Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний номер 334/821/15-ц Головуючий у 1 інстанції Лисенко Л.І.
Номер провадження 22-ц/778/5680/15 Суддя-доповідач Воробйова І.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів Воробйової І.А.
Онищенко Е.А.
При секретарі: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізької державної інженерної академії Міністерства освіти і науки України про поновлення на посаді, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, про визнання недійсним та скасування наказу про проведення конкурсу, скасування результатів конкурсу, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Запорізької державної інженерної академії Міністерства освіти і науки України про поновлення на посаді, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 03.09.2003 року вона була прийнята на посаду виконуючого обов'язки завідуючого кафедрою українознавства Запорізької державної інженерної академії, а в подальшому обрана на посаду як така, що пройшла за конкурсом. У зв'язку з тим, що законом встановлено максимальний строк перебування на посаді завідувача кафедри - 5 років, вона була переобрана на цю посаду декілька разів. Пропрацювала на посаді завідувача кафедрою українознавства з 13.09.2003 року по 13.01.2015 року.
13.01.2015 року вона звернулася до виконуючого обов'язки ректора ОСОБА_4 з заявою про продовження терміну роботи на посаді завідувача кафедри українознавства до проведення чергового конкурсу. Одночасно написала заяву про надання їй частин невикористаних щорічних відпусток загальною кількістю 47 календарних днів.
13.01.2015 року її звільнили з роботи у зв'язку з закінченням терміну строкового трудового контракту.
Вважає, що її звільнили незаконно, в порушення ЗУ «Про вищу освіту», КЗпП України.
Наказом від 14.11.2014 року № 480-01 Відповідачем було оголошено конкурс на заміщення вакантних посад, в тому числі й на посаду завідувача кафедрою українознавства. Конкурс повинен бути проведений 30.01.2015 року. Позивачка зазначає, що вона
обґрунтовано вважала, що, до проведення курсу, працюватиме на своїй посаді та буде мати змогу підготувати документи для участі в конкурсі.
Наказом від 19.09.2014 року № 716-К їй було встановлено навчальне навантаження з 01.09.2014 року по 31.08.2015 року.
Крім того, керівник ЗДІА постійно протягом 2003-2015 років приймав її на посаду завідувача кафедрою і жодного разу не звільняв її «у зв'язку з закінченням терміну строкового трудового договору».
Вона ніколи не укладала контракт з ЗДІА, тому вважає, що термін дії строкового трудового договору не узгоджувався, і її трудовий договір був на невизначений строк.
На підставі викладеного, просила суд, визнати незаконними дії відповідача щодо незаконного її звільнення у зв'язку з закінченням строку трудового договору за п.2 ст. 36 КЗпП України; зобов'язати відповідача, протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили, поновити її на посаді завідувача кафедри українознавства Запорізької державної інженерної академії; зобов'язати відповідача, протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили, надати їй невикористані частини щорічних відпусток загальною тривалістю 47 календарних днів; стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 2 454 грн. 56 коп.; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 27 252 грн. 70 коп.
У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Запорізької державної інженерної академії Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним та скасування наказу про проведення конкурсу, скасування результатів конкурсу, в якому зазначала, що при проведенні конкурсу мали місце чисельні порушення, внаслідок чого, вона, як особа, яка займала посаду до звільнення, зазначений конкурс не пройшла, не зважаючи на досвід роботи, педагогічний стаж, відповідність освіти, наукового ступеня та вченого звання профілю кафедри, подяки, багаторічний досвід адміністративної роботи. Вона мала всі підстави пройти за конкурсом та зайняти посаду завідувача кафедри українознавства Запорізької державної інженерної академії строком на 5 років, оскільки до звільнення вона за конкурсом проходила двічі без зауважень з боку Вченої ради та керівництва.
Наказ №480-01 було видано 14.11.2014 року, а оголошення про проведення конкурсу було опубліковано 19 листопада 2014 року в газеті «Работа и учеба» № 56, чим було порушено 2-місячний термін, який має передувати тому, коли, посада стане вакантною, (згідно з наказом про призначення ОСОБА_6 термін роботи завідувача кафедри українознавства закінчувався 13 січня 2015 року).
