ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2728/21 Справа № 212/7715/20 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2021 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/7715/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.,
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядкуспрощеного позовногопровадженняапеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 02 грудня 2020 року, яке ухвалене суддею Козловим Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості про дату складення повного тексту рішення матеріали справи не містять),-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, посилаючись на отримання ним виробничої травми та професійних захворювань, що потягли за собою втрату професійної працездатності.
Висновком МСЕК у 2014 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 10 % за трудовим каліцтвом 19.06.2014 року, з 24 листопада 2014 року по 01 грудня 2015 року, з наступним переоглядом 01 листопада 2015 року.
При наступних повторних переоглядах у 2015 - 2019 роках, відсоток втрати професійноїпрацездатності не змінювався.
Крім того, позивач зазначив, що, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці, йому, висновком МСЕК від 22.09.2020 року, було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 65 %, з яких, первинно: 30% по радикулопатії, 15% - вібраційна хвороба, 10% - ХОЗЛ; повторно: 10% травма виробнича від 19.06.2014 року визнано особою з інвалідністю третьої групи, з 07 вересня 2020 року до 01 жовтня 2021 року, з наступним переоглядом 01.03.2021 року
Просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 250 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 140 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір у розмірі 1400 грн.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.
Також, просить врахувати, що внаслідок отриманої травми, хронічних захворювань та значної втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя. Судом першої інстанції не повністю враховано, що внаслідок отриманої травми та хронічних захворювань, він позбавлений можливості повноцінно працювати, реалізовувати свої звички та бажання, фінансово допомагати своїй родині, він систематично відчуває сильний фізичний біль у шийному та поперековому відділах хребта з іррадіацією в плечовий пояс та нижні кінцівки, більше в праву, що посилюється при рухах і після фізичних навантажень, біль та оніміння в кистях, мерзлякуватість в них, судоми в м`язах. Його турбує головний біль, кашель, задишка, важкість в грудях.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком»ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що у пункті 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07.07.2020 року не вказано конкретних посадових осіб відповідача, які відповідальні за виникнення професійних захворювань позивача, в свою чергу позивач погодився з Актом та не оскаржував його. Позивач при прийомі на роботу був під підпис ознайомлений з умовами праці та добровільно працював у шкідливих умовах з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах.
Щодо нещасного випадку, то саме позивач визнаний винним у його настанні, оскільки не дбав про власну безпеку та здоров`я, відповідно правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу відсутні.
Також, відповідач зазначає, що судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі, без врахування засад розумності, виваженості й справедливості.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язок щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на МСЕК, факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами.
Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі, якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, (на 2020 рік - 18892 грн.), сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.
У відзиві наапеляційну скаргупозивача,до якогододано доказинадсилання копійвідзиву тадоданих донього документівіншим учасникамсправи,відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, мотивуючи це тим, що судом першої інстанції розмір моральної шкоди розраховано обґрунтовано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Калашникову В.С., яка наполягала на доводах апеляційної скарги позивача та просила її задовольнити, заперечувала проти доводів апеляційної скарги відповідача та просила залишити її без задоволення, представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» Колесніченко І.В., яка наполягала на доводах апеляційної скарги відповідача та просила її задовольнити, заперечувала проти доводів апеляційної скарги позивача, просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 05 травня 1999 року по 12 липня 2019 року ОСОБА_1 працював підземним гірником очисного забою шахти ім. Гвардійська ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», у шкідливих умовах ( а.с. 12-23).
19 червня 2014 року з ОСОБА_1 , під час виконання ним трудових обов`язків підземного гірникаочисного забою шахти ім. Гвардійська ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритий злам основної фаланги першого пальця правої ступні. Закритий незакінчений злам зовнішньої щиколотки правої гомілки, без зміщення уламків. Ненапружена міжтканинна гематома правої ступні (а.с.32-34).
За вказаним фактом було складено Акт № 23а-23 від 10.09.2014 року про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, відповідно до якого причинами настання нещасного випадку є невиконання посадових обов`язків та незастосування засобів індивідуального захисту (у разі їх наявності).
В Акті № 23а-23 від 10.09.2014 року про нещасний випадок на виробництві винними особами, крім позивача, було визнано ОСОБА_2 , начальника дільниці № 5 очисних робіт шахти «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» та ОСОБА_3 , гірничого майстра дільниці № 5 шахти «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с.33).
Висновком МСЕК від 26.11.2014 року ОСОБА_1 було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 10 % за трудовим каліцтвом 19.06.2014 року, з 24 листопада 2014 року по 01 грудня 2015 року, з наступним переоглядом 01 листопада 2015 року ( а.с. 38,38-зворот).
При наступних повторних переоглядах у 2015 - 2019 роках, відсоток втрати професійноїпрацездатності не змінювався ( а.с. 38,38-зворот,39,39-зворот).
12.07.2019 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, на підставі ст. 38 КЗпП України.
