Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2024 рокуСправа №160/12735/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
17.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації (відповідач-1), в якій просить суд:
- визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації щодо не продовження (не поновлення) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 державної соціальної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, передбачену ст.18-5 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» протиправною;
- зобов`язати Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації продовжити (поновити) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 державну соціальну допомогу на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій не встановлено інвалідність, передбачену ст.18-5 Закону7 України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» з грудня 2023 року на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування з виплатою недоотриманої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.03.2024 року вона звернулась до УСЗН Синельниківської РДА з питання продовження (поновлення) виплати державної допомоги на дитину (дитину інваліда), якій не встановлено інвалідність передбачену ст. 185 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», відповідно до постанови КМУ від 07.03.2022 року № 214 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану», та відповідно до постанови КМУ № 1460 від 27.12.2022 року «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 р. № 1040 і від 7 березня 2022 р. № 214», виплату не продовжено (не поновлено). Станом на день звернення до суду, відповідачем не було надано відповідь на запит позивача. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не продовження (не поновлення) державної виплати є протиправною, у зв`язку з чим вимушена звернутись до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 05.06.2024, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
01.08.2024 Управлінням соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації електронною поштою до суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач 16.03.2024 звернулась до УСЗН Сннельнпківської райойнної державної адміністрації із заявою про призначення їй допомоги як особі, яка доглядає за хворою дитиною ( ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), надавши висновок ЛКК від 12.01.2023 № 187, в якому зазначені діагнози дитини по міжнародній класифікації G96.8 та F80.7. Постановою КМУ від 27.12.2018 № 1161 «Про затвердження переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг» наведено вичерпний перелік діагнозів, які дають право на отримання таких соціальних послуг, в тому числі на державну соціальну допомогу особі, що доглядає за хворою дитиною, при цьому діагнози G96.8 та F80.7 зазначені у наданих останньою документах у такому переліку відсутні. Таким чином, ОСОБА_1 , згідно наданого до відповідача, пакету документів, не має законодавчих підстав на отримання допомоги особі, яка доглядає за хворою дитиною, так як захворювання дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 не включено до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що лають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність. В свою чергу, з метою захисту прав дитини спеціалісти Відповідача неодноразово рекомендували позивачці звернутися за іншими видами державної соціальної підтримки, а саме: державною соціальною допомогою малозабезпеченим сім`ям.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 витребувано у Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації належним чином завірену копію рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні державної соціальної допомоги та матеріалів, на підставі яких було ухвалене це рішення.
Станом на 13.08.2024 відповідач не виконав вимоги ухвали суду, витребуваних судом доказів не надав.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновку ЛКК КНП «Покровський центр ПМСД» № 187 від 12.01.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має діагноз: синдром гіперактивності G96.8, розлади експресивної мови, розлади психічного розвитку F80.7.
16.03.2024 позивач звернулась до УСЗН Сннельнпківської райойнної державної адміністрації із заявою про призначення їй допомоги як особі, яка доглядає за хворою дитиною ( ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), надавши висновок ЛКК КНП «Покровський центр ПМС» №181 від 05.07.2021 року, висновок ЛКК КНП «Центр ПМСД» № 187 від 12.01.2023 року, довідку №161 від 13.07.2022 року. Відповідь на запит позивачем отримано не було.
Позивач не погодившись із такою бездіяльністю відповідача звернулась до суду із цією позовною заявою за захистом своїх порушених прав.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про охорону дитинства», з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими законами України.
Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII) встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 2811-ХІІ, відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми:
1) допомога у зв`язку з вагітністю та пологами;
2) допомога при народженні дитини, одноразова натуральна допомога "пакунок малюка";
2-1) допомога при усиновленні дитини;
4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
5) допомога на дітей одиноким матерям;
5-1) допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність.
Згідно зі статтею 185 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» право на допомогу на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлена інвалідність. Право на допомогу на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, мають один із батьків, усиновлювачів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, який постійно проживає та здійснює догляд за дитиною, хворою на один або декілька видів таких захворювань, станів. Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів тощо, що дає право на одержання відповідно до цього розділу державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 18-6 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» умови призначення допомоги на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність
Для призначення допомоги на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, до органу соціального захисту населення подаються:
заява про призначення допомоги за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;
паспорт або інший документ, що посвідчує особу, та документ, що підтверджує повноваження опікуна, піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів;
свідоцтво про народження дитини;
довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу у порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.
Допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, призначається з дня звернення до органу соціального захисту населення.
Виплата такої допомоги за рішенням органу соціального захисту населення, який призначив допомогу, припиняється у разі:
1) якщо допомога призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) встановлення такій дитині інвалідності;
3) позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
4) позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду;
5) скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;
6) звільнення опікуна чи піклувальника дитини від виконання їхніх обов`язків;
7) смерті дитини;
8) смерті отримувача допомоги.