У наказі №480-01 від 14.11.2014 року, зазначено, що конкурс оголошено на заміщення вакантних посад, що не відповідало дійсності, оскільки завідувачем кафедри на той час працювала вона, що підтверджується записом у трудовій книжці та копією наказу №20-ВК від 14.01.2010 р.
У вищезазначеному наказі дається посилання на застарілу нормативну базу для проведення конкурсу, серед якої зазначено закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-ІП. Станом на 14.11.2014 року чинним був Закон України «Про вишу освіту», який набув чинності з 06.09.2014р.
Крім того, в порушення закону у неї безпідставно двічі не приймали пакет документів для участі у конкурсі, документи, подані для участі у конкурсі, не були зареєстровані належним чином.
21 січня 2015 року відбулося засідання кафедри українознавства. Під час засідання буде допущено такі порушення: недопущена до участі у голосуванні член трудового колективу ст. лаборант кафедри ОСОБА_8. Натомість участь у засіданні кафедри та голосуванні, всупереч запереченням працівників кафедри, взяли 2 сторонні особи - ОСОБА_9 та ОСОБА_18, які до 21 січня 2015 року на кафедрі жодного разу не з'являлись, не зафіксовані в табелі виходу на роботу кафедри українознавства за січень 2015 року від 21.01.2015.
Незабезпечена рівність претендентів у зв'язку з тим, що виконуючий обов'язки завідувача кафедри українознавства ОСОБА_10, будучи претендентом на посаду, брала
участь у голосуванні проти опонента; висновок кафедри по кандидатурам ОСОБА_10 та ОСОБА_3 не відповідає п.7 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації (Наказ МОН № 744 від 24.12.02 року), а саме - не містить висновків кафедри про професійні та особисті якості претендента. Крім того висновок по кандидатурі ОСОБА_10 було подано як позитивний, хоча за цю кандидатуру проголосувало 4 із 9 присутніх на засіданні кафедри співробітників, що суперечить Положенню про конкурсну комісію в ЗДІА, де зазначено, що висновок вважається позитивним, якщо за нього проголосувало більше 50% присутніх.
Збори трудового колективу, рішення якого має рекомендаційний характер під час обрання завідувача кафедри Вченою Радою навчального закладу відповідно до ст. 35 Закону України «Про вищу освіту», не проводилось.
Відповідно до п.8 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації (Наказ МОН № 744 від 24.12.02 року) обрання науково-педагогічних працівників Вченою радою вищого навчального закладу (факультету) проводиться таємним голосуванням. Перед голосуванням щодо кожної кандидатури претендентів на відповідну посаду оголошується висновок кафедри і проводиться обговорення в їх присутності. На засідання Вченої Ради ЗДІА 30.01.2015 року було оголошено висновок кафедри, який не відповідає дійсності, а обговорення кандидатур взагалі не проводилось, людних питань їй не було задано. За результатами проведеного конкурсу їй також не було письмово відмовлено у занятті відповідної посади.
Вважає, що зазначені порушення в проведенні конкурсу вплинули на його результати, чим було порушено її трудові права, що призвело до того, що вона як особа, яка має переважне право щодо зайняття посади завідуючої кафедри українознавства Запорізької державної інженерної академії не була на неї обрана.
На підставі викладеного, позивач просила суд, визнати недійсним Наказ № №480-01 від 14.11.2014 року виконуючого обов'язки ректора ЗДІА ОСОБА_4 про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад та визнати недійсним та скасувати рішення Вченої Ради про затвердження результатів голосування щодо обрання ОСОБА_3 на посаду завідувача кафедри українознавства ЗДІА від 30.01.2015 року та Наказ про затвердження рішення Вченої Ради, прийнятий на підставі результатів голосування.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 травня 2015 року об'єднані в одне провадження позов ОСОБА_3 до Запорізької державної інженерної академії Міністерства освіти і науки України про поновлення на посаді, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди та позов ОСОБА_3 до Запорізької державної інженерної академії Міністерства освіти і науки України про визнання недійсним та скасування наказу про проведення конкурсу, скасування результатів конкурсу.
