Єдиний унікальний номер 229/1022/20
Номер провадження 22-ц/804/469/21
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Бахмут
справа № 229/1022/20
провадження № 22-ц/804/469/21
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 229/1022/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені, якого діє ОСОБА_2 ,
на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 11 листопада 2020 року (суддя Лебеженко В.О.), ухваленого в приміщенні Дружківського міського суду Донецької області, повне судове рішення складено 11 листопада 2020,
В С Т А Н О В И В:
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В березні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послався на те, що 08 липня 2016 року відбулася реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок його було переведено до виробничого підрозділу «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця». 15 березня 2017 в.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ № 384-11 від 15 березня 2017 року «Про встановлення простою». 28 квітня 2017 першим заступником начальника регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» Носулько О.О. видано наказ № 645-113-1 від 28 квітня 2017 року «Про деякі питання діяльності РФ «Донецька залізниця», яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства. 10 травня 2017 року йому видано повідомлення про ліквідацію та виведення зі штатного розпису посади з підписами всіх членів комісії та про його особисте ознайомлення. 21 червня 2017 року структурним підрозділом АТ «Українська залізниця» видано наказ № 2192/ДН-ОС про його звільнення з 22 червня 2017 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, з яким його ознайомлено особисто, у якому зазначено про виплату компенсації за 22 дні відпустки та одноразової грошової допомоги у розмірі 1 середньомісячного заробітку.
У день звільнення відповідач не провів з ним повний розрахунок, як наслідок має перед ним не погашену заборгованість із заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
Просив суд стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 23 413,54 грн., з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів; компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, у розмірі 5131,30 грн., без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 11 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати відмовлено у повному обсязі.
Судове рішення мотивоване тим, що у трудових правовідносинах між АТ «Українська залізниця» та його працівниками, зокрема ОСОБА_1 з березня 2017 року на тимчасово окупованій території виникли та до тепер існують обставини непереборної сили, у період існування яких відповідач позбавлений можливості виконати зобов`язання перед своїми працівниками, передбачені умовами трудового договору (контракту, угоди тощо), законодавчими та іншими нормативними актами, а позивач не надав доказів на підтвердження, того що у спірний період позивач являвся на робоче місце, за ним зберігався середній заробіток за час простою. Зазначені обставини не підтверджені належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами, зокрема табелями обліку робочого часу, Журналом обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої, з підписом працівника, табуляграмами. Надані позивачем розрахунки заробітної плати за період з березня 2017 року по червень 2017 року без номерів та дат не є належними доказами, тому не відповідають вимогам процесуального закону та фактичним обставинам справи.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 посилається на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованої заробітної плати за період березень червень 2017 року (з урахуванням визнання позивачем факту отримання частини заборгованості заробітної плати за період з 01 по 15 березня 2017 року у касі в м. Лиман у розмірі 851,82 грн.) та про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати (з урахуванням визнання позивачем факту отримання частини заборгованості заробітної плати за період з 01 по 15 березня 2017 року у касі в м. Лиман у розмірі 851,82 грн.).
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є сертифікат Торгово-промислової палати України. На час розгляду справи в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, що засвідчував наявність у відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), а долучений до матеріалів справи Науково-правовий висновок не є документом, який може засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Крім того, зазначає, що відповідач мав доступ до документації стосовно позивача на протязі липня 2016 року липня 2017 року, про що ним напевно не було повідомлено Торгово-промислову палату України при поданні приватного замовлення, як наслідок вказані обставини не були враховані фахівцями Торгово-промислової палати України, а тому складений ними Науково-правовий висновок не є коректним щодо трудових правовідносин між позивачем та АТ «Українська залізниця».
Підтвердженням цього є матеріали цивільної справи, а саме: наказ про припинення трудових відносин, записи у трудовій книжці та її видача позивачу, розрахункові листи (табуляграми), тобто все то, що нібито відповідач не міг зробити та про що він повідомив (надавши недостовірну інформацію у замовленні до Торгово-промислова палати України.
Згідно наказу про припинення трудового договору № 2192/ДН-ОС від 21 червня 2017 року, який не оскаржувався відповідачем та на якому мається підпис позивача і відповідача, відповідачем одноособово прийнято рішення про нарахування та виплату компенсації за невикористану відпустку 22 днів та одноразову грошову допомогу (1 середня заробітна плата).
