УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2024 року
м. Київ
справа № 219/669/19
провадження № 51- 1749 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргузахисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвали Дружківського міського суду Донецької області від 28 лютого 2024 року та Дніпровського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року,
встановив:
Дружківський міський суд Донецької області ухвалою від 28 лютого 2024 року заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд стосовно нього за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Донецької області від 01 жовтня 2004 року залишив без задоволення.
ОСОБА_4 та його захисник указану ухвалу оскаржили в апеляційному порядку.
25 квітня 2024 року Дніпровський апеляційний суд апеляційні скарги сторони захисту залишив без задоволення, а ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 28 лютого 2024 року - без змін.
За змістом касаційної скарги захисник, не погоджуючись із ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно відмовив у задоволенні заяви про перегляд вироку Апеляційного суду Донецької області від 01 жовтня 2004 року стосовно ОСОБА_4 за нововиявленими обставинами, не врахувавши при цьому їхніх вимог щодо відсутності повноважень суддів Верховного Суду України ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , народних засідателів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на здійснення правосуддя та даних щодо приведення їх до присягипід час розгляду справи стосовно ОСОБА_4 .
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Суд уважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника необхідно відмовити з огляду на таке.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульовано главою 34 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
За вимогами ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК України в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
Системне тлумачення положень статей 459, 462, 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:
1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;
2) вони знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;
3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, на чому неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2011 року. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як убачається з ухвали Дружківського міського суду Донецької області від
28 лютого 2024 року ОСОБА_4 , не погоджуючись з вироком Апеляційного суду Донецької області від 01 жовтня 2004 року, звернувся із заявою про перегляд зазначеного вироку за нововиявленими обставинами.
Суд першої інстанції, залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_4 , свої висновки мотивував тим, що обставини, на які посилався заявник у своїй заяві, щодо необхідності перегляду вироку не є такими в розумінні приписів ст. 459 КПКУкраїни і ніяким чином не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні.
Доводи сторони захисту були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК України надав їм належну оцінку та відмовив у задоволенні апеляційних скарг, належним чином умотивувавши свої висновки.
Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні констатував відсутність у доводах захисника та засудженого обставин, передбачених ст. 459 КПК України, як підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
При цьому суд апеляційної інстанції не виявив таких обставин суттєвого і неспростовного характеру, які б не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що, на думку сторони захисту, належить переглянути.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в апеляційному порядку за апеляційними скаргами засудженого та захисника, доводи яких аналогічні доводам касаційної скарги, обґрунтовано залишив ухвалу місцевого суду без змін, зазначивши в ухвалі достатні підстави прийняття такого рішення.
З рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується, оскільки ухвали Дружківського міського суду Донецької області від 28 лютого
2024 рокута Дніпровського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року постановлені у відповідності до вимог КПК України.
На підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті касаційного провадження стосовно ОСОБА_4 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
ухвалив:
відмовити захиснику ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвали Дружківського міського суду Донецької області від 28 лютого 2024 рокута Дніпровського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3