КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Ігнатова Р.М.
суддів Маліновського О.А., Кияшка О.А.
секретаря Бендюжик Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12018110030004514 за апеляційною скаргою прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Шлапацького Ореста Володимировича на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2019 щодо
ОСОБА _1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Лосятин Васильківського району Київської області, громадянки України, із повною загальною середньою освітою, неодруженої, маючої на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше не судимої,
яка обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.383 КК України,
за участі:
прокурора Черниша Я.О.
обвинуваченої ОСОБА_5
ВСТАНОВИЛА
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2019 ОСОБА_5 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.383 КК України, і призначено покарання у виді 01 (одного) року обмеження волі. На підставі ст.79 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 01 (один) рік.Згідно ст.76 КК України покладено на ОСОБА_5 обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Нагляд за поведінкою обвинуваченої ОСОБА_5 покладено на уповноважений орган з питань пробації за місцем її проживання. Вирішено долю речових доказів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2019 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 за ч.1 ст.383 КК України призначити покарання у виді 01 (одного) року позбавлення волі та звільнити її на підставі ст.79 КК України від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 01 (один) рік. Покласти на ОСОБА_5 обов?язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з?являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Покласти нагляд за поведінкою ОСОБА_5 на уповноважений орган з питань пробації за місцем її проживання. У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченої, прокурор апеляційну скаргу вносить з підстав неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м?якості. Зокрема, на думку апелянта, судом при ухваленні вироку належним чином не враховано тяжкість злочину, особу винної та інші обставини справи, а також положення ст.61 КК України щодо правил призначення покарання у виді обмеження волі, згідно яких обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років. Судом залишено поза увагою, що обвинувачена ОСОБА_5 має на утриманні трьох дітей, які не досягли чотирнадцятирічного віку, а саме: ОСОБА_2 (11 років), ОСОБА_3 (7 років) та ОСОБА_4 (5 років), а отже відповідно до ч.3 ст. ст.61 КК України покарання у виді обмеження волі до неї не може бути застосовано. Крім того, на переконання апелянта, судом також не зважено, що ОСОБА_5 злочин вчинила з прямим умислом на ґрунті особистих взаємовідносин з її співмешканцем, не працює.
За обставин викладених у вироку, 28.11.2018 близько 02 год. ОСОБА_5 , знаходячись всередині приміщення КНП БМР «Білоцерківська МЛ №2» за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Семашка, 9, перебуваючи в емоційно-занепокоєному стані, викликаному відсутністю грошових коштів та належного їй мобільного телефону марки «Prestigio» моделі «Wize G3», який вона 15.11.2018 заклала до відділення ПТ «Найкращий ломбард» Богдан Ю.М. і Компанія», а також паспорту громадянки України та ідентифікаційного коду платника податків, які вона втратила з власної необережності тієї ж ночі близько 01 год. неподалік АЗС-23 ТОВ «Глуско Рітейл» за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, б-р Олександрійський, 96а, вирішила повідомити працівникам поліції про вчинення відносно неї злочину, який насправді вчинений не був.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 28.11.2018 близько 05 год., знаходячись в приміщенні відділення поліції №2 Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області за адресою: м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 3а, будучи письмово попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину за ст. 383 КК України, достовірно знаючи, що крадіжки відносно неї не вчинялися, діючи умисно, з метою уникнення несприятливих для себе наслідків у вигляді сварки із співмешканцем, власноруч написала та особисто подала до органу досудового розслідування: Білоцерківського ВП ГУНП в Київській обл. заяву про те, що невідома особа 28.11.2018 близько 01 год., знаходячись неподалік зупинки «Критий ринок» в м. Біла Церква Київської області, викрала належні їй грошові кошти в сумі 1 470 грн., мобільний телефон марки «Prestigio» моделі «Wizе G3» чорного кольору, паспорт громадянки України та ідентифікаційний код платника податків. Відомості за вказаним фактом були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110030004498 від 28.11.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
В подальшому ОСОБА_5 , набувши процесуального статусу потерпілої у вищезазначеному кримінальному провадженні, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, під час надання показань зізналася, що насправді в ніч з 27.11.2018 на 28.11.2018 злочин відносно неї не вчинявся, вона свідомо повідомила неправдиве повідомлення до Білоцерківського ВП ГУНП в Київській обл. про вчинення відносно неї злочину, оскільки боялась потрапити додому без грошових коштів, які вона за декілька днів до цього витратила на особисті потреби, а також без мобільного телефону, який попередньо заклала до ломбардного відділення, як заставу для надання кредиту.
03.12.2018 кримінальне провадження №12018110030004498 від 28.11.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, було закрите на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення.
Таким чином ОСОБА_5 вчинила завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення злочину, тим самим вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.383 КК України.
Клопотань від обвинуваченої про залучення захисника не надходило.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав наявну апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, думку обвинуваченої, яка не заперечувала проти апеляційної скарги прокурора, заслухавши їх пояснення, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченої, заслухавши промови учасників судового провадження в судових дебатах та останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали судового провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційних вимог прокурора, виходячи з наступного.
