Справа № 263/1753/20
Провадження № 2/263/305/2021
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
15 січня 2021 року м. Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Музики О.М.,
за участю: секретаря Налісної Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, рух справи:
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2006 року б/н у розмірі 132210 грн. 98 коп., яка утворилася станом на 31 грудня 2019 року та складається із: заборгованості за кредитом 3307 грн. 13 коп.; заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 17 липня 2006 року по 28 вересня 2018 року у розмірі 128 903 грн. 85 коп., а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 грн.
На обґрунтування вимог АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що відповідно до укладеного договору від 17 липня 2006 року № б/н ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право змінити кредитний ліміт у будь-який момент. Підписання цього договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складають між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України щодо приєднання позивача до запропонованого договору в цілому. Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік (п. 5.5 Правил користування платіжною карткою). Одночасно п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору. Таким чином розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, однак відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, у неї утворилася заборгованість, яка станом на 31 грудня 2019року становить 386507 грн. 48 коп. та складається з наступного: заборгованість за кредитом 3307 грн. 13 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом 379 300грн. 35 коп.; пеня 3 900 грн. Таким чином, посилаючись на указані обставини, положення ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, керуючись приписами ст. 13 ЦПК України, банк просив позовні вимоги задовольнити (а. п. 2 5).
Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із заявленими вимогами, через свого представника адвоката Константинову О.М. подала відзив на позов, який, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019року у справі №342/18017-ц, мотивований тим, що відповідач не підписувала представлені позивачем Умови та правила надання банківських послуг, а в заяві-анкеті відсутні відомості про відсоткову ставку, тому вважає, що відсутні підстави для стягнення зазначеного банком розміру процентної ставки. У позовній заяві не вказано, на яку саме картку встановлений банком кредитний ліміт. До матеріалів справи не долучені докази щодо видачі ОСОБА_1 суми кредиту у розмірі 3307 грн. 13 коп., інформації щодо дати і суми погашення ОСОБА_1 кредиту та причини зарахування цих сум не на поточну заборгованість за кредитом, а тільки на погашення процентів та штрафів, інформацію, на яку саме платіжну картку (її номер) встановлений кредитний ліміт та строк її дії, чи видавалася замість цієї картки інші та з якими номерами та датою дії. З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 01 січня 2013 року, 01 вересня 2014 року, 01 квітня 2015 року встановлена зміна умов договору в частині розміру нарахування процентів, що є порушенням ст. 1056-1 ЦК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 встановлено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Строк дії картки, на яку встановлений кредитний ліміт закінчився у грудні 2009 року, таким чином нараховані проценти, штрафні санкції та пеня з грудня 2009 року стягненню не підлягають. Як убачається із наданого розрахунку заборгованості, поточна заборгованість за кредитом у ОСОБА_2 виникла у вересні 2006 року, та кожного місяця заборгованість змінювалася, причини цього банком у позовній заяві не зазначені, однак сума заборгованості позивачем розрахована із урахуванням заборгованості з вересня 2006 року по 31 грудня 2019 року, яку до вересня 2020 року позивач не стягував, однак проценти за неповернення кредиту нараховані наростаючою сумою, тобто до якої строк давності вже минув, тому посилаючись на ст. ст. 256, 261 ЦК України, відповідач вважала розрахунок боргу та процентів за використання кредиту розрахований з порушенням цих норм права (а. п. 99 104).
