ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Гудими Д. А., Пророка В. В.
Справа № 2-1678/05
Провадження № 14-262 цс 19
І. Короткий виклад історії справи
1. У березні 2005 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смак» (далі - ТзОВ «Смак»), Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (далі - КП «Одеське БТІ»), в якому просив:
1.1. Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 1 жовтня 2004 року об`єктів нерухомого майна площею по 7,1 кв. м кожен, розташованих в Одесі на АДРЕСА_1 а (далі - нерухоме майно).
1.2. Визнати за ним право власності на нерухоме майно та зобов`язати КП «Одеське БТІ» зареєструвати за позивачем це право.
2. Позов мотивував такими обставинами :
2.1. 1 жовтня 2004 року він уклав із ТзОВ «Смак» у простій письмовій формі договір купівлі-продажу об`єктів роздрібної торгівлі (кіосків), які є окремими нежитловими одноповерховими капітальними будівлями (кам`яна основа) на земельних ділянках під ними.
2.2. Позивач виконав свої обов`язки за договором купівлі-продажу, сплативши кошти, а відповідач передав йому згідно з актом приймання-передачі нерухоме майно.
2.3. Приморська районна адміністрація Одеської міської ради розпорядженням присвоїла нерухомому майну поштові адреси.
2.4. ТзОВ «Смак» не виконало умови договору щодо переоформлення та реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно протягом семи днів з моменту його передання, а тільки передало узгоджувальну документацію на розміщення відповідних кіосків.
2.5. Посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу позивач не може з причин, які від нього не залежать, а КП «Одеське БТІ» відмовляється зареєструвати за ним право власності на нерухоме майно.
3. 21 березня 2005 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким позов задовольнив.
4. Суд першої інстанції мотивував рішення так :
4.1. Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 1 жовтня 2004 року позивач придбав у ТзОВ «Смак» об`єкти роздрібної торгівлі (кіоски).
4.2. Договір укладений у простій письмовій формі, проте ТзОВ «Смак» не виконало умови договору щодо переоформлення та реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно протягом семи днів з моменту передання цього майна.
4.3. Позивач є єдиним власником нерухомого майна, однак позбавлений права розпорядитися ним. Тому порушене право позивача треба захистити в обраний ним спосіб.
5. У серпні 2016 року Одеська міська рада звернулася до Апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2005 року та з клопотанням про поновлення строку на його апеляційне оскарження, обґрунтовуючи тим, що оскаржене рішення порушує права територіальної громади м. Одеси.
6. 18 серпня 2016 року суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області постановив ухвалу, якою поновив Одеській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрив апеляційне провадження.
7. 11 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області постановила ухвалу, якою це апеляційне провадження закрила.
8. Цю ухвалу апеляційний суд мотивував так :
8.1. Одеська міська рада подала апеляційну скаргу з порушенням абзацу третього частини третьої статті 297 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) уредакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, згідно з вимогами якої незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскарженого судового рішення.
8.2. Поновлюючи Одеській міській раді строк на апеляційне оскарження, суддя вважав за необхідне забезпечити скаржнику право на доступ до суду як особі, яка не була залучена до участі у справі та відносно якої суд першої інстанції вирішив питання про її права й обов`язки. Проте суддя не звернув увагу на те, що встановлений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України строк не можна поновити. Тому апеляційний суд без урахування поважності причин пропуску строку зобов`язаний відмовити у відкритті провадження у справі.
8.3. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2054цс16.
9. У червні 2017 року Одеська міська рада подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
10. Мотивувала касаційну скаргу так :
10.1. Одеська міська рада не була стороною у справі та не була залучена судом до участі у справі.
10.2. Про порушення прав Одеській міській раді стало відомо лише 12 липня 2016 року - після ознайомлення з матеріалами справи.
10.3. Апеляційний суд не врахував, що Одеська міська рада подала апеляційну скаргу не в інтересах сторони у справі, а як юридична особа, що представляє інтереси відповідної територіальної громади.
