Справа № 2-91-1/07
Справа № 2-91-1/07
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2007 року Солом"янський районний суд м. Киева в складі:
головуючого судді Демидовської A.I.
при секретарі Чернюку В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника Прокурора Солом'янського району м. Києва Бучинського Олега Йосиповича, молодшого інспектора групи затримки Відділу державної служби охорони при Святошинському РУГУ МВС України в м. Києві старшини міліції Жужукало Олександра Миколайовича, міліціонера групи затримки Відділу державної служби охорони при Солом'янському РУГУ МВС України в м. Києві молодшого сержанта міліції Гуменюка Юрія Миколайовича, старшого оперуповноваженого Відділу державної служби по боротьбі з економічною злочинністю Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції Ніздельського Володимира Олександровича, оперуповноваженого Відділу державної служби по боротьбі з економічною злочинністю Солом'янського РУГУ МВС України м. Києві старшого лейтенанта міліції Теслі Максима Ігоровича, оперуповноваженого Відділу державної служби по боротьбі з економічною злочинністю Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції Садової Людмили Василівни, начальника Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві полковника міліції Манасяна Артура Хореновича, слідчого Прокуратури Солом'янського району м. Києва радника юстиції Мінєєва Валентина Володимировича про визнання незаконними дії та стягнення моральної шкоди, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом на неправомірну бездіяльність посадових осіб, мотивуючи свій позов тим, що останні порушили його законні права в частині ненадання у встановлений законом строк відповіді на письмові звернення та неприйняття за результатами проведеної перевірки рішення в порядку ст. 97 КПК України.
Так 11 травня 2005 року приблизно о 07:45 годин у житло позивача за адресою: АДРЕСА_1 увірвалися шість осіб. Одна з жінок, яка представилась оперуповноваженого Садовою Л.В., сказала, що вона хоче провести обшук житла позивача на підставі постанови суду від 06.05.2005 року. Двоє з чоловіків назвалися співробітниками ДСБЕЗ Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві Ніздельським В.О. та Теслею М.І., а про двох інших повідомили позивача, що вони є понятими. Коли приїхав адвокат ОСОБА_2, який завжди надає позивачу юридичну допомогу, то він подивився надані міліціонерами документи і повідомив, що вони вчинили злочин, передбачений ст. 162 КК України, порушивши недоторканість житла громадян, оскільки: постанова суду не давала дозволу на проникнення до житла позивача; постанова суду стосувалась обшуку особи а не житла; жодний з вище перерахованих осіб не був слідчим, а проведення обшуку повинен здійснювати слідчий, оперуповноважена Садова Л.В. не була уповноважена слідчим та її начальником проводити обшук особи, а ніким не завізоване доручення слідчого, яке стосувалось проведення обшуку житла адресоване не Садовій Л.В, а її керівнику Манасяну А.Х.
З 9:00 до 10:00 годин Садова Л.В., Тесля М.І. та Нездельський В.О. робили спроби силою увірватися до кімнат квартири позивача, але адвокат позивача не пускав їх до кімнат. Приблизно о 10:10 годин до квартири позивача без його згоди проник слідчий Мінєєв В.В. Зайшовши слідчий Мінєєв В.В. сказав щоб позивач звільнив приміщення. Адвокат постійно нагадував всім присутнім, що вони порушили недоторканість житла. Потім Мінєєв В.В., знаючи, що ОСОБА_2 адвокат і допомагає сім'ї позивача, наказав міліціонерам Жужукало О.М. та Гуменюку Ю.М. забрати ОСОБА_2 і відвести до райуправління міліції, оформивши на нього непокору вимогам міліції, що ті і зробили, застосувавши до ОСОБА_2 фізичну силу.
З 10:30 годин слідчий почав перевертати все в квартирі, вилучати все цінне, розпочав незаконний обшук, за допомогою все тих же міліціонерів. Обшук закінчили о 18:00 годин, залишивши у квартирі тільки 37 гривень на сім'ю з чотирьох чоловік.
Приблизно о 16:30 годин до квартири позивача проник начальник Солом'янського районного управління ГУ МВС України в м. Києві Манасян А.Х. разом зі своїм першим заступником, поспілкувався зі слідчим, міліціонерами, накричав на позивача і наказ перевернути все в квартирі догори ногами, а потім пішов.
Позивач вважає, що діями Жужукало О.М., Мінєєва В.В., Нідзельського В.О., Теслі М.І., Гуменюка Ю.М., Садової Л.В., Манасяна А.Х. порушені його права на особисту недоторканість, недоторканість його житла, особистого та сімейного життя, були створені перепони у реалізації права на правову допомогу.