АТ КБ «ПриватБанк» подало відповідь на відзив, яка мотивована тим, що у даному випадку зміст кредитного договору зафіксований у декількох документах, а саме: заяві позичальника, Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифах. На підставі поданої заяви, що разом з Умовами та правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку, складають договір про надання банківських послуг відповідача та їй відкрито картковий рахунок, надана відповідна картка. Таким чином банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема, за допомогою картки та фінансового телефону, на який приходить динамічний пароль. Банком надано усю необхідну інформацію у письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору, де в анкеті-заяві указано, що відповідач ознайомилася і згодна з Умовами та правилами та своїм підписом підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку. При укладенні договору сторонами обумовлено усі його складові, у тому числі відсоткову ставку, яка визначена на момент оформлення кредиту, відповідно до умов якого відповідачу установлено відсоткову ставку у розмірі 3 % (36 % на рік), указано розміри комісій та штрафів тощо. Виписка з карткового рахунку вказує на встановлений відповідачу кредитний ліміт та з неї вбачається, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, частково сплачувала заборгованість за договором (погашення відображені в графі «сума погашення за наданим кредитом»). В Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифів банку не може бути наявний підпис відповідача, оскільки сторони уклали договір приєднання до договору надання банківських послуг, особливістю якого є викладення умов в стандартних формулярах, а укладення такого договору здійснюється лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Укладений договір містить усі складові, такі як валюта кредитування, відсоткова ставка, винагорода, розмір платежу, відповідальність, права та обов`язки сторін договору та інше. Тобто, ознайомившись з умовами кредитування до підписання договору, звіривши їх з положеннями договору, відповідач отримала повну інформацію про умови кредитування та власноруч підписала кредитний договір (заяву на отримання кредиту). Так, відповідно до виписки по рахунку 11 лютого 2014 року відбулося зняття готівки в банкоматі за адресою: вул. Маміна-Сибіряка, 35, м. Маріуполь, на суму 210 грн., а 28 лютого 2008 року поповнення кредитного рахунку на суму 100 грн. Щодо перевипуску картки, то таке не є укладенням нового кредитного договору та не полягає в заповненні додаткових документів. З приводу позовної давності, то у п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагород, неустойки (пені та штрафі) був збільшений до 50 років. Указані обставини свідчать про обґрунтованість позову, тому банк просив вимоги задовольнити (а. п. 120 128).
29 грудня 2020 року від сторони відповідача надійшли письмові пояснення на позов, в яких вона вважає, що довідка про випуск карток не може бути достатнім, належним та допустимим доказом, оскільки банком надана довідка, що ОСОБА_1 отримала банківську картку № НОМЕР_1 , дата відкриття становить 17 квітня 2006 року із терміном дії нібито до березня 2013 року, одночасно з цим банком надається інформація, що ОСОБА_1 отримала також перевипущену картку № НОМЕР_2 терміном дії з 24 грудня 2012 року нібито до вересня 2016 року, тобто за три місяці до закінчення терміну дії першої картки. Вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки банком не надано до суду жодного документу, що підтверджує видачу кредитної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , де б вона розписалася про отримання такої картки, строк дії такої картки та термін її дії. Також згідно з наданою банком випискою за рахунком позивача підтверджується, що пеня, штрафні санкції та рух коштів нараховуються позивачем за картковим рахунком як № НОМЕР_1 , так і за картковим рахунком № НОМЕР_2 . У за`яві про видачу ОСОБА_1 кредитної картки від 07 квітня 2006 року зазначено, що «термін дії кредитного ліміту збігається з терміном кредитної картки. Термін дії картки 3 роки». Таким чином строк дії карткового рахунку та банківської картки № НОМЕР_1 сплив 17 квітня 2009 року. Довідка банку без номера та дати, що надана позивачем на підтвердження факту видачі банківської картки № НОМЕР_1 з терміном дії по березень 2013 року та картки № НОМЕР_2 з терміном дії з 24 грудня 2012 року по вересень 2016 року не відповідає дійсності та не може бути належним та допустимим доказом у справі, тому відсутні підстави посилатися на ці дані.
Таким чином відповідач вважає, що відповідно до умов договору (термін дії картки) строк погашення кредиту настав 17 квітня 2009 року із закінченням строку дії платіжної картки, а належних доказів того, що нова платіжна картка з подальшим строком дії та яким саме надавалася відповідачу, банком не надано, то строк позовної давності почав збігати 17 квітня 2009 року, банк звернувся до суду з позовом 18 березня 2020 року, тобто після спливу позовної давності, тому сторона відповідача просила застосувати наслідки спливу позовної давності.