Тобто, станом на 21 червня 2017 року відповідач був обізнаний про те, що він зобов`язаний виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку 22 дні та одноразову грошову допомогу (1 середня заробітна плата).
Зазначає, що чинним трудовим законодавством на позивача, як на робітника, не покладено обов`язку здійснювати збереження документації (кадрової, первинної, бухгалтерської, технічної, договірної, податкової, архівної тощо), що стосується його трудових відносин з роботодавцем. Навпаки, саме відповідач, як роботодавець позивача, повинен був вжити заходів до збереження вказаної документації та/або її перенесення на електроні носії.
Згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією. Тобто, втрата відповідачем первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, відповідачем не надано жодного доказу того, що він у будь-який спосіб намагався відновити документи у паперовому або електронному вигляді.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.
Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 , вбачається, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді оглядача-ремонтника вагонів 5 розряду Пункту технічного обслуговування вагонів станції Ясинувата 1 класу Виробничого підрозділу «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.8-12).
Згідно наказу ПАТ «Укрзалізниця» № 303 від 15 квітня 2016 року «Вагонне дено Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного публічного товариства «Українська залізниця», що підтверджується записами у трудовій книжці виданої на ім`я позивача серії АС № 291137.
Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 2192/ДН-ОС від 21 червня 2017 року ОСОБА_1 з 22 червня 2017 року звільнений з посади оглядача-ремонтника вагонів 5 розряду Пункту технічного обслуговування вагонів станції Ясинувата 1 класу Виробничого підрозділу «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 22 дні відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано (а.с.17).
З розрахунків (табуляграм) заробітної плати ВП «Ясинуватське вагонне депо» СП «ДДЗП» філії «Дон.зал» ПАТ УЗ вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року: нараховано 4454,78 грн. (оплата почасовиків 1997,38 грн., вечірні 41,50 грн., доплата за роботу в святкові дні 103,76 грн., процент за шкідливі умови праці 239,69 грн., доплата за роботу в ніч 394,29 грн., разова винагорода за вислугу 299,61 грн., оплата технічного на 51,88 грн., оплата простоїв 1245,18 грн., матеріальна допомога 81,49 грн.) сума до виплати після утримання податку з доходів, аліментів, поштового збору та іншого 2401,71 грн.; за квітень 2017 року: нараховано 2765,79 грн. (оплата простоїв 2715,19 грн., матеріальна допомога 50,60 грн.) сума до виплати після утримання податку з доходів, аліментів, поштового збору та іншого 1491,13 грн.; за травень 2017 року: нараховано 2801,02 грн. (оплата простоїв 2749,78 грн., матеріальна допомога 51,24 грн.) сума до виплати після утримання податку з доходів, аліментів, поштового збору та іншого 1510,12 грн.; за червень 2017 року: нараховано 13 391,95 грн. (компенсація за невикористану відпустку 4693,04 грн., оплата простоїв 1902,36 грн., матеріальна допомога 244,97 грн., вихідна допомога при звільненні 51,88 грн., вихідна допомога при звільненні 5627,29 грн., вартість одягу 872,41 грн.) сума до виплати після утримання податку з доходів, аліментів, поштового збору, перв. вартісті одягу та іншого 9304,58 грн. З розрахунку заробітної плати за березень - квітень 2017 року входить оплата простоїв (код 340) (а.с.26,27,28,29).
В листі Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 1332 від 16 жовтня 2020 року зазначено наступну інформацію стосовно виплати ОСОБА_1 належних сум при звільненні за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 851,82 грн., яка 20 липня 2017 року отримана у касі м. Лиман.
Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеки України» припинено переміщення вантажів згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення.
З 16 березня 2017 року від бухгалтерії виробничого підрозділу «Ясинуватське вагонне депо» до Дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, оригінал особової картки форми П-2, оригінали внутрішніх наказів (розпоряджень) та інше, тому не має можливості надати табель обліку робочого часу, довідку про суму заробітної плати з розшифруванням за видами виплат, розмірами і підставами відрахувань та сумами заробітної плати, що підлягає виплаті при звільненні за кожен місяць окремо, довідку про розмір компенсації за невикористану відпустку при звільненні, довіку про будь-які інші належні при звільненні виплати.
Станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість за березень червень 2017 року відсутня. (а.с.108-110).