12.05.2005, 13.05.2005 року позивач звернувся до Прокурора Солом'янського району м. Києва зі скаргою на дії вищезазначених осіб. 27 травня 2005 року позивач отримав лист з Прокуратури Солом'янського району м. Києва від 17.05.2005 року за НОМЕР_1, підписаного заступником прокурора Солом'янського району м. Києва Бачинським О.Й., з якого випливало, що заяви позивача від 12.05.2005 року та 13.05.2005 року по обставинам проведення обшуку та про відвід слідчого розглянуто, і в діях слідчого Мінєєва В.В. порушень не вбачається.
Однак позивач вважає, що діями Жужукало О.М., Мінєєва В.В., Нідзельського В.О., Теслі М.І., Гуменюка Ю.М., Садової Л.В., Манасяна А.Х. порушені його конституційні права на недоторканість житла, оскільки вони здійснили проникнення до житла всупереч волі позивача та без дозволу суду на проникнення.
Також позивач вважає, що внаслідок грубого порушення його конституційних прав було здійснено втручання у його особисте життя, порушено недоторканість його житла, 11 травня 2005 року він весь день був позбавлений можливості спілкуватись з оточуючим світом, користуватися засобами зв'язку, іншими комунікаціями в квартирі, позивача особисто співробітники міліції обшукали та вилучили його власні гроші, ключі від автомобіля, було принижено його честь, гідність, ділову репутацію, порушено нормальні життєві зв'язки, а тому вважає, що йому заподіяно морально шкоду, яку він оцінює в розмірі 1000 гривень, які просив суд стягнути на його користь солідарно з відповідачів по справі.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача, Прокуратури Солом'янського району м. Києва, в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що прокуратурою Солом'янського району м. Києва розглядалось звернення ОСОБА_1 від 12.05.2005 та 13.05.2005 року за результатами розгляду якого заявнику надавалась відповіді у встановлені законом строки а саме 17.05.2005 та прийнято рішення в порядку ст. 97 КПК України. Доводи позивача вважає безпідставними, оскільки всі дії відповідачів ґрунтувались лише на законних підставах. Обшук в квартирі позивача було проведено на підставі постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 06.05.2005 року, в якій було зазначено адресу за якою необхідно проводити обшук. Вважає, що дії прокуратури повністю відповідають закону і тому просила в позові відмовити.
Відповідачі Жужукало О.М., Гуменюк Ю.М., Ніздельский В.О., Тесля М.І., Садова Л.В., Манасян А.Х., в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 11 травня 2005 року у житлі позивача за адресою: АДРЕСА_1 на підставі постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 06.05.2005 року було проведено обшук.
В резолютивній частині вищевказаної постанови зазначено: "Провести обшук по кримінальній справі № 09-44757 за ст. 191 ч.5, ст. 366 ч.2 КК України у ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1" (а.с. № 8). В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є дружиною позивача з яким вона проживає за однією адресою.
Також в мотивувальній частині постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 06.05.2005 року зазначено: "Слідчий прокуратури Солом'янського району м. Києва Мінєєв В.В. за згодою прокурора Солом'янського району м. Києва Шулякової В.Ф. вніс до суду подання по кримінальній справі № 09-44757 за ст. 191 ч.5, ст. 366 ч.2 КК України про проведення обшуку місця мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1", також зазначено: "враховуючи, що в матеріалах кримінальної справи є підстави вважати, що в квартирі, де проживає ОСОБА_3 можуть знаходитися знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини по справі, забезпечення цивільного позову, вважаю за необхідне провести обшук місця мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1".
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 177 КПК України обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 177 КПК України обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи.
Тобто ст.177 КПК України розрізняє правові підстави проведення обшуку житла та обшук особи. Так обшук житла проводиться за вмотивованою постановою судді, а обшук особи - за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника.
Вищевикладене цілком спростовує твердження позивача, що постанова суду стосувалась обшуку особи, а не житла.
Згідно ч.3 ст. 114 КПК України слідчий по розслідуваним ним справам вправі давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукних та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими.
Як вбачається з доручення слідчого прокуратури Солом'янського району м. Києва Мінєєва В.В. від 06.05.2005 року, останній, в зв'язку з розслідуванням кримінальної справи просить доручити працівникам ВДСБЕЗ Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві Садовій Л.В., Нідзельському В.О. і Марченку М.Ю. виконати слідчу дію ( а.с. № 169).
