Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
З ПИТАНЬ ВСТАНОВЛЕННЯ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВОГО РІШЕННЯ
15 липня 2024 рокуСправа № 280/8416/20 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі №280/8416/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішень, дій чи бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач) про визнання рішень, дій чи бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2023 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не проведення з 07 жовтня 2009 року поновлення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 07 жовтня 2009 рокупоновлення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 та здійснити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за період з 07 жовтня 2009 рокупо 27 травня 2018 року з компенсацією втрати частини доходів.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.
Рішення суду набрало законної сили 13.02.2024 та 15.03.2024 у справі видані виконавчі листи.
04.07.2024 до суду надійшла заява позивача, подана в порядку, передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2023 в адміністративній справі № 280/8416/20; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати у десятиденний строк до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2023 в адміністративній справі № 280/8416/20.
За приписами ч. 3 ст. 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Враховуючи те, що дана справа була розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглянути заяву в письмовому провадженні.
Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, дослідивши додані до неї письмові докази, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п.1 ст.6, ст.13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Відтак, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконанням судового рішення окремими категоріями осіб - суб`єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18, від 11.06.2020 у справі №640/13988/19.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Суд зазначає, що відповідно до наданого до заяви листа №0800-0202-8/24986 від 21.03.2023 Управління повідомило, що при опрацюванні пенсійної справи ОСОБА_1 не вірно встановлюється розмір пенсійної виплати, у зв`язку з цим, з метою врегулювання даного питання, Головне управління звернулось до Пенсійного фонду України. Після отримання відповідних роз`яснень пенсійна справа буде переглянута.
Отже, наявні в матеріалах справи письмові докази підтверджують, що Управлінням вчиняються дії щодо виконання рішення суду у даній справі.
Доказів того, до відповідач свідомо ухиляється від виконання рішення або будь-яким іншим чином перешкоджає у виконанні рішення, і за відсутностіо заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль, до суду не надано.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних підстав вважати, що відповідач наразі ухиляється від виконання судового рішення.
Крім того, суд зважає на відсутність відомостей про ініціювання позивачем процедури примусового виконання рішення суду, адже питання поновлення виплати позивачу пенсії, на виконання рішення суду у даній справі може бути вирішено в рамках відкритого виконавчого провадження у визначеному законом порядку із застосуванням передбачених законом заходів примусового характеру.
Виходячи з викладеного, зважаючи на ненаведення позивачем обґрунтованих аргументів щодо необхідності вжиття заходів судового контролю та ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Керуючись ст.241, 243, 248, 382 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Меламеда Вадима Борисовича про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №280/8416/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 15.07.2024.
Суддя М.О. Семененко
