Постанова
Іменем України
10 січня 2019 року
м. Київ
справа № 361/5888/17-к
провадження № 51-6205км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2018 року укримінальному провадженні №12017110130003065 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Логвин Володарського району Київської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2017 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України допокарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статті 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням зівстановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Ухвалено стягнути із засудженого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 14742,35 грн, моральної шкоди 60000 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.
За вироком Апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2018 року вирок місцевого суду від 06 листопада 2017 року щодо ОСОБА_7 у частині призначення покарання скасовано, постановлено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В іншій частині вирок залишено без змін.
Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, за який його було засуджено, за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, 31 липня 2017 року близько 02-ї години ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, біля входу в приміщення бару на АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, стоячи навпроти потерпілого ОСОБА_8 , умисно завдав йому одного удару предметом, який має колючі властивості, а саме «розклепаним гвіздком», у ділянку черевної порожнини та одного удару в ділянку верхньої третини лівого плеча, заподіявши йому тяжких та легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням ізвстановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Зазначає, щоапеляційний суд при призначенні покарання, яке слід відбувати реально, неврахував, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності непритягався, позитивно характеризується, частково відшкодував заподіяну шкоду, щиро розкаявся, працює, одружений, має на утриманні малолітнього сина, атакож суд не взяв до уваги інших даних, що характеризують особу винного.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд виклав у вироку формулювання обвинувачення зач.1 ст. 121 КК України, однак не зазначив усіх складових суб`єктивної сторони вчиненого злочину, а саме вольової та інтелектуальної сторони прямого умислу. Крім того, вирок апеляційного суду не містить мотивів прийнятого рішення, а в його резолютивній частині не зазначено рішення по суті вимог апеляційних скарг.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Захисник ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу та заперечувала проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, заякий його засуджено, та кваліфікація його дій у касаційних скаргах прокурора тазахисника не оскаржуються.
Доводи захисника про суворість призначеного ОСОБА_7 покарання єнепереконливими.
Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують таобтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Призначаючи реальне покарання ОСОБА_7 , апеляційний суд з достатньою повнотою врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким; особу винуватого, який посередньо характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, перебуває на обліку в лікаря-нарколога з приводу епізодичного вживання наркотичних речовин, має на утриманні неповнолітнього сина, завдану потерпілому шкоду невідшкодував; думку потерпілого, який наполягав на призначенні винному покарання, пов`язаного з позбавленням волі. За таких умов апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_7 мінімального покарання, передбаченого санкцією частини статті, за якою його визнано винуватим, яке слід відбувати реально.
Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Вирок апеляційного суду є достатньо мотивованим та таким, що відповідає вимогам ст. 420 КПК України.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, а також те,щозасуджений ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, заподіяну злочином шкоду не відшкодував, колегія суддів не знаходить підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням напідставі ст. 75 КК України, про щоставить питання в касаційній скарзі захисник.
Оскільки в касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості призначеного ОСОБА_7 покарання, то ця скарга задоволенню не підлягає.
Посилання прокурора на відсутність у вироку апеляційного суду вказівки наскладові суб`єктивної сторони вчиненого злочину, а саме вольової таінтелектуальної сторони прямого умислу, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків, зокрема положенням статей 370, 374 цього Кодексу, аоскаржуваний вирок апеляційного суду є таким, що відповідає цим вимогам.
У дійсності у вироку апеляційного суду викладено формулювання обвинувачення, визнане судом першої інстанції доведеним.
Доводи прокурора про те, що апеляційний суд не дав оцінки невідповідності фактичним обставинам, протирічать позиції прокурора, викладеній в апеляційній скарзі, відповідно до якої вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 оскаржувався лише на підставах невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого й безпідставного застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України.
Те, що апеляційний суд не зробив у резолютивній частині вироку висновок про задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого, не може розглядатися як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що тягне скасування судового рішення в розумінні ч. 2 ст. 412 КПК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у мотивувальній частині вироку апеляційного суду відповідно до вимог ст. 419 КПК України зазначено короткий зміст вимог апеляційних скарг та висновок апеляційного суду щодо обґрунтованості цих вимог та необхідності їх задоволення. З урахуванням викладеного доводи касаційної скарги прокурора про необхідність скасування вироку внаслідок істотних порушень вимог кримінального процесуального закону є безпідставними.
За таких обставин касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_6 слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_6 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