З довідки про доходи структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» № 1332/2 від 16 жовтня 2020 року вбачається, що позивачу ОСОБА_1 : в січні 2017 року нарахована заробітна плата в сумі 5118,99 грн., фактична кількість відпрацьованих годин 161, сума до видачі після утримань 2759,82 грн.; в лютому 2017 року нарахована заробітна плата в сумі 4654,87 грн., фактична кількість відпрацьованих годин 148, сума до видачі після утримань 2509,57 грн.; в березні 2017 року нарахована заробітна плата в сумі 1579,97 грн., фактична кількість відпрацьованих годин 65, сума до видачі після утримань 851,82 грн.; за квітень червень 2017 року заробітна плата не нарахована, кількість фактично відпрацьованих годин 0 (а.с.111).
З відомості на виплату грошей № 13 за березень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 20 липня 2017 року у розмірі 851,82 грн. (а.с.112-113).
Наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. (а.с.114).
З копії табелів обліку використання робочого часу за березень 2017 року - липень 2017 року, відповідно до яких за літерним кодом «П» визначено: у березні 2017 року 9 днів (72 години), у квітні 2017 року 23 днів (157 годин), у травні 2017 року 23 дні (159 години), у червні 2017 року 16 днів (110годин) (а.с.127,128,129,130).
З довідки-розрахунку невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення, вбачається що кількість днів невикористаних днів відпустки за період з 19 вересня 2016 року по 22 червня 2017 року22 дні. (а.с.150).
Згідно відомостей (дата формування виписки 16 березня 2020 року) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК-5 ), наданих на виконання ухвали суду, розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за 1 квартал 2017 року становить 14 228,64 грн., з яких за січень 2017 року 5118,99 грн., за лютий 2017 року 4654,87 грн., за березень 2017 року 4454,78 грн. (а.с.42-44).
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 , від імені, якого діє ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа виникла з трудових відносин та ціна позову складає 28 544,84 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у трудових правовідносинах між АТ «Українська залізниця» та його працівниками, зокрема ОСОБА_1 з березня 2017 року на тимчасово окупованій території виникли та до тепер існують обставини непереборної сили, у період існування яких відповідач позбавлений можливості виконати зобов`язання перед своїми працівниками, передбачені умовами трудового договору (контракту, угоди тощо), законодавчими та іншими нормативними актами, а позивач не надав доказів на підтвердження, того що у спірний період позивач являвся на робоче місце, за ним зберігався середній заробіток за час простою. Зазначені обставини не підтверджені належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами, зокрема табелями обліку робочого часу, Журналом обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої, з підписом працівника, табуляграмами. Надані позивачем розрахунки заробітної плати за період з березня 2017 року по червень 2017 року без номерів та дат не є належними доказами, тому не відповідають вимогам процесуального закону та фактичним обставинам справи.
Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можливо з наступних підстав.
Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
На підставі частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Статтею 47 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
Отже, виходячи з положень КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.
Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Поняття доказів розкрито у частині першій статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції було достовірно встановлено, що позивач та відповідач перебували в трудових відносинах.
Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 , вбачається, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді оглядача-ремонтника вагонів 5 розряду Пункту технічного обслуговування вагонів станції Ясинувата 1 класу Виробничого підрозділу «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.8-12).
Згідно наказу ПАТ «Укрзалізниця» № 303 від 15 квітня 2016 року «Вагонне дено Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного публічного товариства «Українська залізниця», що підтверджується записами у трудовій книжці виданої на ім`я позивача серії АС № 291137.
Наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. (а.с.114).
Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 2192/ДН-ОС від 21 червня 2017 року ОСОБА_1 з 22 червня 2017 року звільнений з посади оглядача-ремонтника вагонів 5 розряду Пункту технічного обслуговування вагонів станції Ясинувата 1 класу Виробничого підрозділу «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 22 дні відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано (а.с.17).
