Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 290/289/22
провадження № 61-2175 вно 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представник заявника - адвокат Капустинська Ганна Олександрівна,
заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Капустинської Ганни Олександрівни,
про перегляд постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року
за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки
без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви та судових рішень судів попередніх інстанцій
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), Міністерство оборони України (далі - МО України), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
В обґрунтування вимог заяви зазначала, що з березня 2018 року вона перебувала
у фактичних шлюбних стосунках та проживала однією сім`єю із ОСОБА_2 , який проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 загинув.
Вважала, що вона має право на отримання одноразової соціальної допомоги
у зв`язку зі смертю свого чоловіка, а тому просила встановити факт її проживання разом із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з березня 2018 року
до 01 квітня 2022 року.
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 22 червня
2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 29 липня 2020 року.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Короткий зміст постанови Верховного Суду
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів: Білоконь О. В., Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю., Яремка В. В., від 22 березня
2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження відмовлено.
Касаційну скаргу МО України задоволено частково.
Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 22 червня
2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 листопада
2022 року скасовано.
Провадження у справі за вказаною заявою ОСОБА_1 закрито.
Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції (провадження № 61-13369св22).
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що вимоги ОСОБА_1
про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки
без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, з урахуванням правової природи відносин, які виникли між учасниками справи, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Між ОСОБА_1 та МО України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками заявниці,
їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Верховний Суд урахував відповідну судову практику з указаного питання.
Короткий зміст вимог заяви про перегляд постанови Верховного Суду
за нововиявленими обставинами та її надходження до Верховного Суду
У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Капустинська Г. О., звернулася до Верховного Суду з заявою про перегляд постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року за нововиявленими обставинами.
Підставою перегляду зазначеного судового рішення заявник указує пункт 3 частини другої статті 423 ЦПК України, а саме скасування судового рішення,
яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року відкрито провадження
за нововиявленими обставинами у вказаній справі, після усунення недоліків заяви, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 16 лютого 2024 року. Витребувано
із районного суду вищевказану цивільну справу. Справу за заявою ОСОБА_1 призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалу надіслано заявникові та іншим учасникам справи разом із копією заяви
та доданих до неї матеріалів.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 06 червня
2024 року справу призначено судді-доповідачеві: Луспенику Д. Д., судді,
які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Гулько Б. І., Коломієць Г. В.,
Лідовець Р. А.
У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2024 року заяву судді Верховного Суду Гулейкова І. Ю. про самовідвід задоволено. Відведено суддю Гулейкова І. Ю.
за його заявою від участі у розгляді справи. Справу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві: Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Сакара Н. Ю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала заяву про перегляд постанови Верховного Суду
за нововиявленими обставинами
Заява представника ОСОБА_1 - адвоката Капустинської Г. О., про перегляд постанови Верховного Суду за нововиявленими обставинами мотивована тим,
що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі
№ 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року
у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі
№ 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи
про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються
у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені
до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції
за правилами ЦПК України.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами
є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (пункт 3 частини другої статті 423
ЦПК України).
Із цих підстав постанова Верховного Суду може бути переглянута
за нововиявленими обставинами.
З урахуванням висновків, викладених у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, ОСОБА_1 може встановити в суді цивільної юрисдикції факт її проживання разом із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації.
Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року зробив помилкові висновки про закриття провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду
в порядку цивільного судочинства. ОСОБА_1 позбавлена права на отримання одноразової грошової допомоги як член сім`ї загиблого військовослужбовця.
Доводи інших учасників справи
У березні 2024 року МО України подало до Верховного Суду пояснення, в яких вказано, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі
№ 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) відступила від деяких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції даного спору, проте вона не скасовувала відповідні судові рішення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами
для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні
для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових
чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Заявник посилається на пункт 3 цієї норми процесуального права.
За змістом частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку
з нововиявленими обставинами» судам роз`яснено, що для визначених, у тому числі вищевказаним пунктом статті 423 ЦПК України, нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення
для її розгляду (пункт 3).
У пункті 9 вищевказаної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судам роз`яснено, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин,
а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору.
Підставою скасування судового рішення може бути лише ухвалене судом судове рішення, а не рішення третейського суду або іншого державного органу.
Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423
ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню
не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях 424, 426
ЦПК України.
Заявник уважає, що наявні підстави для перегляду постанови Верховного Суду
за нововиявленими обставинами, так як Велика Палата Верховного Суду
у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження
№ 11-150апп23) відступила від висновків щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено, у тому числі у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши,
що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів,
що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції
за правилами ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2021 року у справі
№ 9901/819/18 (провадження № 11-430заі20) також зазначала, що, вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3
частини другої статті 361 КАС України, суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень. Разом із тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі, передбачене пунктом 3 частини другої відповідної процесуальної норми права, було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало
на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.
