Єдиний державний реєстр судових рішень
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/3240/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом (з урахуванням уточненням позовних вимог) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка оформлена у відповіді ГУ ПФУ в Житомирській області за №0600- 0213-8/12411 від 29.01.2024;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести його на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач досяг 55-річного віку та виховував свого сина до шестирічного віку та продовжує його виховання разом з дружиною, яка надала свою згоду на призначення пенсії саме позивачу (батьку) на дострокову пенсію за віком. 01.01.2024 позивач звернувся до відповідача про переведення його на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2024 року, проте, відповідачами протиправно та необґрунтовано відмовлено у призначенні такої пенсії.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 21.01.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
18.03.2024 через відділ документального забезпечення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - 15.01.2024 року та винесено рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв"язку з тим, що його дружина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію по інвалідності.
Ухвалою суду від 19.03.2024 продовжено строк розгляду справи, застосовуючи ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та залучено до участі у справі №240/3240/24 в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
04.04.2024 на електронну адресу суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що дружина заявника, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.05.2018 отримує пенсію по 3 групі інвалідності від загального захворювання та здійснювала виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до шестирічного віку, відповідно до довідки №3 від 19.06.2018, виданої Виконавчим комітетом Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області. Враховуючи викладене зазначає, якщо мати використала право на призначення пенсі (незалежно від виду) до досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, батько на призначення дострокової пенсії за віком немає.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження Серії НОМЕР_1 від 09.02.2011.
Згідно медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 16 років №158 від 22.06.2022 та посвідчення серії НОМЕР_2 від 26.07.2022, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю з дитинства.
01.01.2024 після досягнення 55-ти річного віку позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перехід на пенсію за віком як батькові дитини інваліда відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Також до заяви додано заяву ОСОБА_2 від 01.01.2024 (дружини позивача) в якій вона дала згоду позивачу на призначення пенсії за віком як батькові дитини з інвалідністю.
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та 15.01.2024 прийнято рішення №918110133471 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що дружина заявника, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.05.2018 отримує пенсію по 3 групі інвалідності від загального захворювання та здійснювала виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до шестирічного віку, відповідно до довідки №3 від 19.06.2018, виданої Виконавчим комітетом Стрижівської сільської ради Любарського району Житомирської області. Враховуючи викладене зазначає, якщо мати використала право на призначення пенсі (незалежно від виду) до досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, батько на призначення дострокової пенсії за віком немає.
Листом від 25.01.2024 за №0600-0213-8/12411 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Не погоджуючись з такими рішеннями позивачка звернулася до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 встановлено, що жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (далі - Закон №1788-XII ).
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно ч.1 ст.10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Згідно з ч.1 ст.32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.
Відповідно до ст.34 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно.
Згідно з п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років. Отже, матері надається право вибору особи, яка буде одержувати дострокову пенсію за віком: вона сама або батько дітей.
Так, на час звернення до відповідача із відповідною заявою позивачеві виповнилося 55 років та він має не менше 20 років страхового стажу. Доказів протилежного відповідач до суду не надав та не заперечував щодо цього а ні у рішенні про відмову позивачеві у призначенні пенсії, а ні у відзиві на позов.
Як встановлено у ході розгляду справи по суті, згідно медичного висновку про дитину інваліда віком до 16 років №158 від 22.06.2022 та посвідчення серії НОМЕР_2 від 26.07.2022, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю з дитинства.
Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №918110133471 від 15.01.2024 встановлено, що підставою відмови позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком як батьку особи з інвалідністю з дитинства слугувало те, що мати дитини ОСОБА_3 одержує пенсію по інвалідності, а відтак використала своє право на призначення одного з видів пенсії до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до довідки МСЕК від 30.05.2018 Серія 12ААБ №100844 дружині позивача ОСОБА_2 , як матері дитини з інвалідністю ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності (загальне захворювання) з 25.05.2018. Дата чергового переогляду 20.05.2021.
З 25.05.2018 дружина позивача ОСОБА_2 перебуває на обліку у Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності, як інвалід ІІІ групи (загальне захворювання).
Відтак, в ході судового розгляду встановлено, що своє право на отримання пенсії із самостійної окремої підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, як мати дитини з інвалідністю з дитинства не використала, надавши письмову згоду на призначення пенсії з цих підстав своєму чоловікові батькові дитини з інвалідністю, який здійснював її виховання.
З системного аналізу ст.115 Закону №1058-IV можна дійти висновку, що абзацом другим п.3 ч.1 ст.115 зазначеного Закону визначено спеціальне суб`єктивне право батька, як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини-інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість реалізації цього права не може ставитися в залежність від реалізації матір`ю свого права на призначення дострокової пенсії за віком, передбаченого іншими нормами законодавства.
Аналогічний правовий висновок, зазначений у постанові Верховного Суду України від 12.11.2013 №21-373а13.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини, суд приходить висновку, що позивачу протиправно відмовлено у переведенні на пенсію за віком як батькові дитини-інваліда відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що при призначенні позивачу дострокової пенсії, як батькові дитини з інвалідністю за вибором матері, дружина позивача отримувала інший вид пенсії, про що було відомо відповідачам.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №918110133471 від 15.01.2024 щодо відмови в переведенні позивача на пенсію за віком, як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював виховання дитини з інвалідністю, на підставі п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV є протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, належним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком як батькові дитини-інваліда відповідно до п.3 ч.1 ст.115 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2024.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів обґрунтованість своїх дій, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступного висновку.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що на момент вирішення питання про розподіл судових витрат позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги №І30/01 від 30.01.2024, копія банківської виписки від 31.01.2024, акт наданих послуг №1 від 05.02.2024 до договору про надання правничої допомоги №30/01 від 30.01.2024, ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АС №1083726 від 04.02.2024.
Відповідно до акту наданих послуг №1 від 05.02.2024 до договору про надання правничої допомоги №30/01 від 30.01.2024 у справі №240/3240/24 надано послуги на суму 3 000,00 грн., з яких: з`ясування фактичних обставин справи та вивчення наданих клієнтом документів; надання правничої консультації щодо формування позиції клієнта; узагальнення судової практики по суті правового питання; підготовка позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певну дію; надсилання позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Житомирського окружного адміністративного суду із додатками.
Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір (3 000,00 грн) не є надмірним.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, у даній категорії справ є усталена судова практика Верховного Суду, розгляд справи проводився у порядку письмового провадження без виклику представників сторін у судове засідання, тому за критеріями обґрунтованості її розміру та пропорційності до предмета спору, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн., решту витрат повинен нести позивач.
За відсутності документально-підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №918110133471 від 15.01.2024 про відмову ОСОБА_1 в переведенні позивача на пенсію за віком, як батькові дитини з інвалідністю, що здійснював виховання дитини з інвалідністю, на підставі п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком як батькові дитини-інваліда відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
09 травня 2024 р.
