Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2024 року Справа № 160/16623/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
27 червня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код СДРПОУ 13814885) № 046750004967 від 13.05.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 1;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код СДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 08.09.1994 року по 02.06.2011 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код СДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 03.06.2011 року по 02.08.2021 року та з 03.08.2021 по 03.05.2023 на ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код СДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за її заявою від 07.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, так як остання має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком № 1 та досягла необхідного пенсійного віку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після досягнення необхідного віку 07.05.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 046750004967 від 13.05.2024 року відмовлено в призначенні пенсії з причини того, що пільговий стаж не визначено, оскільки відсутня довідка про підтвердження пільгового характеру роботи. Таке рішення позивач вважає протиправним, з огляду на наявність документів, що свідчать про те, що позивач працювала повний робочий день, без будь-яких прогалин у місяцях, має необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах. Вказує, що в трудовій книжці наявні записи перебування позивача у вказаний період на відповідних професіях, які відносяться до списку, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Також посилається на рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р., яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема статтю 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII. Отже, з моменту визнання рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р. неконституційними змін до Закону України Про пенсійне забезпечення в частині досягнення пенсійного віку, має застосовуватись попередня редакція Закону України Про пенсійне забезпечення, отже позивач набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем-1 - 17.07.2024 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 046750004967 від 13.05.2024 вік заявника 50 років 01 місяць 04 дні. Страховий стаж позивача становить 33 роки 06 місяців 21 день. Пільговий стаж позивача не підтверджено. Згідно поданих документів до страхового стажу позивача зараховано всі періоди. Пільговий стаж роботи позивача не визначено, оскільки відсутня довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12,08.1993 №637 (додаток №5).
Відповідач-2 було направлено копію зазначеної ухвали про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 01.07.2024. Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався. Відповідачем до суду подано матеріали електронної пенсійної справи позивача.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.05.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 046750004967 від 13.05.2024 року відмовлено в призначенні пенсії з причини того, що пільговий стаж не визначено, оскільки відсутня довідка про підтвердження пільгового характеру роботи. Вказано, що вік заявника 50 років 01 місяць 04 дні. Страховий стаж позивача становить 33 роки 06 місяців 21 день. За поданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Пільговий стаж роботи позивача не визначено, оскільки відсутня довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (додаток №5). Згідно підтверджених документів право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відсутнє. У разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до пункту а частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідна редакція статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення викладена на підставі Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII.
До вказаних змін пункт а частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення було викладено у такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема статтю 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. (пункт 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р.).
Згідно пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р., зокрема застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Також у пункті 4.4. мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Так, згідно частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
Проте у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства»).
Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції»).
Згідно статті 150-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (стаття 152 Конституції України).
Також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 вказано, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).
Вказано, що Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.
Велика Палата Верховного Суду не вважає можливим надавати оцінку положенням Закону № 1058-IV щодо їх відповідності чи невідповідності Конституції України в межах цієї справи, оскільки, як зазначено вище, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Судом встановлено, що в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 046750004967 від 13.05.2024 року відмовлено в призначенні пенсії позивачу з причини того, що пільговий стаж не визначено, оскільки відсутня довідка про підтвердження пільгового характеру роботи. Вказано, що вік заявника 50 років 01 місяць 04 дні. Страховий стаж позивача становить 33 роки 06 місяців 21 день. За поданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Пільговий стаж роботи позивача не визначено, оскільки відсутня довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12,08.1993 №637 (додаток №5).Матеріалами справи, а саме трудовою книжкою позивача серія НОМЕР_3 від 01.07.1996 року підтверджено, наявність записів трудового (страхового) стажу позивача.
Щодо незарахування до пільгового стажу період роботи позивача за Списком № 1 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 08.09.1994 року по 02.06.2011 року та період роботи позивача за Списком № 2 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 03.06.2011 року по 02.08.2021 року та з 03.08.2021 по 03.05.2023 на ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ», згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 - суд зазначає наступне.