З розрахунків (табуляграм) заробітної плати ВП «Ясинуватське вагонне депо» СП «ДДЗП» філії «Дон.зал» ПАТ УЗ вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року: нараховано 4454,78 грн. (оплата почасовиків 1997,38 грн., вечірні 41,50 грн., доплата за роботу в святкові дні 103,76 грн., процент за шкідливі умови праці 239,69 грн., доплата за роботу в ніч 394,29 грн., разова винагорода за вислугу 299,61 грн., оплата технічного на 51,88 грн., оплата простоїв 1245,18 грн., матеріальна допомога 81,49 грн.) сума до виплати після утримання податку з доходів, аліментів, поштового збору та іншого 2401,71 грн.; за квітень 2017 року: нараховано 2765,79 грн. (оплата простоїв 2715,19 грн., матеріальна допомога 50,60 грн.) сума до виплати після утримання податку з доходів, аліментів, поштового збору та іншого 1491,13 грн.; за травень 2017 року: нараховано 2801,02 грн. (оплата простоїв 2749,78 грн., матеріальна допомога 51,24 грн.) сума до виплати після утримання податку з доходів, аліментів, поштового збору та іншого 1510,12 грн.; за червень 2017 року: нараховано 13 391,95 грн. (компенсація за невикористану відпустку 4693,04 грн., оплата простоїв 1902,36 грн., матеріальна допомога 244,97 грн., вихідна допомога при звільненні 51,88 грн., вихідна допомога при звільненні 5627,29 грн., вартість одягу 872,41 грн.) сума до виплати після утримання податку з доходів, аліментів, поштового збору, перв. вартісті одягу та іншого 9304,58 грн. З розрахунку заробітної плати за березень - квітень 2017 року входить оплата простоїв (код 340) (а.с.26,27,28,29).
З копії табелів обліку використання робочого часу за березень 2017 року - липень 2017 року, відповідно до яких за літерним кодом «П» визначено: у березні 2017 року 9 днів (72 години), у квітні 2017 року 23 днів (157 годин), у травні 2017 року 23 дні (159 години), у червні 2017 року 16 днів (110годин) (а.с.127,128,129,130).
З довідки-розрахунку невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення, вбачається що кількість днів невикористаних днів відпустки за період з 19 вересня 2016 року по 22 червня 2017 року22 дні. (а.с.150).
Розрахунки заробітної плати узгоджуються з наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, яким було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року.
Розрахунок заробітної плати за червень 2017 року узгоджуються з наказом (розпорядження) № 2192/ДН-ОС від 21 червня 2017 року про припинення трудового договору ОСОБА_1 , який був виданий В.о. начальника дирекції залізничних перевезень В.О. Подлузським, тобто посадовою особою відповідача. Будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем не наведені. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме: 22 дні, на компенсацію яких має право позивач та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с.17).
Кількість днів невикористаної відпустки узгоджується з довідкою-розрахунком невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення, вбачається що кількість днів невикористаних днів відпустки за період з 19 вересня 2016 року по 22 червня 2017 року22 дні. (а.с.150).
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, але при звільненні не отримала всі належні її платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.
Відповідно до норм статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
В листі Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 1332 від 16 жовтня 2020 року зазначено наступну інформацію стосовно виплати ОСОБА_1 належних сум при звільненні за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 851,82 грн., яка 20 липня 2017 року отримана у касі м. Лиман.
Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеки України» припинено переміщення вантажів згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення.
З 16 березня 2017 року від бухгалтерії виробничого підрозділу «Ясинуватське вагонне депо» до Дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, оригінал особової картки форми П-2, оригінали внутрішніх наказів (розпоряджень) та інше, тому не має можливості надати табель обліку робочого часу, довідку про суму заробітної плати з розшифруванням за видами виплат, розмірами і підставами відрахувань та сумами заробітної плати, що підлягає виплаті при звільненні за кожен місяць окремо, довідку про розмір компенсації за невикористану відпустку при звільненні, довіку про будь-які інші належні при звільненні виплати.
Станом на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість за березень червень 2017 року відсутня. (а.с.108-110).
З довідки про доходи структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» № 1332/2 від 16 жовтня 2020 року вбачається, що позивачу ОСОБА_1 : в січні 2017 року нарахована заробітна плата в сумі 5118,99 грн., фактична кількість відпрацьованих годин 161, сума до видачі після утримань 2759,82 грн.; в лютому 2017 року нарахована заробітна плата в сумі 4654,87 грн., фактична кількість відпрацьованих годин 148, сума до видачі після утримань 2509,57 грн.; в березні 2017 року нарахована заробітна плата в сумі 1579,97 грн., фактична кількість відпрацьованих годин 65, сума до видачі після утримань 851,82 грн.; за квітень червень 2017 року заробітна плата не нарахована, кількість фактично відпрацьованих годин 0 (а.с.111).