Згідно медичноговисновку лікарсько-експертноїкомісії високоспеціалізованогопрофпатологічного закладуохорони здоров`япро наявністьпрофесійного характерузахворювання Державноїустанови «УкраїнськогоНДІ промисловоїмедицини» №799від 11.06.2020року ОСОБА_1 встановлені професійнізахворювання:вібраційна хворобапершої-другоїстадії віддії локальноївібрації звираженим периферичнимангіодистонічним синдромомверхніх кінцівокта частимиакроангіоспазмами,двобічним плечолопатковимперіартрозом (ПФдругого ступеня),деформуючим остеоартрозому поєднанніз періартрозомліктьових суглобів(ПФпершого-другогоступеня),радикулопатія попереково-крижоваL5,S1білатеральна звираженими статико-динамічнимипорушеннями,стійким больовимта периферичнимнейросудинним синдромами,нейродистрофією увигляді деформуючогоостеоартрозу упоєднанні зперіартрозом коліннихсуглобів(ПФдругого ступеня),хронічне обструктивнезахворювання легеньпершої стадії(пиловийбронхіт першоїстадії,емфіземалегень першоїстадії),група А.ЛН першогоступеня.(а.с. 45).
Відповідно до Акту розслідуванняпричин виникненняхронічного професійногозахворювання від07липня 2020року,причинами виникненняпрофесійних захворюваньу позивача є вібрація локальна, важкість праці та пил переважно фіброгенної дії ( а.с. 26-27).
Відповідно до п.17 вищевказаного Акту, професійні захворювання у позивача виникли за таких обставин: ОСОБА_1 , працюючи підземним гірником очисного забою на шахті «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізрудком», виконував комплекс робіт під час очисного виймання корисної копалини: керував скреперними лебідками під час скреперування гірничої маси поза зоною вибою; проводив кайлування гірничої маси та подрібнення великих шматків; підкидав гірничу масу на скреперну доріжку, кріпив лебідку; закріплював і перевішував блочки, перевіряв заземлення, сточував і міняв канати.
Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мали місце порушення систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони та підвищених рівнів вібрації.
В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перенавантаженням.
Згідно пункту 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07 липня 2020 року, враховуючи тривалу роботу ОСОБА_1 впродовж 19 років 11 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, неодноразову зміну керівництва структурних підрозділів, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні і нормативні нормативи, неможливо (а.с.24-28).
За висновком МСЕК від 22.09.2020 року, ОСОБА_1 було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 65 %, з яких, первинно: 30% по радикулопатії, 15% - вібраційна хвороба, 10% - ХОЗЛ; повторно: 10% травма виробнича від 19.06.2014 року визнано особою з інвалідністю третьої групи, з 07 вересня 2020 року до 01 жовтня 2021 року, з наступним переоглядом 01.03.2021 року ( а.с. 40).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями та виробничої травми.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно Акту № 23а-23 від 10.09.2014 року про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, відповідно до якого причинами настання нещасного випадку є невиконання посадових обов`язків та незастосування засобів індивідуального захисту (у разі їх наявності).(а.с.32-37).
Відповідно до Акту розслідуванняпричин виникненняхронічного професійногозахворювання від07липня 2020року,причинами виникненняпрофесійних захворюваньу позивача є вібрація локальна, важкість праці та пил переважно фіброгенної дії ( а.с. 26-27).
Відповідно до п.17 вищевказаного Акту, професійні захворювання у позивача виникли за таких обставин: ОСОБА_1 , працюючи підземним гірником очисного забою на шахті «Гвардійська» ПАТ «Кривбасзалізрудком», виконував комплекс робіт під час очисного виймання корисної копалини: керував скреперними лебідками під час скреперування гірничої маси поза зоною вибою; проводив кайлування гірничої маси та подрібнення великих шматків; підкидав гірничу масу на скреперну доріжку, кріпив лебідку; закріплював і перевішував блочки, перевіряв заземлення, сточував і міняв канати.
Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мали місце порушення систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони та підвищених рівнів вібрації.
В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перенавантаженням.
Отже, роботодавець ПАТ «Кривбасзалізрудком», під час роботи позивачки допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача та отримання ним виробничої травми, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 07 липня 2020 року причиною професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст.153 КЗпП Українита ст.13Закону України«Про охоронупраці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку, у зв`язку із чим, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині, колегія суддів не бере до уваги.
Доводи відповідача про те, що травмування позивача відбулося саме внаслідок його дій та щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, безпідставні, оскільки нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов`язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями та травмуванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійне захворювання та наслідки травмування обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Щодо посилання відповідача на те, що позивач погодився з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та не оскаржував його, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не мають правового значення, адже позовні вимоги позивача до відповідача, з якими він звернувся до суду, стосуються стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, а саме отримання виробничої травми та професійних захворювань, що потягли за собою втрату професійної працездатності, вимог щодо оскарження будь-якого Акту позов не містить.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутого з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 рокуз подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань та виробничої травми, роботу позивача тільки на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, продовж 19 років 11 місяців, відсоток втрати ним професійної працездатності, на теперішній час в розмірі 65 %, та визнання позивача особою з інвалідністю, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення.
В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи представників, як позивача так і відповідача, щодо необґрунтованого розміру відшкодування моральної шкоди.
Аргументи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційних скаргах позивача та відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скаргипозивача ОСОБА_1 та відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2021 року.
Головуючий:
Судді:
