Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 260/141/24 пров. № А/857/10036/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року (ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження у м. Ужгороді суддею Іванчулинцем Д. В.) у справі № 260/141/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання протиправним і скасувати рішення,
В С Т А Н О В И В :
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила визнати протиправним і скасувати рішення інспектора прикордонної служби вищої категорії начальника 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 (тип Б) майстер сержанта ОСОБА_2 від 09 грудня 2023 року про відмову у перетинанні державного кордону України.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що під час перетинання державного кордону України відповідачем безпідставно відмовлено їй у перетинанні державного кордону з виїзду з України. Зазначає, що самостійно виховує дитину, а тому вважає, що має право на безперешкодний перетин кордону.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін), яка вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтоване та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 09.12.2023 о 22:20 год. на вихід з України у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення Малий Березний прибула громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на паспортний контроль надала паспорт громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_3 вид. 29.11.2023. У ході перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 є державним службовцем, а тому на підставі Постанови КМУ № 69 від 27.01.2023 та підпункту 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України (затверджених ПКМУ № 57 від 27.01.1995) їй заборонено виїзд за межі України, крім як у службове відрядження.
Додатково вказує, що ОСОБА_1 займає посаду голови Оноківської сільської ради а також є головою виконавчого комітету, який є структурним підрозділом сільської ради та відповідно підпадає під категорію осіб зазначених у абзаці першому пункту 2-14 Правил, однак жодних документів які би свідчили, що вона відбуває у службове відрядження, позивачем надано не було тому, а тому вважає дії НОМЕР_2 прикордонного загону законними та прийнятими в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Також заперечив проти відшкодування судових витрат.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують доводів оскаржуваного рішення суду першої інстанції; жодних доказів в обґрунтування порушенням судом першої інстанції при ухваленні цього рішення норм матеріального та процесуального права позивачем при поданні апеляційної скарги не надано. Вказує на те, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено до якої з категорій осіб, передбачених підпунктом 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України віднесена позивачка - власне кажучи це й не може бути здійсненим по тій причині, що остання не відноситься до жодної із зазначених категорій. Зазначає, що виконком сільської ради не є структурним підрозділом відповідно ради, а є самостійним органом місцевого самоврядування, який лише формується відповідною радою.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, 09 грудня 2023 року відповідачем прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України ОСОБА_1 .
Позивач не погодилася з такими рішенням відповідача, в зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом про його скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що позивач обіймає посаду, на яку діє тимчасова заборона в наданні дозволу в перетинанні державного кордону України.
Більше того, судом не встановлено з вищезазначеного переліку посад, що посада, яку обіймає позивач, підпадає під вищевказані обмеження, що в свою чергу й слугувало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Відтак, враховуючи вищезазначене суд дійшов переконання, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також, за приписами статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України № 1710-VI від 05 листопада 2009 року «Про прикордонний контроль» (далі - Закон України № 1710-VI), відповідно до частини першої статті 14 якого іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Оскаржувані рішення, яким позивачу відмовлено в перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України, мотивовані тим, що на підставі Закону України Про правовий режим воєнного стану, Указу Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022, а також ПКМУ від 27.01.1995 № 57 (зі змінами), позивача тимчасово обмежено у праві виїзду з України, за відсутності підстав на право перетинання державного кордону, оскільки вищезазначений громадянин є державним службовцем і не зміг надати на паспортний контроль документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
Перевіряючи правомірність відмови позивачу в перетинанні державного кордону України, колегія суддів зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі Указами Президента України було продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який діє також сьогодні.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Також пунктом 2 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У зв`язку з введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3 вказаного Указу).
Тобто, на період дії правового режиму воєнного стану (строк дії обмежень) передбачено можливість обмеження у тому числі встановленого статтею 33 Конституції України права вільно залишати територію України.
Воєнний стан, відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII), - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону України № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно з пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері Закон України 21 січня 1994 року № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі - Закон № 3857-XII).
Відповідно до частини другої статті 3 вказаного Закону Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
На виконання вимог цієї норми постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року затверджені Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі - Правила № 57), пунктами 2-1 та 2-2 яких визначено категорії осіб, що мають право перетинати державний кордон під час дії на території України воєнного або надзвичайного стану, а також умови і порядок реалізації цього права.
Як встановлено судом, позивач не належить до категорій осіб вказаних у пунктах 2-1 та 2-2 Правил № 57.
Разом з тим, пунктом 2-6 Правил № 57 передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Пунктом 2-14 Правил № 57 передбачено, що у разі введення в Україні воєнного стану члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади, їх перші заступники та заступники, Державний секретар Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступники, Керівник Апарату Верховної Ради України, його перший заступник та заступники, державні секретарі міністерств, Керівник Офісу Президента України та його заступники, керівники інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, та їх заступники, Голова Служби безпеки, його перший заступник та заступники, Голова та члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Голова та члени Рахункової палати, Голова та члени Центральної виборчої комісії, голови та члени інших державних колегіальних органів, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступники, голови місцевих держадміністрацій, їх перші заступники та заступники, судді Конституційного Суду України, судді, прокурори, керівники інших державних органів та їх заступники, депутати місцевих рад, а також керівники структурних підрозділів державних органів та органів місцевого самоврядування і працівники, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, керівники державних унітарних підприємств та їх заступники, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження.
Як видно з матеріалів справи, при прибутті до місця перетину державного кордону України, позивачем було надано посадовим особам органу Держприкордонслужби наступний документ:
- паспорт громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_3 вид. 29.11.2023 року.
Під час внесення в БД «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон» (ПТК АПК «ГАРТ-1/П» о 09.43 відбулося спрацювання БД ДУДО індекс «В» додаткова перевірка. На виконання вимог наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.10.2008 № 900 та від 23.06.2017 № 535 стосовно осіб яких є доручення правоохоронних органів. В ході чого проінформовано ініціатора доручення АДПСУ. В подальшому в ході додаткової перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду голови Оноківської сільської ради, а також є головою виконавчого комітету, який є структурним підрозділом сільської ради та відповідно підпадає під категорію осіб зазначених у абзаці першому п. 2-14 Правил, однак жодних документів які би свідчили, що вона відбуває у службове відрядження позивачем надано не було.
Відповідно до частин першої, третьої статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Закон - № 280/97-ВР) сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Частиною п`ятою статті 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд погоджується з висновком НОМЕР_2 прикордонного загону про те, що в силу прямої вказівки в п. 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України на те, що керівники структурних підрозділів державних органів та органів місцевого самоврядування обмеженні у перетинанні державного кордону, крім випадків службового відрядження, яке підтверджене належними документами, тому враховуючи той факт, що позивачем не було надано рішення про службове відрядження під час здійснення прикордонного контролю 09.12.2023 майстер-сержантом ОСОБА_3 винесено законне рішення про відмову в перетинанні державного кордону України
Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно зістаттею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 260/141/24 скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання протиправним і скасувати рішення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин
