ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/4667/21 Справа № 212/791/21 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,
серктар судового засідання Євтодій К.С.
сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Приватного акціонерне товариство «Суха Балка»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги, представника ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 та відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2021 року, яке постановлено суддею Дехта Р.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 02 березня 2021 року,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2021 року представник ОСОБА_2 , який діє від іменті та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я.
Вобґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач у період часу з 31 серпня 1988 року по 25 лютого 2010 року працював на підприємстві відповідача на різних посадах.
Внаслідок шкідливих факторів виробництва виникли хронічні захворювання, і за висновком МСЕК у лютому 2010 позивачу первинно було встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. 08 лютого 2011 року позивач повторно пройшов огляд МСЕК, за результати якого було визначено втрату працездатності 60%, встановлена третя група інвалідності .
Вважає, що у зв`язку з отриманим професійним захворюванням йому причинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути на його користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 360 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 170000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судові витрати у розмірі 1 700 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 , який діє від іменті та в інтересах позивача ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити його розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.
Внаслідок втрати професійної працездатності позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманого професійного захворювання, втратив 60 % професійної працездатності безстроково, його визнано особою з інвалідністю третьої групи, позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, свої наміри в професійній сфері, змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя, навіть при пересуванні та виконанні робіт по господарству позивач систематично відчуває біль у грудній клітині, періодичний біль в області серця, його турбує задишка, головний біль, сухий кашель, загальна слабкість, втома, шум в вухах, зниження функції слуху, на теперішній час стан його здоров`я не відновлений, негативні зміни у його житті довготривалі.
При цьому,наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності.
Також, посилається на постанову Верховного Суду від 14 листопада 2019 року справі № 522/3388/18, якою визнано розумним, виваженим та справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000 грн., яке стягнуто з відповідача-роботодавця на користь позивача за умови втрати ним 75% професійної працездатності.
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовув повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Вважає, що судом залишено поза увагою роз`яснення викладені в п. 3 Пленуму ВС України у Постанові № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». При працевлаштуванні позивач був повідомлений про умови праці, наявність небезпечних та шкідливих виробничих факторів, та усвідомлював можливість ушкодження здоров`я. Зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та судом не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу. На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача ПрАТ «Суха Балка», посилається на те, що не вчиняло будь яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань позивачу, у зв`язку з чим просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог .
Учасники справи, належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Відповідач ПрАТ «Суха Балка», будучи завчасно належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надавши заяву про перенесення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, яка колегією суддів залишена без задоволення, з наступних підстав.
В силу положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Якщо представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВС від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, наданого відзиву, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період часу з 31 серпня 1988 року по 03.03.1989 року працював на посаді газоелектрозварником, з 03.03.1989 року по 19.07.1989 року підземним кріпильником, з 19.07.1989 року по 10.12.1990 року електрогазозварником, з 10.12.1990 року по 11.04.1995 року підземним електрогазозварником, з 11.04.1995 року по 25 лютого 2010 року підземним кріпильником на ПрАТ «Суха балка». 25.02.2010 року позивача звільнено з займаної посади за ст.. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 51-62)
Відповідно до Акту №8 розслідування хронічного професійного захворювання від 04.02.2010 року позивачем отримано професійне захворювання : радикулопатія шийна та попереково-крижова на фоні полісегментарної дископатії з нестабільністю сегментів (ретроспондилолістез Ь2 на 0,2 см) з вираженими статико-динамічним порушеннями, стійким больовм синдромом і периферичним нейросудинним синдромами; двобічний плечолопатковий періартроз (ПФС другого ст.), деформуючий артроз, в сполученні з періартрозами, ліктьових (ПФ першого-другого ст.) та колінних (ПФ другого ст.) суглобів.; вегетативно-сенсорна поліневропатія рук з периферичним ангіодистонічним синдромом та трофічними порушеннями на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пило-токсичний бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.). ЛН першого ст.».