Щодо встановлення кредитного ліміту та видачі кредиту ОСОБА_1 за картковим рахунком та банківською карткою № НОМЕР_2 з терміном дії з 24грудня 2012 року, то позивачем не надано жодного документа, який би підтверджував термін дії кредитного ліміту та термін дії картки по вересень 2016 року (4 роки), з яким згодна відповідач і погодилася на ці умови кредитування та надала в такому документів свій підпис. Таким чином довідка про отримання ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_2 терміном дії з 24 грудня 2012 року по вересень 2016 року не підтверджена достовірними, достатніми та належними доказами, тому вказана довідка не підлягає прийняттю судом.
Також відповідач вважала, що наявні підстави для застосування ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до вимог банку про нарахування пені та штрафу (а. п. 158 161).
1.1. процесуальні дії суду.
Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08квітня 2020 року дану цивільну справу передано до Жовтневого районного суду м.Маріуполя за підсудністю (а. п. 63).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03червня 2020 року відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, роз`яснено учасникам справи їх право та строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив, письмових заперечень, призначені у справі судові засідання (а. п. 67).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04вересня 2020 року витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» докази зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 за кредитним договором від 17 липня 2006 року № б/н (а. п. 81).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16жовтня 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Константинової О.М. про розгляд справи у загальному порядку відмовлено (а. п. 111).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21жовтня 2020 року витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» оригінал заяви ОСОБА_2 , відомості про номер кредитної картки, на яку отриманий кредитний ліміт, відомості про погашення заборгованості за кредитом (а. п. 113).
1.2 заяви та клопотання учасників справи.
Представник позивача ОСОБА_3 у позові не заперечував проти розгляду справи за відсутністю представника банку та згідно з окремо поданою заявою також просив провести розгляд справи за його відсутності (а. п. 3 5, 29).
Відповідач та її представник адвокат Константинова О.М. до судового засідання не з`явилися, від адвоката до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності (а. п. 162).
Фіксування судового процесу відповідно до ст. 247 ЦПК України не здійснювалося у зв`язку з розглядом справи за відсутністю сторін.
2. Фактичні обставини справи, установлені судом:
Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін, а також витребувані судом за клопотанням сторін, інших суду не представлено.
Відповідно до заяви від 07 квітня 2006 року № MRAORK01520208 ОСОБА_1 ознайомилася із Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку та просила надати послуги, а саме: оформити на своє ім`я платіжну картку «Універсальна» із бажаним кредитним лімітом 500 грн. із базовою ставкою за кредитним лімітом на момент підписання договору 3 % на місяць з розрахунку 360 днів у році. 17липня 2006 року ОСОБА_1 відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 (а. п. 15).
На виконання приписів ч. 6 ст. 95 ЦПК України банком представлено та судом досліджено оригінал заяви від 07 квітня 2006 року № MRAORK01520208, який у повному обсязі відповідає копії, наявної у справі копії.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 17 липня 2006 року №б/н, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , станом на 31 грудня 2019року загальна заборгованість відповідача становить 386 507 грн. 48 коп., яка складається з наступного: 3 307 грн. 13 коп. заборгованість за тілом кредиту; 379300грн. 35 коп. загальний залишок заборгованості за відсотками; 3900 грн. заборгованість за пенею. До стягнення загальний залишок заборгованості за тілом кредиту 3307 грн. 13 коп. та загальний залишок заборгованості за відсотками за період з 17липня 2006 року по 28 вересня 2018 року 128903 грн. 85 коп. (а. п. 6 14).
Банком до позову долучені Умови та правила надання банківських послуг, які не містять відмітки про дату їх складання та відсутні відомості про посадову особу, яка їх склала, затвердила та відповідно мала право на їх затвердження (а. п. 16 21, 47 56).