Матеріалами справи, а саме трудовою книжкою позивача серія НОМЕР_2 від 29.06.1992 року підтверджено, що позивач:
- 01.09.1989 - 25.06.1992 навчалася у середньому професійно-технічному училищі № 24 м. Дніпродзержинськ;
- 29.06.1992 прийнята в спеціалізоване управління «Отделстрой» маляром по 2 розряду СТ «Дніпродзержинськстрой»;
- 14.10.1992 звільнена за прогули без поважних причин;
- 19.04.1993 прийнята на роботу тепличною ТК «Дніпро»;
- 17.03.1994 звільнена за крадіжку овочевої продукції п. 8 ст. 40 КЗпП України;
- 08.09.1994 прийнята до Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського до механічного цеху різьбонарізчиком на спеціальних верстатах 2 розряду;
ДМК ім. Дзержинського з 28.02.1997 року перейменовано у ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат» ім. Ф.Е. Дзержинського;
- 01.07.1998 переведена там же нагрівачем (зварювальником) металу 2 розряду;
- 01.02.2003 у зв`язку з покращенням структури управління переведена в ремонтно- механічний цех нагрівачем (зварювальником) металу 2 розряду;
- 18.09.2007 переведена там же пресувальна дільниця ковальське відділення, пресувальником на гарячому штампуванні 4 розряду;
ВАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського з 23.05.2011 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського»;
- 03.06.2011 у зв`язку з покращенням структури управління комбінатом переведена там же дільниця термоплавильних і зварювальних робіт електрозварювальником на автоматичних та напівавтоматичних машинах 2 розряду;
- 25.01.2012 переведена там же дільниця термоплавильних і зварювальних робіт електрозварювальником на автоматичних та напівавтоматичних машинах 4 розряду;
Робоче місце атестовано за Списком № 2;
- 22.01.2013 переведена там же дільниця термоплавильних і зварювальних робіт електрогазозварником 4 розряду;
- 16.09.2013 у зв`язку з покращенням структури управління комбінатом переведена в ремонтно-сервісний центр ремонтно-механічного цеху дільниця термообробки і зварювання електрогазозварником 4 розряду;
21.03.2017 - переведена там же ремонтно-механічний цех дільниця виготовлення металоконструкцій електрогазозварником 4 розряду;
ПАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського з 25.01.2017 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;
Робоче місце атестовано за Списком № 2;
- 02.08.2021 звільнена у зв`язку з переведенням за п. 5 ст. 36 КЗпП України до ПРАТ «ДКХЗ»;
- 03.08.2021 прийнята в ремонтно-механічний цех до ПРАТ «ДКХЗ» дільниця виготовлення металоконструкцій електрогазозварником 4 розряду за переведенням з ПАТ «ДМК»;
Робоче місце атестовано по СПИСКУ № 2;
ПРАТ «ДКХЗ» з 11.02.2022 року перейменовано у ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ»;
- 23.08.2022 переведена в ремонтно-механічному цеху дільниця виготовлення металоконструкцій електрогазозварником 5 розряду;
- 30.04.2023 звільнена у зв`язку з переведенням за п. 5 ст. 36 КЗпП України до ТОВ «ЗЛМЗ»; Запис не дійсний;
- 03.05.2023 звільнена у зв`язку з переведенням за п. 5 ст. 36 КЗпП України до ТОВ «ЗЛМЗ»;
- 04.05.2023 прийнята до ТОВ «ЗЛМЗ» електрогазозварником в переведення з ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ».
Записи про спірний період роботи засвідчено відповідними штампами та печатками підприємств.
Вказані періоди у трудовій книжці, а також те, що Позивач працювала на роботах за посадами, що передбачені Списком № 1, № 2 підтверджені архівними довідками архівного управління Кам`янської міської ради Дніпропетровської області: від 30.04.2024 № Ч-21/2-09/680, від 30.04.2024 № Ч-21/2-09/681, від 30.04.2024 № Ч-21/2-09/682, від 30.04.2024 № Ч-21/2-09/682/1 (історична довідка).
Також Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) містять інформацію про спеціальний стаж ОСОБА_1 за періоди роботи з 1998 року по 2009 рік включно та з 2010 року по 2023 рік за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗП3013А1», «ЗП3013Б1».
Згідно з Довідником кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2, код підстави «ЗП3013А1» з 05 листопада 1991 року проставлявся працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.
Код підстави для обліку спецстажу «ЗП3013Б1» - проставлявся працівникам з 05 листопада 1991 року, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Таким чином, професія позивача, згідно записів у трудовій книжці, віднесена до Списку № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).
Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно із пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р. (приклади у додатках 1, 2).
Також пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року № 41.
Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 пенсії за віком на пільгових умовах призначаються за результатами атестації робочих місць, яка також надає інші пільги і компенсації, передбачені законодавством, а саме надбавка за роботу в зазначених умовах, право на скорочений робочий день, додаткову відпустку й одержання лікувально-профілактичного лікування. Атестація повинна проводитися на підприємстві не рідше одного разу на п`ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Контроль за проведенням атестації, правильністю застосування Списків покладено на Держпраці.
Отже, своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 348/1079/17.
Окрім того, наказом Міністерства праці і соціальної політики України "Про затвердження роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках" від 21.08.2000 року № 205, зазначено, що в окремих випадках через складний фінансово-економічний стан, що склався по незалежним від підприємства причинам, для проведення атестації робочих місць, де не відбулися корінні зміни умов і характеру праці, можливе використання результатів попередньої атестації.
Отже, посилання відповідача на те, що пільговий стаж роботи позивача не визначено, оскільки відсутня довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12,08.1993 №637 (додаток №5), судом відхиляються.
З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем протиправно незараховано період роботи позивача за Списком № 1 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 08.09.1994 року по 02.06.2011 року та період роботи позивача за Списком № 2 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 03.06.2011 року по 02.08.2021 року та з 03.08.2021 по 03.05.2023 на ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ», згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 .
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 046750004967 від 13.05.2024 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах по Списку № 1, оскільки відсутня довідка про підтвердження пільгового характеру роботи підлягає скасуванню, а тому є підстави для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , до пільгового страхового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах період роботи позивача за Списком № 1 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 08.09.1994 року по 02.06.2011 року та період роботи позивача за Списком № 2 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 03.06.2011 року по 02.08.2021 року та з 03.08.2021 по 03.05.2023 на ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ», згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 .
Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за її заявою від 07.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, так як остання має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком № 1 та досягла необхідного пенсійного віку, суд враховує таке.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 07.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За частинами 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 25.06.2024 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 7901; ІК в ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код СДРПОУ 13814885) № 046750004967 від 13.05.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , до пільгового страхового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах період роботи позивача за Списком № 1 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 08.09.1994 року по 02.06.2011 року та період роботи позивача за Списком № 2 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 03.06.2011 року по 02.08.2021 року та з 03.08.2021 по 03.05.2023 на ПАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ», згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 .
Зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 07.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 7901; ІК в ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань понесені витрати з оплати судового збору в сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 01 серпня 2024 року.
Суддя Е.О. Юрков
