Справа № 308/12128/15-ц
У Х В А Л А
Іменем України
03 листопада 2016 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого: Собослой Г.Г.
суддів: Бондаренка Ю.О., Куцин М.М.
при секретарі: Сочка І.І.
з участю – представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, представника третьої особи – Приватного нотаріуса Ужгородського міськрайонного нотаріального округу – ОСОБА_3 – ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, за участю третіх осіб: Реєстраційна служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції, Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири із встановленням сервітуту недійсним та скасування реєстрації об’єкту нерухомого майна , –
в с т а н о в и л а:
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд із даним позовом, мотивуючи тим, що після смерті сина та чоловіка проживає у своїй однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, є пенсіонеркою і перебуває на обслуговуванні Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування з 2012 року. У квартирі, окрім неї більше ніхто не проживає та не зареєстрований. Після тривалого лікування з червня по жовтень 2014 року – прооперували очі, у жовтні 2014 року виявила що у неї відсутні документи на вищезгадану квартиру, копії яких вона мала надати до Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування. Позивачка пригадує, що до неї додому приходили племінниця ОСОБА_5 зі своєю матір’ю та нотаріусом, та показували їй якісь «папери» і надавали для підпису, однак з якого приводу надавалися «папери» для підпису ОСОБА_1 не знала, так як прочитати документ вона не могла із-за вад зору, а сторонні особи нотаріусом не залучалися. Позивачка вважала, що ці «папери» стосуються і будуть надаватися до Ужгородського міського територіального центру соціального обслуговування, в якому вона знаходиться на обслуговуванні з 2012 року.
Про договір купівлі продажу квартири ОСОБА_1 дізналася лише після того, як отримала відомості із Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції. Жодних грошей в сумі 125000 грн. від ОСОБА_5 позивачка не отримувала, так як нічого не продавала і навіть не мала наміру продавати квартиру та з цього приводу не надавала ніякі розписки. Разом з тим, позивачка вказує, що у самому договорі відсутня будь-яка письмова відмітка про те, що договір купівлі-продажу її квартири оголошено нотаріусом або іншою особою в слух.
Посилаючись на вищезазначені обставини просила задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 05 вересня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано договір купівлі-продажу квартири із встановленням сервітуту від 12 вересня 2013 року, а саме купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 – номер запису про право власності №2469033, реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна №155622921101, недійсним.
Скасовано реєстрацію номер запису про право власності №2470051, об’єкту нерухомого майна №155622921101 – квартири №63 у будинку№8 по вул. Минайській у м. Ужгороді, як власність ОСОБА_5.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача - ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 487,20 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, який просить рішення суду залишити без змін, представника третьої особи – Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 – ОСОБА_4, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно Договору купівлі-продажу №2148, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 12 вересня 2013 року, позивачка ОСОБА_1 передала у власність (продала), а відповідачка ОСОБА_5 прийняла у власність (купила) належну позивачці на праві особистої власності квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_3.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 ЦК України. Тобто зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.
Згідно до положення ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Відповідно до п. 6 глави 9 Наказу Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.
Відповідно до п. 3 глави 9 Наказу Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» перед підписанням документа нотаріус зобов’язаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників).
З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою похилого віку, має вади зору, особисто не могла прочитати текст договору і договір нотаріусом не зачитувався, позивачка вважала, що підписує документ, які будуть надаватися до центру соціального обслуговування та продавати квартиру у неї не було наміру, кошти по договору не отримувала, відповідачка умисно ввела позивача в оману при укладенні договору купівлі-продажу шляхом замовчування, тобто не ознайомивши ОСОБА_1 з текстом договору, внаслідок чого наявна помилка у волевиявлені позивача, а тому суд першої інстанції з’ясував дійсні обставини справи обґрунтовано на думку судової колегії, визнав договір купівлі-продажу недійсним та скасував реєстрацію права власності.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має.
Наявні в матеріалах справи відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо прав власності на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.15), при розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено, що вони є власниками іншої квартири в цьому будинку і органом, який проводив реєстрацію допущено помилку в номері квартири, та даний факт не заперечується сторонами.
Доводи апеляційної скарги судова колегія не приймає, тому як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи, та не спростовують висновок суду, яким надано належну оцінку дійсним обставинам встановлених в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)
Згідно з оригіналом
Суддя Г.Г. Собослой