Банком долучено Виписки за картковим рахунком № НОМЕР_1 , з якого вбачається, що первісно 20 липня 2006 року з карткового рахунку знято готівку у сумі 499грн. 55 коп., у подальшому відбулося поповнення та зняття готівкових коштів з картки; 29 квітня 2009 року зниження кредитного ліміту до 580 грн., у подальшому з 30березня 2010 року почалося погашення заборгованості за договором №SAMDN3600000679261, починаючи з 24 грудня 2012 року виписка стосується у тому числі і карткового рахунку № НОМЕР_2 (а. п. 37 42, 87 92, 149 154).
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 17 квітня 2006 року відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 з терміном дії 03/09 та 24 грудня 2012 року картковий рахунок № НОМЕР_2 з терміном дії 09/16 (а. п. 43, 130).
Також банком долучено довідку б/н та дати, відповідно до якої ОСОБА_1 18липня 2006 року відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 з терміном дії 03/13 та 24 грудня 2012 року картковий рахунок № НОМЕР_2 з терміном дії 09/16 (а. п. 92 зворот, 154 зворот).
Відповідно до анкети-заяви ОСОБА_1 24 грудня 2012 року приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» (а. п. 133).
Відповідно до довідки б/н та дати, банком змінювалися кредитні ліміти за кредитом ОСОБА_1 (а. п. 44, 130 зворот).
Також банком долучені роздруківки «Про внесення змін до Тарифів за картками «Універсальна» та «Універсальна Голд», які не містять відмітки про дату їх складання та відсутні відомості про посадову особу, яка їх склала, затвердила та відповідно мала право на їх затвердження (а. п. 137 143).
2.1 оцінка доказів:
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці обставини встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
За своїм змістом докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст. ст. 77 80).
Суд вважає долучені Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг із Умов і правил надання банківських послуг, роздруківки «Про внесення змін до тарифів за картками «Універсальна» та «Універсальна Голд»», на яких відсутні відмітки про дату їх складання та відсутні відомості про посадову особу, яка їх склала та посвідчила, не належними (ст. 77 ЦПК України) та не достовірними доказами (ст. 79 ЦПК України), оскільки вони не містять підпису ОСОБА_1 та з них не можливо встановити дійсні обставини справи, зокрема щодо дійсних складових умов кредитного договору, згоду на укладення якого підписала відповідач у заяві від 07 квітня 2006 року та відповідно у них беззаперечно не указано, що вони містять інформацію щодо предмета доказування, а також зміст цих роздруківок повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни до них (про що вказав у відповіді на відзив банк) і суд у даному випадку позбавлений можливості встановити їх первісну правову природу.
Банком представлено суду дві різних довідки, відповідно до однієї з яких ОСОБА_1 17 квітня 2006 року відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 з терміном дії 03/09 (а. п. 43, 130), а відповідно до іншої довідки відповідачу 18 липня 2006 року відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 з терміном дії 03/13 (а. п. 92 зворот, 154 зворот), що у даному випадку є взаємовиключними обставинами, оскільки кожна з них спростовує попередню.
Із дослідженого судом оригіналу заяви від 07 квітня 2006 року вбачається, що банком видано ОСОБА_1 17 липня 2006 року картку № НОМЕР_1 із терміном дії 3 роки, тому суд приймає за основу саме оригінал цієї заяви, копії якої містяться на а. п. 15, та вважає, що термін її дії становитиме до 03/09, як і зазначено у первісній довідці банку.
За наведених обставин суд не приймає як доказ довідку б/н та дати, відповідно до якої ОСОБА_1 18 липня 2006 року відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 з терміном дії 03/13 (а. п. 92 зворот, 154 зворот), оскільки така не відповідає критеріям достовірності та з неї не можливо установити дійсні обставини справи (ст. ст. 79, 80 ЦПК України).