10.4. Апеляційний суд, відкриваючи апеляційне провадження, задовольнив клопотання Одеської міської ради та поновив їй строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Тому суд мав переглянути справу в апеляційному порядку, але натомість у судовому засіданні закрив апеляційне провадження, вказавши на пропуск заявником строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Отже, постановляючи оскаржену ухвалу, апеляційний суд вийшов за межі повноважень, визначених частиною першою статті 307 ЦПК України.
11. 24 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки дійшов висновку про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року № 6-2054цс16.
12. Мотивував ухвалу так :
12.1. За змістом абзацу третього частини третьої статті 297 та частини другої статті 3 і статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, вказані приписи стосуються випадків здійснення представництва органами й особами, які не мають матеріально-правової заінтересованості у вирішенні справи.
12.2. Натомість, коли орган державної влади чи місцевого самоврядування залучений до участі у справі як сторона спору або незалучений в такій якості, але оскаржує рішення суду з підстав порушення його прав цим рішенням, такий орган діє як сторона у справі, а не захищає права чи свободи інших осіб. Тому його право на апеляційне оскарження визначається загальними положеннями ЦПК України про таке оскарження, включаючи приписи про право подавати клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.
12.3. Одеська міська рада оскаржує рішення суду першої інстанції не у порядку представництва інтересів інших осіб (частина перша статті 45 ЦПК України), а як юридична особа, що не була залучена до участі у справі, але питання про її права й обов`язки було вирішене ухваленим рішенням.
12.4. За аналогічних обставин і тотожних правовідносин зі справою № 2-1678/05 Верховний Суд України у справі № 6-2054цс16 вказав про поширення преклюзивного річного строку на оскарження рішення суду першої інстанції прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування незалежно від статусу цих органів у справі, що має наслідком позбавлення прокурора, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, права яких порушує рішення суду першої інстанції, права на доступ до правосуддя.
13. 19 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу Одеською міської ради залишила без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року залишила без змін.
14. Мотивувала постанову так :
14.1. Відсутні підстави для відступу від висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 22 лютого 2017 року № 6-2054цс16.
14.2. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що Одеська міська рада подала апеляційну скаргу не з метою представництва інтересів інших осіб (частина перша статті 45 ЦПК України), а як юридична особа, що не була залучена до участі у справі, представляє власника нерухомого майна - територіальну громаду, прав якої стосується оскаржене рішення суду першої інстанції. З огляду на вказане такий висновок зазначеної колегії суддів є суперечливим.
14.3. У переліку осіб, зазначених в абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України, немає жодних винятків або уточнень щодо їх процесуального статусу.
14.4. Одеська міська рада у липні 2016 року звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ухвалене 21 березня 2005 року, тобто більше ніж через 11 років. На час звернення з цією скаргою була чинною редакція абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України, яка встановлювала преклюзивний річний строк на апеляційне оскарження судових рішень органом місцевого самоврядування незалежно від причин поважності пропуску такого строку. Тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження.
14.5. Враховуючи імперативний характер припису абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України та те, що визначений ним річний строк на апеляційне оскарження судового рішення першої інстанції не можна поновити, касаційний суд не має можливості оцінити поважність причин пропуску такого строку.
14.6. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень в аналогічних справах Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду застосовує висновокВерховного Суду України, викладений у постанові від 22 лютого 2017 року № 6-2054цс16. Зазначена інформація підтверджує єдність судової практики (справи № 1326/3235/12, № 2-2858/07, № 607/13963/15-ц, № 2?1376/2006, № 2-156/08, № 2-4155/07 та інші).
ІІ. Підстави для висловлення окремої думки та мотиви, якими вона обґрунтована
15. Не можемо погодитися з висновками колег щодо тлумачення абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанцій, та вважаємо, що були підстави для конкретизації зазначеного вище висновку Верховного Суду України.
(2.1) Історія змін до процесуального закону
16. З дати набрання чинності ЦПК України 2004 року (1 вересня 2005 року) до набрання чинності Законом України № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (15 січня 2012 року) у цьому кодексі була частина третя статті 294, яка передбачала загальне правило щодо можливості апеляційного суду поновити строк апеляційного оскарження за наявності для цього підстав.
17. З 15 січня 2012 року частина третя статті 294 ЦПК України виключена, а приписи щодо поновлення строку на апеляційне оскарження викладені у частині третій статті 297 ЦПК України, відповідно до якої:
17.1. Абзац перший: «Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строк».
17.2. Абзац третій: «Незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення».
18. У пояснювальній записці до Закону України № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» мета створення вказаного припису обґрунтована необхідністю встановлення для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, прокурора й інших суб`єктів владних повноважень (!) преклюзивного строку, зі спливом якого апеляційна скарга не може бути прийнята до провадження суду апеляційної інстанції незалежно від поважності причини пропуску строку для подання. Такий підхід згідно з поглядами розробників змін мав сприяти дотриманню принципу правової визначеності, зокрема стосовно незмінюваності судових рішень і неможливості їх фактичного перегляду упродовж невизначеного часу (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=41955).
19. Припис абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України, який застосував суд апеляційної інстанції, був чинним до 15 грудня 2017 року - дати, з якої набрав чинності ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року.
20. Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України у новій редакції строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього кодексу.
21. Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
(2.2) Щодо тлумачення припису абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції
22. Апеляційну скаргу Одеська міська рада подала через 11 років з часу ухвалення рішення судом першої інстанції та вказала, що об`єкти, на які суд першої інстанції визнав право власності за позивачем, розміщені на земельних ділянках, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Одеса і які рада в установленому законом порядку позивачеві у користування чи у власність не надавала, до участі у справі залучена не була та про ухвалене судове рішення не знала та не могла знати (а. с. 39-44).
23. Поновлюючи Одеській міській раді строк на апеляційне оскарження (ухвала від 18 червня 2016 року), суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області вказав на необхідність забезпечити скаржнику право на доступ до суду як особі, яка не була залучена до участі у справі, і відносно якої суд першої інстанції вирішив питання про її права й обов`язки.
24. Майже через рік (11 травня 2017 року) цей же суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження, керуючись висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові в справі № 6-2054цс16, та вказав, що органи місцевого самоврядування позбавлені права апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції зі спливом річного строку з моменту проголошення цього рішення. Велика Палата Верховного Суду вважала такий підхід до застосування абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України у чинній на час постановлення ухвали судом апеляційної інстанцій редакції правильним, про що вказала у постанові від 19 червня 2019 року.
(2.2.1) Одеська міська рада у спірних правовідносинах діяла як власник земельних ділянок під кіосками, а не як суб`єкт владних повноважень щодо сторін справи
25. Переконані, що ухвала Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року та постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року демонструють помилкове сприйняття колегами припису абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, як такого, що поширюється не тільки на суб`єктів владних повноважень у спірних правовідносинах, але й на представників незалученого до участі у справі власника у цивільних відносинах.
26. Майнові цивільні відносини базуються на юридичній рівності (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
27. Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
28. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права (стаття 2 ЦК України).
29. Відповідно до статті 318 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.
30. Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава та територіальні громади (частина перша статті 374 ЦК України).
31. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частина третя статті 319 ЦК України).
32. Земельне законодавство ґрунтується, зокрема, на принципах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад, держави та забезпечення гарантій прав на землю (пункти «б» та «ґ» частини першої статті 5 ЗК України).
33. З огляду на наведене як територіальні громади, так і інші учасники земельних відносин, є рівними за юридичним статусом суб`єктами права власності на земельні ділянки.
34. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права й обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України).
35. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
36. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п`ята статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
37. У цій справі Одеська міська рада діє як орган місцевого самоврядування, що є представником територіальної громади міста Одеси (власника земельних ділянок, на яких розташоване нерухоме майно). Тому ця рада не є суб`єктом владних повноважень у відносинах власності, які є цивільними (земельними). З огляду на вказане Одеська міська рада не може зазнавати інших обмежень у правах, ніж ті, що встановлені для всіх інших власників (володільців), зокрема суб`єктів, які є сторонами справи.
38. Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак (стаття 5 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції; стаття 6 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду). Вочевидь, і незалежно від того, що представник власника земельної ділянки у певних правовідносинах може мати владні повноваження.
39. Сторони мають рівні процесуальні права і обов`язки (частина перша статті 31 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції). Близький за змістом припис закріплений у частині першій статті 49 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
40. З огляду на зафіксовану у пояснювальній записці до Закону України № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» мету запровадження припису абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, цей припис встановлював обмеження у доступі до апеляційного суду лише особам, які представляють у судовому процесі інтереси громадянина або держави, або діють як суб`єкти владних повноважень у спірних правовідносинах, а не власникам чи їх представникам, без участі яких суд вирішував спір у першій інстанції.
41. Саме тому як суд апеляційної інстанції, так і Велика Палата Верховного Суду, застосувавши, зокрема, телеологічне й історичне тлумачення припису абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України у вказаній редакції, мали встановити, що цей припис був розрахований тільки на випадки, коли прокурор, який подав апеляційну скаргу, вступає у справу для представництва інтересів громадянина або держави, а орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, який подає апеляційну скаргу, здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції (тобто діє як суб`єкт владних повноважень, а не як суб`єкт, рівноправний стосовно інших учасників спору, за розв`язанням якого вони звернулися до суду).
42. Звертаємо увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові вказала, що Одеська міська рада у правовідносинах щодо права комунальної власності територіальної громади м. Одеси діє як представник цієї громади. Тобто більшість колег погодилася з тим, що у спірних правовідносинах Одеська міська рада не є суб`єктом владних повноважень, для яких Закон України № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» передбачив преклюзивний річний строк на подання апеляційної скарги з моменту оголошення оскарженого судового рішення. Проте за такої згоди висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року, на нашу думку, мали бути іншими.
(2.2.2) Одеська міська рада не була залученою до розгляду справи, а тому взагалі не повідомлялася про її розгляд
43. Припис абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, міг бути витлумачений і як такий, що зобов`язує апеляційний суд відмовити у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційну скаргу прокурор, орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, які були залучені до участі у справі та були належно повідомлені про її розгляд, подали після спливу одного року з моменту оголошення оскарженого судового рішення незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження.
44. Звертаємо увагу, що чинний припис частини другої статті 358 ЦПК України передбачає можливість відкриття апеляційного провадження за поданою скаргою після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, якщо її подає будь-яка особа, не повідомлена про розгляд справи або не залучена до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
(2.3) Висновки
45. З огляду на запропоновані варіанти інтерпретації припису абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, переконані, що у жодному разі Велика Палата Верховного Суду не мала допустити тлумачення, за якого вона фактично визнала, що впродовж строку дії зазначеного припису можна було не залучати власника нерухомого майна до розгляду спору стосовно прав на таке майно, приховувати від цього власника певний час судове рішення, а у разі, якщо власник більш ніж через рік з моменту оголошення рішення дізнавався про існування останнього та звертався з апеляційною скаргою, необхідно було відмовляти у відкритті апеляційного провадження у справі незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
46. «Узаконення» вказаних «схем» передання за посередництвом суду комунального та державного майна у приватну власність (зокрема вирішення у суді питань про права сторін справи на земельні ділянки, на яких розміщені кіоски, без залучення до такого вирішення власника цих ділянок) можна було би уникнути, якби Велика Палата Верховного Суду конкретизувала з урахуванням наведених нами вище мотивів висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2054цс16, і задовольнила касаційну скаргу Одеської міської ради: скасувала ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року та направила справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Судді Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О. Бакуліна С. В. Гудима Д. А. Пророк В. В.