В пункті 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04 лютого 2010 року, причиною професійного захворювання позивача є робота на протязі 17 років 5 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, несприятливого мікроклімату, 15 років 1 місяць важкої фізичної праці та 2 роки 7 місяців токсичних речовин : пил з вмістом вільного діоксину кремнію кристалічного від 10 до 70%: 6,4-8,2 мг/м? при ГДК 2,0 мг/м? протягом 81,6-89,0% зміни; марганець у зварювальному аерозолі 0,28-9,0 мг/м? при ГДК 0,2 мг/м? протягом 84,5-93,0% зміни; зварювальний аерозоль: 6,2 мг/м? при ГДК 1,0 мг/м? протягом 93,0% зміни, залізо у зварювальному аерозолі: 7,2 мг/м? при ГДК 6,0 мг/м?; маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну 40 кг при нормі 30 кг.; робоча поза вимушена з нахилом тулуба до 30% понад 30°:37,8-47,6%/4,2-17,8% за зміну при допустимій нормі 25,0%; нахили корпусу: 292 разів при допустимому 100 разів за зміну. Важкість праці відноситься до ІІІ класу 3 ст. шкідливості. Відносна вологість повітря: 76,0% при нормі 75,0% (поверхові роботи), 95,0-98,0% при нормі 80,0-30,0% (підземні роботи).
В пункті 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04 лютого 2010 року, зазначено, прізвища, імена та по батькові, посади осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: гахт «Південна» «Ювілейна» РУ ім. ХХ парт,їзду, рудника «Суха Балка», ВАТ «Суха Балка», порушення вимогстатті 13 Закону України «Про охорону праці»,ст..153 КЗпП України.
Висновком МСЕК від 24.02.2010 року, позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 60% втрати працездатності, встановлено ІІІ групу інвалідності. Визначено потреби у забезпеченні лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно - курортне лікування.
При повторному переогляді висновком МСЕК від 08.02.2011 року позивачу підтверджено 60% втрати професійної працездатності та встановлення ІІІ групи інвалідності.
Висновком МСЕК від 24.02.2015 року, позивачу ОСОБА_1 встановлено 60% втрати працездатності та встановлено ІІ групу інвалідності з 01 березня 2015 року безстроково, визначено потребу в забезпеченні лікарськими засобами, санаторно - курортне лікування, медичні засоби .
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позивачем позовних вимог та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки, професійні захворювання, отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і воно пов`язане з виробництвом, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, ст. 173 КЗпП, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, однак не погоджується із визначеним судом розміром моральної шкоди, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першоїст. 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту розслідуванняхронічного професійногозахворювання від04.02.2010року, причиною виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 є робота на протязі 17 років 5 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, несприятливого мікроклімату, 15 років 1 місяць важкої фізичної праці та 2 роки 7 місяців токсичних речовин : пил з вмістом вільного діоксину кремнію кристалічного від 10 до 70%: 6,4-8,2 мг/м? при ГДК 2,0 мг/м? протягом 81,6-89,0% зміни; марганець у зварювальному аерозолі 0,28-9,0 мг/м? при ГДК 0,2 мг/м? протягом 84,5-93,0% зміни; зварювальний аерозоль: 6,2 мг/м? при ГДК 1,0 мг/м? протягом 93,0% зміни, залізо у зварювальному аерозолі: 7,2 мг/м? при ГДК 6,0 мг/м?; маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну 40 кг при нормі 30 кг.; робоча поза вимушена з нахилом тулуба до 30% понад 30°:37,8-47,6%/4,2-17,8% за зміну при допустимій нормі 25,0%; нахили корпусу: 292 разів при допустимому 100 разів за зміну. Важкість праці відноситься до ІІІ класу 3 ст. шкідливості. Відносна вологість повітря: 76,0% при нормі 75,0% (поверхові роботи), 95,0-98,0% при нормі 80,0-30,0% (підземні роботи).
Отже, роботодавець ПрАТ «Суха Балка», під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні.
Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Колегія суддів вважає неприйнятними посилання як представника позивача так і представника відповідача ПрАТ "Суха Балка" в апеляційних скаргах щодо розміру стягнутої моральної шкоди, який на думку колегії суддів відповідає засадам розумності та справедливості.
Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманих позивачем професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів виключно на підприємстві відповідача, впродовж 17 років 05 місяців, що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності 60% та визнання позивача особою з інвалідністю третьої групи, безстроково, що свідчить про стійкість отриманого захворювання, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення, звільнення з виробництва через отримане професійне захворювання за станом здоров`я. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності.
Відповідач має законодавчо закріплений обов`язок, як роботодавець забезпечити позивачу належні умови праці, тому наявність шкідливих умов виробничого середовища, що стали причиною виникнення професійного захворювання та втрати професійної працездатності, перебувають у причинно - наслідковому зв`язку із перенесеними позивачем стражданнями через втрату його здоров`я під час виконання посадових обов`язків.
Посилання представника позивача, як приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини.
Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третійстатті 23 ЦК Україникритеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000,00 грн.
Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 60%, встановлення третьої групи інвалідності що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 170000 грн. відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 375, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 та відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2021року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 18 травня 2021 року.
Головуючий:
Судді:
