|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
20.12.2007р. |
м.Київ |
№ 25/258-А |
За позовом Приватного підприємства «Проектміськбуд»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Суддя Морозов С.М.
Представники сторін:
від позивача Ткаченко П.В. (довіреність від 09.01.2007р.);
від відповідача Степаненко С.Д. (довіреність № 998/9/10-209 від 31.01.2007р.);
20.12.2007р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи:
Приватне підприємство „Проектміськбуд” (надалі ПП «Проектміськбуд», позивач) звернулось до суду з позовною заявою про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі ДПІ у Печерському районі міста Києва, відповідач) №0000732313/0 від 08.08.2005р., №0000732313/1 від 18.10.2005р, №0000732313/2 від 17.01.2006р., рішення про результати розгляду скарги від 17.10.2005р..
В ході підготовчого провадження позовні вимоги уточнені та в межах заявленого позову позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва № 0000732313/0 від 08.08.2005р., № 0000732313/1 від 18.10.2005р., та рішення про результати розгляду скарги № 33355/10/25-01 від 17.10.2005р. (в частині, що стосується оскаржуваного повідомлення-рішення) а також податкове повідомлення-рішення № 0000732313/2 від 17.01.2006р..
Позовні вимоги обгрунтовані правомірністю віднесення у перевіреному періоді до складу валових витрат сум, які є документально підтвердженими.
Відповідачем позову не визнано, заперечення обґрунтовуються висновками акту перевірки згідно яких виявлено безпідставне віднесення відповідних сум до складу валових витрат.
Провадження у справі зупинялось до встановлених судом строків та у зв’язку із закінченням строків постановлені ухвали про поновлення провадження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у Печерському районі міста Києва проведено планову виїзну документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) ПП «Проектміськбуд» за період з 31.01.2003р. по 31.04.2005р. за результатами якої складено акт № 66/23-13/32308852 від 05.08.2005р..
Згідно виявленого порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на підставі висновків акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0000732313/0 від 08.08.2005р. яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 5 339 360 грн. (в тому числі 3 584 000 грн. основний платіж, 1 755 360 грн. штрафні (фінансові) санкції).
За результатами оскарження вказаного повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарги позивача залишені без задоволення, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000732313/1 від 18.10.2005р., № 0000732313/2 від 17.01.2006р..
Згідно встановлених судом обставин справи, донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток оспорюваними рішеннями здійснено відповідачем за висновками викладеними у п. 2.2 Акту перевірки в частині неправомірності віднесення відповідних сум до складу валових витрат. Зокрема, в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством до складу валових витрат включено суми витрат, що на момент перевірки не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, виписки банків по розрахунковому рахунку та інші розрахункові документи (в т.ч. векселі).
Пунктом 5.1 статті 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств “ встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Статтею 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до вимог пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Податкова накладна є документом, що підтверджує суми віднесені до складу податкового кредиту та не є свідченням правомірності формування валових витрат платника.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як зазначено у акті перевірки у першому кварталі позивачем до складу валових витрат включено суму 6 356 239, 5 грн., яка відображена в реєстрі до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за березень 2004р. згідно податкової накладної від 31.03.2004р., назва постачальника ТОВ «Корпорація Індастрі Сістемз»(код 32374744).
До матеріалів справи позивачем надано копію податкової накладної від 31.03.2004р., а згідно отриманої відповіді на судовий запит щодо документів звітності ТОВ «Корпорація Індастрі Сістемз»(вих. ДПІ у Голосіївському районі міста Києва № 17011/9/10-102 від 29.11.2006р.) до справи залучено декларацію з податку на прибуток за перший квартал 2005р., податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2005р., та протокол виїмки від 08.08.2005р., яким підтверджено вилучення юридичної справи відділом податкової міліції Голосіївського району міста Києва. Згідно відповіді ДПІ у Голосіївському районі міста Києва № 15622/7/16-308 від 10.08.2006р. підприємство звітувало у відповідних періодах до податкового органу, показники податкової звітності свідчать, що у березні 2004р. до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість віднесено суму в розмірі 10 000 грн., тоді як за податковою накладною виданою позивачеві сума ПДВ визначена в розмірі 1 271 247, 90 грн..
Чинним на момент розгляду справи Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону). За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Судом також враховується, що Законом України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 № 1251-XII зі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Чинним законодавством не передбачено обовязку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.
За твердженням відповідача про неправомірність віднесення суми зазначеної у вказаній податкові накладній до складу валових витрат свідчить постанова Печерського районного суду від 21.05.2007р., якою закрито кримінальну справу відносно Приходько