На вказаному наголошено і в постанові Верховного Суду від 25 січня 2024 року
у справі № 500/2239/22 (адміністративне провадження № К/990/28298/23).
Отже, обов`язковою умовою для застосування вищевказаної норми процесуального права є скасування саме преюдиційного (того, що було покладено в основу рішення, яке заявник просить переглянути) судового рішення (постанова Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 814/1130/15, адміністративне провадження № К/9901/30590/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі
№ 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) дійшла висновку про те,
що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не саме
це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови,
що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.
У постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 442/486/13 викладено висновок про те, що для визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
У пунктах 99-100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня
2024 року у справі № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча би в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду:
від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22 вересня 2022 року
у справі № 462/5368/16-ц (пункт 42), від 26 жовтня 2022 року у справі
№ 201/13239/15-ц (пункт 43)).
У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема,
в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду: від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц
(пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93),
від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3), від 23 червня
2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 49), від 30 червня 2020 року у справах
№ 264/5957/17 (пункт 43) і № 727/2878/19 (пункт 40), від 29 вересня 2020 року
у справі № 712/5476/19 (пункт 43), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 44), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 31), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.20), від 12 жовтня 2021 року у справі
№ 233/2021/19 (пункт 40), від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 92), від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 36),
від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (пункт 67), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 43)).
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ
від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа,
яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї
не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя
(PRAVEDNAYA v. russia, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Отже, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті
не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини,
про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
З урахуванням вищевказаних правових висновків і норм процесуального права, Верховний Суд виходить із того, що при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи,
про перегляд судового рішення у якій подано заяву.
Заява представника ОСОБА_1 мотивована тим, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено,
у тому числі, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22).
У вищевказаній справі Велика Палата Верховного Суду вирішувала спір
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до МО України, третя особа, - ОСОБА_2, про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22 березня
2023 року, від висновку якого Велику Палату Верховного Суду просив відступити Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (справа
№ 560/17953/21), вирішуючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 30 січня 2020 року
у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), вказав про те, що оскільки вимоги заявниці пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного
з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням
та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці
з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі
№ 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), на яку посилається заявник,
як на підставу для перегляду постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року за нововиявленими обставинами, вважала помилковими такі висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вказаний підхід
до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України (пункт 115).
Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків
чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви
(пункт 116).
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити
від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі
№ 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи
про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються
у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати
в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами
ЦПК України (пункт 117).
Тобто Велика Палата Верховного Суду відступила від указаних висновків з метою забезпечення єдності та сталості судової практики, а не скасовувала певне судове рішення Верховного Суду (касаційного суду).
При цьому у пункті 122 указаної постанови Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вона відступає не від постанов у конкретних справах, а від висновку щодо застосування норм права при визначенні предметної юрисдикції спорів.
Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила,
не означає, що відповідний висновок надалі застосовний.
Разом із цим, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою
для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (пункт 3 частини другої статті 423 ЦПК України). Тобто для застосування вказаної норми процесуального права скасоване судове рішення в іншій справі повинно бути покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, воно повинно мати преюдиційне значення і суттєво впливати на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.
Формування Великою Палатою Верховного Суду нової правової позиції щодо застосування норм права у відповідних правовідносинах не є нововиявленими обставинами у розумінні вимог процесуального закону.
При цьому постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року
у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), як і викладена у ній правова позиція щодо предметної юрисдикції подібних спорів, не існувала під час розгляду справи, яка переглядається, та ухвалення відповідних судових рішень.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 травня 2022 року у справі
№ 910/597/18.
У цій постанові колегія суддів погодилася з висновками суду апеляційної інстанції, що за своєю правовою природою відповідна постанова Великої Палати Верховного Суду є новою стосовно практики застосування, але не нововиявленою обставиною в контексті поданої заявником заяви щодо даного спору, а тому
не може бути підставою для перегляду постанови апеляційного суду
за нововиявленими обставинами.
Крім того, зміна правової позиції суду в інших подібних справах не вважається нововиявленими обставинами. Відповідна судова практика Верховного Суду
є незмінною.
Відповідно до частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення
за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення
за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не містить доводів,
що свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 429 ЦПК України
для її задоволення та скасування судового рішення, що переглядається, а тому
у задоволенні цієї заяви необхідно відмовити та залишити відповідне судове рішення в силі.
Керуючись статтями 423, 429 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Капустинської Ганни Олександрівни, про перегляд постанови Верховного Суду
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
від 22 березня 2023 року за нововиявленими обставинами відмовити.
Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року залишити в силі.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Н. Ю. Сакара