Виплата такої допомоги призупиняється у разі:
1) тимчасового влаштування хворої дитини на повне державне утримання за заявою отримувача такої допомоги;
2) влаштування дитини на повне державне утримання у разі відібрання хворої дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав.
У разі припинення дії обставин, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.
Допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, призначається незалежно від одержання інших видів державної допомоги, передбачених цим Законом.
Дослідивши докази по справі, судом встановлено, що згідно висновку ЛКК КНП «Покровський центр ПМСД» № 181 від 05.07.2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має діагноз: синдром рухових розладів. Синдром гіперактивності з дефіцитом уваги. Затримка мовного розвитку. Потребує індивідуального оздоровлення вдома протягом року. Мати має право на додаткову відпустку по догляду за хворою дитиною до 18.07.2022 року.
Відповідно до висновку ЛКК КНП «Покровський центр ПМСД» № 187 від 12.01.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має діагноз: синдром гіперактивності G96.8, розлади експресивної мови, розлади психічного розвитку F80.7.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до УСЗН Сннельниківської райойнної державної адміністрації із заявою про призначення їй допомоги як особі, яка доглядає за хворою дитиною ( ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ), надавши висновок ЛКК КНП «Покровський центр ПМС» №181 від 05.07.2021 року, висновок ЛКК КНП «Центр ПМСД» № 187 від 12.01.2023 року, довідку №161 від 13.07.2022 року.
Отже, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, що підтверджують, на її думку, право на отримання допомоги на хвору дитину, якій не встановлено інвалідність
Водночас, відповідно до ч. 4,5 ст.1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21.11.1992 № 2811-XII порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Тобто, обов`язок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм.Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання заявника, який останні реалізовують з певною ступіню самостійності, з урахуванням принципу верховенства права.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» призначення і виплата допомоги сім`ям з дітьми здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) особи, яка звертається за призначенням допомоги сім`ям з дітьми (далі - заявник), з використанням (за технічної можливості) функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (крім виплат, які здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 р. № 215 "Про особливості нарахування та виплати грошових допомог, пільг та житлових субсидій на період дії воєнного стану" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1302).
Допомога за місцем проживання (перебування) призначається за умови неотримання зазначеної допомоги за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) заявника. Перевірка відомостей щодо неотримання допомоги здійснюється органами соціального захисту населення з використанням інформаційних систем.
Заяви з необхідними документами та/або відомостями для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми (далі - заяви з необхідними документами та/або відомостями) приймаються від громадян органами соціального захисту населення.
Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає і виплачує державну допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви.
Про призначення державної допомоги сім`ям з дітьми чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п`яти днів після прийняття відповідного рішення.
У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви.
Орган, що призначає і виплачує державну допомогу сім`ям з дітьми, повинен давати роз`яснення з питань її призначення і виплати та надавати заявнику допомогу в одержанні необхідних документів.
Отже, саме до повноважень Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації належить вирішення питань щодо призначення і виплати допомоги сім`ям з дітьми.
Відтак, суд вказує, що Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо призначення і виплати допомоги сім`ям з дітьми, після отримання від позивача заяви про поновлення державної соціальної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про призначення державної допомоги або мотивовану відмову у наданні такої допомоги.
При цьому суд враховує, що індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб`єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач відповіді на заяву позивача про поновлення державної соціальної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, рішення за наслідком розгляду цієї заяви не прийняв.
Суд зазначає, що у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
З урахуванням вищевикладеного суд, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації, щодо не розгляду заяви позивача про поновлення державної соціальної допомоги на дитину, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача продовжити (поновити) ОСОБА_1 державну соціальну допомогу на дитину, якій не встановлено інвалідність, передбачену ст.18-5 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» з грудня 2023 року, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Суд звертає увагу на те, що в даних спірних правовідносинах відповідач рішення у встановлений законодавчій спосіб про поновлення чи про відмову у поновленні державної соціальної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність не приймав.
Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача продовжити (поновити) ОСОБА_1 державну соціальну допомогу на дитину, якій не встановлено інвалідність, передбачену ст.18-5 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» з грудня 2023 року задоволенню не підлягає, оскільки суд у спірних правовідносинах не може перебирати на себе повноваження іншого органу та, відповідно, встановлювати достатність документів та підстав для поновлення державної соціальної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність на час прийняття рішення уповноваженим органом.
Враховуючи обставини справи, суд вважає належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації розглянути заяву позивача від 16.03.2024 про поновлення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, передбаченої ст.18-5 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» з грудня 2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.3641130639.1 від 13.05.2024.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257, 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації (52500, Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул. Покровська, 3А, код ЄДРПОУ 25001414) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації, щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.03.2024 про поновлення державної соціальної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, передбаченої ст.18-5 Закону7 України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» з грудня 2023 року.
Зобов`язати Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.03.2024 про поновлення державної соціальної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, передбаченої ст.18-5 Закону7 України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» з грудня 2023 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації (52500, Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул. Покровська, 3А, код ЄДРПОУ 25001414) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець
