Єдиний державний реєстр судових рішень
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 лютого 2023 року Справа№200/351/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
30.01.2023 ОСОБА_1 , позивач, звернулась з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника від 22.12.2022 № 918260805252 ОСОБА_1 ;
- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.12.2022.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
16.02.2023 відповідач-2 надав до суду відзив на позовну заяву та докази по справі.
20.02.2023 відповідач-1 подав до суду докази по справі.
22.02.2023 відповідач-1 надав до суду відзив на позовну заяву.
Інших клопотань від сторін до суду не надходило.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
02.03.2022 опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.
Відповідно до наказу голови Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2022 №14/І-г «Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи» запроваджено особливий режим роботи для суддів Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи з 26.02.2022 до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Так, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.12.2022 вона звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Відповідач-1 рішенням від 22.12.2022 № 918260805252 відмовив позивачу в призначенні пенсії по втраті годувальника у зв`язку із тим, що у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_2 , ім`я померлого годувальника зазначено « ОСОБА_3 », згідно всіх інших документів « ОСОБА_3 ».
Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його конституційні права. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що позивач 19.12.2022 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та надала відповідно документи. Відповідачем-1 встановлено з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що 02.12.2022 складено відповідний актовий запис №662. Також відповідно до довідки №23 від 03.12.2022, виданої ОСББ «Дружба» м. Українськ, позивач постійно до дня його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживала спільно з чоловіком ОСОБА_2 та вела з ним спільне господарство. Проте, відповідно до документа, що засвідчує родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником -свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 , позивач зареєструвала шлюб з громадянином « ОСОБА_2 ». Відповідач-1 вважає, що у зв`язку з виявленими розбіжностями родинні стосунки підтвердити не виявилося можливим, тому позивачу відмовлено у переході на пенсію по втраті годувальника.
Відповідач-2 надав відзив на позовну в якому зазначив, що автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача про переведення з одного виду пенсії на інший (з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника) здійснюється відділом пенсійного забезпечення відповідача-1. 22.12.2022 за результатами розгляду заяви позивача саме відповідачем-1 прийнято рішення про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший № 918260805252. Відповідач-2 вважає, що оскаржуване рішення від 22.12.2022 прийнято відповідачем-1 правомірно, оскільки разом з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший позивачем, серед інших документів, надано свідоцтво про шлюб від 20.12.1965 серії НОМЕР_4 , видане Павлівською сільською радою Погребищенського району Вінницької області, в якому ім`я померлого годувальника зазначено « ОСОБА_3 », тоді як в інших документах вказано « ОСОБА_3 ».
Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком, що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується відповідачами.
19.12.2022 позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
До заяви були додані, зокрема, наступні копії документів: паспорт, ідентифікаційний код, атестат померлого годувальника, трудова книжка померлого годувальника, військовий квиток померлого годувальника, свідоцтво про шлюб від 20.12.1965 серії НОМЕР_4 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , довідка №23 від 03.12.2022.
22.12.2022 відповідач-1, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, прийняв рішення №918260805252 про відмову в перерахунку пенсії, що не заперечується відповідачем, зі змісту якого вбачається наступне.
«Відмова в перерахунку пенсії, а саме перехід з виду на вид ОСОБА_1 .
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії 19.12.2022.
Вік заявниці 74 роки.
Страховий стаж становить 27 років 09 місяців 26 днів.
Не працює.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
Відповідно до статті 36 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
До заяви додаються документи визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Заявницею до заяви додано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 , видане Павлівською сільською радою Погребищенського району Вінницької області від 20.12.1965, де ім`я годувальника ОСОБА_3 , згідно всіх інших документів - ОСОБА_3 .
Враховуючи вищезазначене, відмовити гр. ОСОБА_1 в перерахунку пенсії - переході на пенсію по втраті годувальника, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».»
Матеріали справи не містять доказів пропозиції суб`єкта владних повноважень надати позивачу додаткові документи.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 , виданого Павлівською сільською радою Погребищенського району Вінницької області, між громадянкою ОСОБА_4 та громадянином « ОСОБА_2 » 20.12.1965 укладено шлюб, про що 20.12.1965 зроблено актовий запис №24.
Крім того, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 02.12.2022 складено відповідний актовий запис №662.
Відповідно до довідки №23 від 03.12.2022, виданої Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Дружба» м. Українськ», ОСОБА_1 постійно проживала спільно з чоловіком ОСОБА_2 і вели спільне господарство до дня його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Пенсія чоловіка була основним джерелом засобів до існування.
Спірним питанням даної адміністративної справи є правомірність відмови відповідача-1 у переході позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас пунктом 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зауважив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
За правилами пункту «б» частини третьої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» непрацездатними членами сім`ї вважаються батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
В той же час, відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), даний закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
За змістом частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
За змістом частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Положення цього Закону, що стосуються сім`ї померлого, відповідно поширюються і на сім`ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
Таким чином, стаття 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого чи безвісно відсутнього годувальника, які були на його утриманні.
Зазначена стаття визначає умови, за яких членам сім`ї, зазначеним в її другій частині, призначається пенсія у зв`язку із втратою годувальника, а також закріплено право та умови отримання цієї виплати усиновленими дітьми, пасинками та падчерками, неповнолітніми дітьми, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, в разі їх усиновлення.
Зі змісту цих норм вбачається, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять вимог, згідно з якими до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї, як-то спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов`язків.
У розумінні статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі.
Крім того, абзацами першим та другим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
До заяви від 19.12.2022 позивачем були додані, зокрема, наступні копії документів: паспорт, ідентифікаційний код, атестат померлого годувальника, трудова книжка померлого годувальника, військовий квиток померлого годувальника, свідоцтво про шлюб від 20.12.1965 серії НОМЕР_4 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , довідка №23 від 03.12.2022.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до наданих документів, в свідоцтві про шлюб НОМЕР_4 , виданому Павлівською сільською радою Погребищенського району Вінницької області, про що 20.12.1965 зроблено актовий запис №24, зазначення органом реєстрації актів цивільного стану ім`я померлого годувальника « ОСОБА_3 », замість правильного « ОСОБА_3 », що є опискою, оскільки в решті документів померлого годувальника зазначено ім`я « ОСОБА_3 », що не оскаржується відповідачами.
Таким чином, в силу вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивачем було надано достатньо доказів на підтвердження родинних зав`язків (факту одруження та перебування у шлюбі) з померлим чоловіком ОСОБА_2 , що підтверджується наявними доказами в матеріалах справи.
Відповідно до приписів пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення (далі - Порядок № 22-1), право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Тобто, законодавець визначає право особи на пенсію після всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.
Отже, право позивача на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, підтверджено належними та допустимими доказами.
Разом із цим, суд звертає увагу, що на підставі пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;
з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За результатом дослідження матеріалів справи та наданих сторонами доказів, суд констатує, що рішення відповідача-1, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, від 22.12.2022 №918260805252 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника не відповідає принципам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Абзацом першим пункту третього частини першої статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Оскільки позивач подав заяву про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника 19.12.2022, то органом пенсійного фонду мала б бути призначена така пенсія з наступного дня за днем смерті годувальника - ОСОБА_2 , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не 19.12.2022, як помилково визначив позивач.
Відтак, позивач відповідає всім критеріям, необхідним для переведення його пенсії з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
В свою чергу, суд вважає необхідним зауважити, що за змістом позовної вимоги позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Вирішуючи вказану вимогу, суд враховує наступне.
Пунктами 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку органом, який призначає пенсію виступав саме відповідач-1, разом із цим, відповідач-2 не розглядав заяву позивача про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та не приймав рішення за такою заявою.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.12.2022 №918260805252 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 з 01.12.2022.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанції №32528798800006222789 від 27.01.2023 позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Згідно із частиною першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 суму судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.12.2022 №918260805252 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 з 01.12.2022.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 27.02.2023.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Арестова