З відомості на виплату грошей № 13 за березень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 20 липня 2017 року у розмірі 851,82 грн. (а.с.112-113).
Інших належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів та на відсутність заборгованості перед позивачем, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано.
Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у трудових правовідносинах між АТ «Українська залізниця» та ОСОБА_1 з березня 2017 року на тимчасово окупованій території виникли і до тепер існують обставини непереборної сили, у період існування котрих відповідач позбавлений можливості виконати зобов`язання перед своїми працівниками, передбаченими умовами трудового договору (контракту, угоди тощо), законодавчими та іншими нормативними актами, а позивач не надала доказів на підтвердження своїх вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.
У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом.
Втрата контролю і доступу ПАТ «Укрзалізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та Луганська область місто Луганськ вул. Кірова, 44, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Укрзалізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.
Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (стаття 10).
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), вихідна допомога при звільненні (статті 44 КЗпП України), компенсація за невикористану відпустку (стаття 83 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків виплати належних працівнику при звільненні сум.
Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України.
Жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає, що позивач частково підтвердив наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за період з березня по червень 2017 року у розмірі: за березень 2017 року 2874,81 грн. (4454,78 грн. 1579,97 грн.), за квітень 2017 року 2765,79 грн., за травень 2017 року 2801,02 грн., за червень 2017 року 13 391,95 грн.(з урахуванням компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги), а всього: 21 833,57 грн.
Зазначена сума заборгованості підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.
Щодо стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до статті 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).
Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».
Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд апеляційної інстанції вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати частково обґрунтованими.
Проте, розраховуючи компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплат, представник позивача не врахував, що відповідно до статті 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів (ПДФО 18%, військового збору 1,5%), що призвело до невірного розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає за необхідне перерахувати розмір компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплат.
На підтвердження заборгованості з виплати заробітної плати позивачем були надані розрахунки заробітної плати, в яких зазначені суми до виплати, тобто після утримання сум податків і обов`язкових платежів.
Компенсація розрахована станом на листопад 2019 року, як зазначено в позовній заяві.
Заборгованість по виплаті заробітної плати за березень 2017 року складала 2401,71 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі вже утримані), з яких 20 липня 2017 року позивачу виплачено 851,82 грн., на теперішній час заборгованість складає 1549,89 грн.
Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 851,82 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі вже утримані) у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з квітня 2017 року по липень 2017 року, складає 34,07 грн. (851,82 грн. х 0,040 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по липень 2017 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 1549,89 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі вже утримані) у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з квітня 2017 року по жовтень 2019 року, складає 387,47 грн. (1549,89 грн. х 0.25 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по жовтень 2019 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у сумі 1491,13 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі вже утримані) у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з травня 2017 року по жовтень 2019 року, складає 356,38 грн. (1491,13 грн. х 0,239 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по жовтень 2019 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у сумі 1510,12 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі вже утримані) у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з червня 2017 року по жовтень 2019 року, складає 336,76 грн. (1510,12 грн. х 0,223 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з червня 2017 року по жовтень 2019 року).
Компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року у сумі 9304,58 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі вже утримані) у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з липня 2017 року по жовтень 2019 року, складає 1898,13 грн. (9304,58 грн. х 0,207 - коефіцієнта приросту споживчих цін за період з липня 2017 року по жовтень 2019 року).
Загальна сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати доходів за березень червень 2017 року, складає 3012,81 грн. (34,07 грн. + 387,47 грн. + 356,38 грн. + 336,76 грн. + 1898,13 грн.).
Зазначена сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржене рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені, якого діє ОСОБА_2 , слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити частково.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а тому ОСОБА_1 , звільняється від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача у дохід держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1829,65 грн. (пропорційно до розміру задоволених вимог), з яких: 731,86 грн. судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції; 1097,79 грн. судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 7, 19, 369, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені, якого діє ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 11 листопада 2020 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати, задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 21 833 (двадцять одна тисяча вісімсот тридцять три) гривень 57 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3012 (три тисячі дванадцять) гривень 81 копійок.
Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 1829 (одна тисяча вісімсот двадцять дев`ять) гривень 65 копійок, з яких: 731 (сімсот тридцять одна) гривня 86 копійок судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції; 1097 (одна тисяча дев`яносто сім) гривень 79 копійок судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді: О.А. Мірута
Я.В. Хейло