У відповідності до правил ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, оскаржуваним в частині призначення покарання вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2019 ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.383 КК України, тобто у завідомо неправдивому повідомленні органу досудового розслідування про вчинення злочину.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.1 ст.383 КК України ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються, дослідження доказів в суді першої інстанції проводилось в порядку ч.3 ст.349 КПК України, а тому відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України апеляційною інстанцією вирок суду в цій частині не перевіряється, адже ніким не ставляться під сумнів, у зв?язку з чим колегія суддів виходить з того, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав обвинувачену винною за вищезазначеною частиною статті кримінального закону.
Натомість, доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає обґрунтованими, з огляду на слідуюче.
У відповідності до приписів ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Санкція ч.1 ст.383 КК України, за якою вина ОСОБА_5 доведена, передбачає наступне покарання: виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років.
Згідно ст.57 КК України, покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців і відбувається за місцем роботи засудженого. Виправні роботи не застосовуються до непрацездатних осіб та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною.
Відповідно до ч.3 ст.60 КК України, арешт не застосовується до жінок, які мають дітей віком до семи років.
Згідно правил ч.3 ст.61 КК України, обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.
Застережень щодо призначення особам покарання у виді позбавлення волі, за винятком строку його встановлення, кримінальний процесуальний закон не містить.
Так, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.383 КК України, врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого нею злочину, їх наслідки, думку прокурора стосовно виду покарання, відомості про особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується формально позитивно, має на утриманні трьох малолітніх дітей, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, ставлення обвинуваченої до вчиненого, відомості досудової доповіді інспектора органу пробації. Обставиною, що пом?якшує покарання обвинуваченої судом визнано щире каяття та перебування у неї на утриманні трьох малолітніх дітей, обставин, що обтяжують покарання ? судом не встановлено. Як наслідок суд призначив ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі, звільнивши на підставі ст.79 КК України її від відбування покарання з випробуванням.
Натомість, судом не враховано, що за правилами ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.
Враховуючи, що ОСОБА_5 має трьох дітей віком до чотирнадцяти років: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 31), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 32), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 30), що підтверджується документально відомостями матеріалів даного кримінального провадження, то покарання у виді обмеження волі до не неї судом першої інстанції застосовано з порушенням вимог закону про кримінальну відповідальність.
При цьому колегія суддів виходить з того, що покарання у виді виправних робіт до ОСОБА_5 не може бути застосовано, оскільки як було встановлено судом першої інстанції обвинувачена не працює.
Покарання у виді арешту до обвинуваченої також не може бути застосовано, поза як вона має дитину віком до семи років ? ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4
При цьому, із врахуванням суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, яке за правилами ч.2 ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особи винної, яка за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні трьох малолітніх дітей, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, молодий вік обвинуваченої, до кримінальної відповідальності притягується вперше, її щиросердного каяття, а також з огляду на визнання обвинуваченою своєї вини, існування двох пом?якшуючих покарання обставин та за відсутності обтяжуючих, з огляду на санкцію інкримінованого ОСОБА_5 закону про кримінальну відповідальність, а також із врахуванням правил ч.2 ст.57, ч.3 ст.60, ч.3 ст.61 КК України ? колегія суддів приходить до висновку про призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі строком на 01 рік, тобто в мінімальних межах санкції ч.1 ст.383 КК України, із звільненням її від відбування покарання з випробуванням як особу, що має дитину віком до семи років.
За даних обставин, виходячи з того, що закон про кримінальну відповідальність допускає призначення ОСОБА_5 за вчинений нею злочин, передбачений ч.1 ст.383 КК України, лише покарання у виді позбавлення волі, то апеляційний суд погоджується з вимогами прокурора в цій частині і приходить до переконання про необхідність скасування вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2019 з підстав неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому, доводи сторони обвинувачення про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м?якість, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки судом в достатній мірі враховано ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченою злочину, конкретні обставини його скоєння та відомості, які характеризують особу винної, однак обрано вид покарання без урахування вимог ч.3 ст.61 КК України, яке до обвинуваченої не може застосовуватись, тобто застосовано, який не підлягає застосуванню.
Відтак, виходячи з правил п.2 ч.1 ст.420 КПК України оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного обвинуваченій виду покарання з постановленням нового вироку, за яким ОСОБА_5 за ч.1 ст.383 КК України необхідно призначити покарання у виді 01 (одного) року позбавлення волі та звільнити її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.79 КК України.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А
Апеляційну скаргу прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Шлапацького Ореста Володимировича ? задовольнити.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2019, яким ОСОБА_5 визнано винною за ч.1 ст.383 КК України та призначено покарання у виді 01 (одного) року обмеження волі та на підставі ст.79 КК України звільнено її від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку 01 (один) рік та покладенням обов?язків у відповідності до ст.76 КК України, ? скасувати в частині призначеного ОСОБА_5 покарання.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 за ч.1 ст.383 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 01 (один) рік.
На підставі ст.79 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 01 (один) рік та покладенням на неї обов?язків, передбачених п.1, п.2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України: періодично з?являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Нагляд за поведінкою ОСОБА_5 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем її проживання.
В інший частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на дане судове рішення може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
СУДДІ:
Ігнатов Р.М. Маліновський О.А. Кияшко О.А.
Справа № 11-кп/824/1544/2019
Категорія: ч.1 ст.383 КК України
Головуючий у суді першої інстанції - Бобкова Н.В.
Доповідач - Ігнатов Р.М.
