Дата документу 10.12.2021 Справа № 333/338/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №333/338/21 Головуючий у 1-й інстанції: Ярошенко А.Г.
Провадження №22-ц/807/2109/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
В січні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 5990.81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 серпня 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір №б/н про надання банківських послуг шляхом підписання ним Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер,що підтверджуєтьсяСвідоцтвом просмерть Серія НОМЕР_1 від 01жовтня 2018року.Спадкоємцем,який постійнопроживав разомзі спадкодавцемна часвідкриття спадщиниє ОСОБА_1 .
06 травня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» було направлено претензію кредитора до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори та 25 травня 2020 року отримано відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».
01 серпня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, в якому Банк пред`явив свої вимоги, проте його не було виконано.
Станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №б/н від 30 серпня 2018 року становить 5990.81 грн, яка складається з наступного: 5990.81 грн заборгованість за тілом кредита, в т.ч. : 0.00 грн заборгованість за поточним тілом кредита; 5990.81 грн заборгованість за простроченим тілом кредита; 0.00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 0.00 грн- заборгованість за простроченими відсотками; 0.00 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0.00 грн нарахована пеня; 0.00 грн нарахована комісія, а також судові витрати, сплачені при пред`явленні позову у розмірі 2270,00 грн.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2021 року в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини не заявила про відмову від неї, тому відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 та успадкувала, у тому числі, і кредитні зобов`язання останнього перед АТ КБ «ПриватБанк». Суд не з`ясував, яке саме спадкове майно (рухоме чи нерухоме) залишилося після смерті позичальника, його обсяг та вартість та чи покриває вартість спадкового майна розмір заборгованості спадкодавця. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач не надав доказів того, що у спадкодавця відсутнє будь-яке майно, яке належало йому на праві власності, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходив.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення судової повістки ( а.с. 170, а.с. 173) до апеляційного суду не з`явиись, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи суду не надали.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з померлим ОСОБА_2 , наявність реєстрації за однією адресою не може свідчити про спільне проживання, доказів отримання свідоцтва про право на спадщину, матеріали справим не містять. Таким чином, оскільки відсутні докази того, що ОСОБА_1 прийняла спадщину, до складу якої входять в тому числі, кредитні зобов`язання позичальника, тому вона не може бути правонаступником по справі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитись виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку з чим 30 серпня 2018 року підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. (а.с. 12,13).
У анкеті заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 14), Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. (а.с. 15-58).
Згідно довідки банку АТ КБ "ПРИВАТБАНК", ОСОБА_2 на підставі укладеного договору б/н отримав кредитну картку № НОМЕР_2 від 16.08.2017 терміном дії до 08/21. (а.с. 62).
Відповідно до наданих позивачем розрахунків ОСОБА_2 скористався коштами в межах встановленого кредитного ліміту, але зобов`язання по сплаті кредиту належним чином не виконував, оскільки платежі вносив не в розмірі передбаченому договором та несвоєчасно. У зв`язку з цим, станом на 30 серпня 2018 року виникла заборгованість у розмірі 5990.81 грн, яка складається з наступного: 5990.81 грн заборгованість за тілом кредита, в т.ч. : 0.00 грн заборгованість за поточним тілом кредита; 5990.81 грн заборгованість за простроченим тілом кредита; 0.00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 0.00 грн- заборгованість за простроченими відсотками; 0.00 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0.00 грн нарахована пеня; 0.00 грн нарахована комісія.(а.с. 8-9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_3 , виданим 01 жовтня 2018 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. (а.с. 66).
У зв`язку зі смертю боржника, 22 квітня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" направлено на адресу Шостої Запорізької державної нотаріальної контори претензію кредитора, в порядку ст. 1281 ЦК України. (а.с. 68).
25 травня 2020 року від Шостої Запорізької державної нотаріальної контори надійшла відповідь, в якій зазначено, що претензію банку додано до документів спадкової справи № 143/2020 відкритої у Шостій Запорізькій державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_2 (а.с. 69).
03 липня 2020 року року АТ КБ "ПриватБанк" направив ОСОБА_1 лист-претензію, в якій просив сплатити заборгованість по кредитного договору від № б\н від 30.08.2018 роу у розмірі 5990.81 грн, який було укладено між банком та ОСОБА_2 (а.с. 70).
Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №60129637 від 07 травн 2020 року, після смерті ОСОБА_2 відкрита спадкова справа № 143/2020. (а.с. 106). Спадкова справа відкрита на підставі претензіїї кредитора АТ КБ "ПриватБанк».
В спадковій справі відсутні будь які інші заяви від спадкоємців про прийняття чи відмову від прийняття спадщини (копія спадкової справи на арк. 93-107).
У частині перша статті 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.
Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами тієї особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.
За правилом статті 1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки первісного боржника на нового боржника.
Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 1282ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.
Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим стосовно до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 522/20081/15-ц (провадження № 61-21510св19).
Таким чином, правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями статті 1282 ЦК України.
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12.
Установивши, що ОСОБА_1 , у встановленому законодавством порядку прийняли спадщину, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та постійно проживала із померлим ОСОБА_2 , а протилежного матеріали справи не містять, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що остання не прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 є правоноступником померлого, оскільки обов`язок спадкодавця щодо повернення коштів на користь АТ КБ «ПриватБанк» внаслідок смерті боржника перейшов до його спадкоємця.
При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно з частиною третьою статті 1268ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах спадкової справи № 143/2020, заведеної 07 травня 2020 року після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня заява спадкоємця ОСОБА_1 про відмову від спадщини.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши відповідно до положень статті 1282ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної спадкодавцем заборгованості за кредитним договором) і факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті позичальника ОСОБА_2 , не надав належної оцінки фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам, та, як наслідок, не встановив обставин належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцем майна, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги позивача, прийшов до помилкового висновку про відмову у задовволенні позову з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 прийняла спадщину, до складу якої входять, у тому числі кредитні зобов`язання померлого позичальника.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81, 83, 84, 175, 178, 228, 264 ЦПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм правової оцінки, а також оцінки всіх доказів.
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
На виконання вимог п. 4 ч. 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
На виконання ухвали Запорізького апеляційного суду від 17 вересня 2021 року на адресу апеляційного суду від відповідних органів надійшли відомості з яких вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби не значаться, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 відсутні. ( а.с. 168, а.с. 175).
Отже, апеляційним судом встановлено, що у спадкодавця ОСОБА_2 на час його смерті було відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, яке належало останньому на праві власності та війшло до складу спадщини за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги позивача до спадкоємця за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову АТ КБ « ПриватБанк».
Аргументи апеляційної скарги частково є обгрунтованими.
Відповідно до підпункту «б»,"в" пункту 4 частини першої статті 382ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу хоча і задоволено частково, проте оскаржуване судове рішення підлягає зміні лише в частині мотивів відмови у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», тому підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 квітня 2021 року у цій справі змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 10 грудня 2021 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.