В процесі розгляду справи ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, остаточно просила суд: визнати наказ виконуючого обов'язки ректора Запорізької державної інженерної академії Міністерства освіти і науки України, ОСОБА_4 №480-01 від 14.11.2014 «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад» таким, що прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства;
визнати недійсним та скасувати рішення Вченої Ради про затвердження результатів голосування щодо обрання ОСОБА_3 на посаду завідувача кафедри українознавства ЗДІА від 30.01.2015 року та Наказ про затвердження рішення Вченої Ради, прийнятий на підставі результатів голосування;
визнати звільнення у зв'язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України ОСОБА_3 незаконним та поновити ОСОБА_3 на посаді завідувача кафедри українознавства Запорізької державної інженерної академії Міністерства освіти і науки України до проведення наступного конкурсу;
зобов'язати відповідача, протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили, поновити ОСОБА_11 на посаді завідуючої кафедри українознавства Запорізької державної інженерної академії Міністерства освіти і науки України;
зобов'язати Запорізьку державну інженерну академію Міністерства освіти і науки України, протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили, надати ОСОБА_3 невикористані частини щорічних відпусток загальною кількістю 47 календарних днів;
стягнути з Запорізької державної інженерної академії Міністерства освіти і науки України, на користь ОСОБА_3 заробітну платню за час вимушеного прогулу у розмірі 2 454 грн. 56 коп. та відшкодувати в рахунок завдання моральної шкоди 27 252,70 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи і наданим доказам, рішення ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що ОСОБА_11 03.09.2003 року була прийнята на посаду в.о завідуючого кафедрою українознавства Запорізької державної інженерної академії, а в подальшому обрана на посаду як така, що пройшла за конкурсом.
У зв'язку з тим, що законом встановлено максимальний строк перебування на посаді завідувача кафедри - 5 років, вона була переобрана на цю посаду декілька разів, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 10-12) - 02.12.2004 року - обрана за конкурсом на посаду завідуючої кафедру українознавства. 02.12.2009 року продовжено термін роботи на посаді зав.кафедри українознавства, за погодженням сторін, за строковим трудовим договором, до проведення конкурсу.
14 січня 2010 року на засіданні вченої ради ЗДІА ОСОБА_3 була обрана шляхом таємного голосування на посаду завідувача кафедри українознавства.
На підставі цього, 14 січня 2010 року, ОСОБА_3 особисто була написана заява про продовження строкового договору з 14.01.2010 року по 13.01.2015 року на посаді завідувача кафедри українознавства у зв'язку з обранням її за конкурсом (а.с.41). На підставі результатів проведеного конкурсу та заяви ОСОБА_3 ректором ЗДІА було видано наказ № 20-ВК від 14.01.2010 року про продовження ОСОБА_3 строкового трудового договору, за погодженням сторін, на посаді зав.кафедрою українознавства з 14.01.2010 року по 13.01.2015 року, в зв'язку з обранням за конкурсом. В трудовій книжці зроблено запис № 27 від 14.01.2010 року і зазначено - продовжено строковий трудовий договір, за погодженням сторін, на посаді зав.кафедри українознавства, в зв'язку з обранням за конкурсом (а.с. 12).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що при звільненні позивача відповідачем не було допущено порушень чинного трудового законодавства.
За змістом ч. З ст. 54 Закону України "Про освіту" педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.
Пунктом 10 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 року № 744 передбачено, що при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників може укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, в тому числі контракт. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пп. 2 і 3 ст. 23 КЗпП України), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Абзацом 3 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що оскільки згідно з частиною 2 статті 23 КЗпП України трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
Вирішуючи спір, суд правильно виходив з того, що строковий трудовий договір було укладено за власним бажанням ОСОБА_3 та на підставі її заяви, вимога про визнання трудового договору недійсним позивачем не заявлялася, а тому дійшов правильного висновку про те, що при звільненні позивача відповідачем не було допущено порушень чинного трудового законодавства.
Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з посиланням на п.2 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженого наказом міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 року №744, про відмову у визнанні недійсним наказу в.о. ректора Запорізької державної інженерної академії Міністерства освіти і науки України №480-01 від 14.11.2014 року «Про оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад», та визнання недійсним та скасування рішення Вченої Ради про затвердження результатів голосування щодо обрання позивачки на посаду завідувача кафедри українознавства ЗДІА від 30.01.2015 року та наказу про затвердження рішення Вченої Ради, прийнятого на підставі результатів голосування.
Суд першої інстанції, вивчивши матеріали справи та оцінивши покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_19. ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Докази та обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду першої інстанції з їх оцінкою.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним та обгрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 серпня 2015 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