Про встановлення різної суми кредиту (ліміту кредитування) у різний час вказує долучена банком виписка за наявними у неї картковими рахунками, відкритими в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 16 квітня 2006 року по грудень 2019 року.
За приписами ч. ч. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до пункту 57 розділу IV Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі Положення) є первинні документи.
Пунктом 57 розділу ІV Положення передбачено, що інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Згідно з пунктами 60, 62 Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Представлена банком виписка за картковими рахунками, відкритими на ім`я ОСОБА_1 , дає підстави вважати її як належним, допустимим, достовірним, так і достатнім доказом, та з неї вбачається, що за кредитним рахунком № НОМЕР_1 вперше наданий кредитний ліміт 20 липня 2006 року у розмірі 500 грн. та цього ж дня за нею відбувся перший обіг грошових коштів у розмірі 499 грн. 55 коп.
Отже, відповідач не спростувала факт отримання нею кредитної картки 17 липня 2006 року та факт отримання грошових коштів згідно бажаного кредитного ліміту, тому суд вважає, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.
У суду відсутні мотиви, які є підставою для відхилення доказів щодо підписання ОСОБА_1 заяви та отримання нею кредитної картки № НОМЕР_1 , відповідно зарахування на неї грошових коштів у сумі 500 грн. та їх витрати відповідачем, та про їх відхилення не заявлено клопотання жодної із сторін.
Поряд з цим банком, крім заяви ОСОБА_1 від 07 квітня 2006 року (а. п. 15), також долучена анкета-заява ОСОБА_1 від 24 грудня 2012 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (а. п. 133).
Із дослідженої судом виписки за картковими рахунками, відкритими на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що з 24 грудня 2012 року за відповідачем рахується нова кредитна картка № НОМЕР_2 , яка отримана за новою заявою-анкетою від 24грудня 2012 року, що дає підстави для висновку про укладення між сторонами нового договору приєднання, тобто двох різних договорів.
Також із виписки за картковими рахунками вбачається, що банком, починаючи з 30березня 2010 року відбувається зарахування заборгованості за договором №SAMDN3600000679261, що не є тотожним кредитному договору за картковим рахунком № НОМЕР_1 .
Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Будь-яких доказів у розумінні статей 77 80 ЦПК України про перевипуск банком кредитної картки відповідачу та відповідно укладення договору №SAMDN3600000679261 матеріали справи не містять.
Суд враховує,що кожний підвид кредитної картки передбачає різні пільгові періоди, базову процентну ставку на місяць, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів тощо, тобто різні умови кредитного договору.
У наданій банком виписці відображені дані про рух коштів за період з 18 липня 2006 року по 29 лютого 2020 року та службові операції ,анку за різними картковими договорами, укладеними з ОСОБА_1 .
Банком пред`явлено вимоги саме за кредитним договором, укладеним 17 липня 2006 року (день видачі картки № НОМЕР_1 ) і саме за цим кредитним договором, у відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України суд вирішує наявний спір.
Отже, проводячи оцінку наданої банком виписки за картковими рахунками як доказу, суд вважає, що вона підтверджує обіг коштів за кредитним договором, укладеним 17 липня 2006 року (день видачі картки № НОМЕР_1 ) за період з 17 липня 2006року по 31 березня 2009 року і розмір боргу за цим кредитом станом на 31 березня 2009 року становив 604 грн. 40 коп., до якого і входять відсотки (дані виписки за картковими рахунками) і який є предметом спору в цій справі.
Будь-який інший розмір заборгованості за кредитним договором, укладеним 17липня 2006 року (день видачі картки № НОМЕР_1 ), банком не доведений, а інша викладена у виписці інформація містить сукупну інформацію про боргові зобов`язання ОСОБА_1 за різними кредитними договорами.
3. Предметом спору (зміст спірних правовідносин) є заборгованість за кредитним договором, укладеним 17 липня 2006 року (день видачі картки № НОМЕР_1 ).