Згідно резолюції заступника начальника районного управління від 10.05.2005 року організацію виконання доручення покладено на безпосереднього начальника вказаних працівників - начальника відділу ДСБЕЗ Салюка А.О, який своєю резолюцією від 10.05.2005 року доручив провести вказану слідчу дію Садовій Л.В., Недзельському В.О. та Теслі М.І.
Таким чином, вищезазначене спростовує твердження позивача, щодо того, що Садова Л.В. не була уповноважена слідчим та її начальником проводити обшук, а ніким не завізоване доручення слідчого, яке стосувалось проведення обшуку житла адресоване не Садовій Л.В, а її керівнику Манасяну А.Х.
12.05.2005 та 13.05.2005 року позивач звернувся до прокуратури Солом'янського району м. Києва з заявою для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України відносно співробітників Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві.
Відповідно до ч.2 ст. 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.
Відповідно до ч.3 ст.97 КПК України коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим, органом дізнання в строк не більше десяти днів.
Відповідно до ст. 98,99 КПК України, при порушенні кримінальної справи та відмови в порушенні кримінальної справи виноситься постанова.
Як вбачається з матеріалів справи звернення ОСОБА_1 від 12.05.2005 та 13.05.2005 року щодо проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1 та про відвід слідчого прокуратури Солом'янського району м. Києва Мінєєва В.В. від проведення досудового слідства по кримінальній справі відносно дружини позивача прокуратурою району були розглянуті та 17.05.2005 надано позивачу відповідь (а.с № 30).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачі діяли в межах повноважень, передбачених чинним законодавством та права позивача не було порушено.
Крім того слід зазначити, що відповідно до розділу УП (ст.121-123) Конституції України та Закону України „Про прокуратуру" органи прокуратури не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, а є специфічним органом держави на який покладено певні функції.
Згідно п. п. 2, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" Конституція як акт прямої дії застосовується в разі не відповідності закону чи іншого нормативно-правового акту Конституції, Суд, при розгляді справи, зобов'язаний застосувати закон який регулює правовідносини сторін .
Частина 6 ст. 1176 ЦК України встановлює, що шкода завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт) чи незаконного рішення органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду відшкодовується на загальних підставах.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК. України. Частина друга цієї статті встановлює випадки коли моральна шкода стягується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи яка її завдала. Перелік підстав вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає. Жодна з підстав зазначених у ч.2 ст. 1167 ЦК України не може бути застосована до правовідносин які виникли між сторонами по цій цивільній справі.
Стосовно стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити:. Пленум Верховного Суду України у п.п. 2,5, 9 постанови № 4 "Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року ( з наступними змінами та доповненнями) роз'яснив що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної не майнової) шкоди розглядаються зокрема: 1} коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено Конституцією України або випливає з її положень; 2) у випадках передбачених ст.ст. 7, 440-1 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад ст.49 Закону "Про інформацію'", ст.44 Закону України "Про авторське право і суміжні права"); 3) при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодуванні моральної шкоди.
Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Особа ( фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіюваної шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Оскільки суд вважає, що позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачі діяли в межах повноважень, передбачених чинним законодавством України та права позивача не було порушено.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 6, 9, 69-71, 86, 158-163 КАС України, ст.ст. 97-99,114, 177 КПК України, ст.ст. 1167, 1176 ЦК України, п.п. 2,5, 9 постанови Пленуму ВСУ № 4 "Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року, суд-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до заступника Прокурора Солом'янського району м. Києва Бучинського Олега Йосиповича, молодшого інспектора групи затримки Відділу державної служби охорони при Святошинському РУГУ МВС України в м. Києві старшини міліції Жужукало Олександра Миколайовича, міліціонера групи затримки Відділу державної служби охорони при Солом'янському РУГУ МВС України в м. Києві молодшого сержанта міліції Гуменюка Юрія Миколайовича, старшого оперуповноваженого Відділу державної служби по боротьбі з економічною злочинністю Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції Ніздельського Володимира Олександровича, оперуповноваженого Відділу державної служби по боротьбі з економічною злочинністю Солом'янського РУГУ МВС України м. Києві старшого лейтенанта міліції Теслі Максима Ігоровича, оперуповноваженого Відділу державної служби по боротьбі з економічною злочинністю Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції Садової Людмили Василівни, начальника Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві полковника міліції Манасяна Артура Хореновича, слідчого Прокуратури Солом'янського району м. Києва радника юстиції Мінєєва Валентина Володимировича про визнання незаконними дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк двадцять днів, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.І. Демидовська