Отже, суд вирішує позов у відповідності до приписів ст. 13 ЦПК України, у межах заявлених вимог.
4. Норми права, які застосовує суд при вирішенні спору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом частини 2 4 статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
5. Мотиви суду щодо прийняття та відхилення аргументів сторін.
В заяві, яку підписала відповідач, визначена процентна ставка у розмірі 3 % на місяць із розрахунку 360 днів у році.
Вимоги банку за кредитним договором, укладеним 17 липня 2006 року (день видачі картки № НОМЕР_1 ) за період з 17 липня 2006 року по 31 березня 2009 року, де розмір боргу за цим кредитом станом на 31 березня 2009 року становив 604 грн. 40 коп., до якого входять відсотки за користування кредитом, визначені у заяві позичальника, знайшли своє підтвердження, відповідач даний борг у передбачений строк не повернула, тому вони ґрунтуються на наведених нормах права.
Свою відповідь на відзив банк мотивував також і тим, що ним надано: наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, що підтверджує долучення до позову саме тієї редакції, яка була чинна на момент підписання заяви починальника; довідку щодо виданих кредитних карток відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток та їх цільове призначення; виписку по рахунку, що підтверджує використання кредитного карткового рахунку відповідачем, погашення кредитного ліміту та сплату відсотків, тобто вчинення дій, що підтверджують усвідомлення відповідачем обов`язків щодо повернення кредиту та внесення плати за його використання, у зв`язку з чим банк вважав, що указані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору.
Однак суд, з урахуванням правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03липня 2019 року у справі № 342/180/17, виходить із того, що зазначені та долучені банком до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, у зв`язку з чим доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме їх мала на увазі відповідач, підписуючи заяву, банком не надано, тому наведений банком аргумент відхиляється судом.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16, у яких зазначено про те, що Умови та правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Банк у відповіді на відзив посилається на п. 1.1.7.31 Умов договору, в якому строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років.
Як зазначено вище Умови, які визначають позовну давність тривалістю п`ятьдесят років, не містять підпису відповідача, а у заяві останньої № MRAORK01520208 від 07квітня 2006 року не зафіксована домовленість сторін про збільшення позовної давності. Відтак, сторони за взаємною згодою не збільшували позовну давність до п`ятьдесяти років.
Такий висновок, крім зазначеного вище, суд обґрунтовує посиланням на постанови Верховного Суду України у справах № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року та № 6-1926цс15 від 04 листопада 2015 року. Згідно з позицією Верховного Суду України щодо застосування статті 259 ЦК України, висловленою у цих справах, Умови, пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо Умови не містять підпису позичальника. Крім того, відсутні належні та допустимі докази, які би підтверджували, що саме ці Умови розуміла позичальник, підписуючи заяву o № MRAORK01520208 від 07квітня 2006 року, а також те, що Умови містили збільшену позовну давність на момент підписання вказаної заяви, або що у подальшому Умови, зокрема щодо збільшення позовної давності, не змінювались. Крім того, у зазначеній заяві позичальника немає домовленості сторін щодо збільшення позовної давності.
Підсумовуючи, суд виходить з того, що у справі установлено, що кредитний договір № MRAORK01520208 від 07квітня 2006 року, укладений між сторонами є строковим, і цей строк обмежується датою 17липня 2009 року (строк дії картки 3 роки від дати її видачі 17 липня 2006 року), враховуючи, що з позовом до суду АТ КБ «ПриватБанк» звернулося лише 18 березня 2020 року, необхідно дійти висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.
6. Розподіл судових витрат.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає, у зв`язку із відсутністю підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 8, 42 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 207, 253, 261, 267, 509, 526, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 41 Закону України «Про Національний банк України», ст. ст. 12, 13, 76 81, 141, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
У задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлений 16 січня 2021 року.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про сторін у справі:
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул.Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , засоби зв`язку невідомі.
Суддя О.М. Музика
