ПОСТАНОВА
Іменем України
06 вересня 2018 року
м. Київ
справа №127/2а-3904/11
адміністративне провадження №К/9901/5823/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Кравчука В.М., суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17.08.2015 (суддя Іщук Т.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 (колегія суддів Загороднюк А.Г., Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.)
у справі № 127/2-а-3904/11
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
до Виконавчого комітету Вінницької міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»
про визнання незаконними дій та скасування рішень виконавчого комітету Вінницької міської ради від 23.07.2009 року №1647 та від 28.12.2010 року №3006.
І. ПРОЦЕДУРА
1. У 2015 році позивачі звернулись до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», в якому просили визнати незаконними дій відповідача та скасувати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 23.07.2009 №1647 «Про затвердження двоставкових тарифів на теплову енергію, опалення та одноставкових тарифів на підігрів води та гаряче водопостачаня для населення, що виробляється КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та від 28.12.2010 №3006№1647 «Про коригування двоставкових тарифів на надання послуг з централізованого опалення та одноставкові тарифи на надання послуг з централізованого постачання гарячої води для населення, що виробляється КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».
2. Позивачі вважають, що порушені їхні права, як споживачів послуг, оскільки затверджений відповідачем двоставковий тариф на тепло є завищеним, не відповідає одноставковому, хоча вони містять однакові складові витрат та при оплаті за послуги повинні бути абсолютно рівними.
3. Відповідач та третя особа проти позову заперечували.
4. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.08.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015, в задоволенні позову відмовлено.
5. 17.11.2015 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Позивачів зазначені судові рішення, які скаржники просять скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.12.2015 відкрито касаційне провадження у справі.
7. 18.01.2018 справу передано на розгляд до Верховного Суду.
8. 22.06.2018 до Верховного Суду надійшло клопотання від скаржників про призначення справи до розгляду. Від інших учасників справи клопотань чи заперечень на касаційну скаргу до Суду не надходило.
9. Ухвалою від 04.09.2018 справу призначено до розгляду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 23.07.2009 №1647 «Про затвердження двоставкових тарифів на теплову енергію, опалення та одноставкових тарифів на підігрів води та гаряче водопостачання для населення, що виробляється КП ВМР «Вінницямісьтеплоенерго» затверджено двоставкові тарифи на теплову енергію, опалення та одноставкові тарифи на підігрів води та гаряче водопостачання для населення, що виробляється КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» (а. с. 8, т. 1). Відповідно до зазначеного рішення розмір плати за споживання 1 ГКал теплової енергії для надання послуг централізованого опалення становить 162,95 грн., абонентська плата за 1 кв. м. опалювальної площі у місяць упродовж року становить 1,48 грн.
11. До рішення Вінницької міської ради від 23.07.2009 № 1647 додається розрахунок витрат, наданий КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», де собівартість одиниці теплової енергії в грн. за 1 Гкал становить 220,82 (а. с. 91-98, т. 1)
12. Згідно з висновком Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області № 144 від 09.07.2009 (надання його передбачено Порядком формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води) розрахунок планових витрат на виробництво теплової енергії для населення є економічно обґрунтованим (а. с. 99, т. 1).
13. Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області на підставі листа прокуратури Вінницької області від 11.11.2010 було проведено перевірку відповідності розрахунків існуючого двоставкового тарифу на опалення, про що складено акт від 07.12.2010 року № 000535 та порушень не виявлено (а. с. 134-145 т. 1).
14. Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28.12.2010 №3006 затверджено скориговані двоставкові тарифи на надання послуг з централізованого опалення та одноставкові тарифи на надання послуг з централізованого постачання гарячої води для населення, що виробляється КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» (а. с. 66, т. 1). Відповідно до зазначеного рішення розмір плати за споживання 1 ГКал теплової енергії для надання послуг централізованого опалення становить 190,07 грн., абонентська плата за 1 кв.м. опалювальної площі у місяць упродовж року становить 1,48 грн. (а. с. 67, т. 1).
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
15. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення 23.07.2009 відповідача, яким він встановив плату за споживання теплової енергії для надання послуг з централізованого теплопостачання (при наявності приладів обліку) в розмірі 162,95 грн. за 1 Гкал і абонплату в розмірі 1,48 грн. за 1 кв. м. опалювальної площі квартири, не відповідає чинному законодавству, оскільки НКРЕ постановою від 14.12.2010 №1851 затвердила КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» тариф на теплову енергію для населення в розмірі 296,44 грн. (з ПДВ) як одноставковий.
16. 28.12.2010 відповідач прийняв рішенням № 3006, яким встановив вартість умовно-змінної частини в розмірі 190,07 грн. за 1 Гкал і умовно-постійну (абонплата) частину в розмірі 1,48 грн. за 1 кв. м. опалювальної площі квартири щомісячно на протязі року. Позивачі вважають, що затверджений відповідачем двоставковий тариф на тепло є завищеним, не відповідає одноставковому, хоча вони містять однакові складові витрат та при оплаті за послуги повинні бути абсолютно рівними.
17. Відповідач при наявності постанови НКРЕ від 14.12.2010 №1851, якою затверджено одноставковий тариф, своїм рішенням від 28.12.2010 затвердив двоставковий тариф з централізованого теплопостачання без висновків Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області. При цьому вказували, що рішення не відповідає, зокрема, Закону України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України», оскільки відповідач не наділений повноваженнями затверджувати вказані тарифи.
18. Крім того, позивачі звертали увагу, що реєстрацію оскаржуваного рішення в органах юстиції, як це передбачено Указом Президента України від 03.10.1992 № 493/92, не проведено.
19. Оскаржувані рішення грубо порушують права і інтереси споживачів, які передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», а саме порушено принцип рівності сторін договору. Договір про надання послуг з централізованого опалення від жовтня 2009 року, розроблений КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», не відповідає типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №933.
20. Відповідач проти позову заперечував. Стверджував, що до компетенції виконавчого комітету Вінницької міської ради, як органу місцевого самоврядування, належить встановлення тарифів на послуги централізованого опалення, а НКРЕ в свою чергу встановлює тарифи на теплову енергію. Враховуючи постанову НКРЕ від 14.12.2010 та зважаючи на використанням КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» двоставкового тарифу, рішенням міської ради було скориговано діючий тариф, що також передбачено п. 81 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води. Позивачі помилково ототожнюють «тариф на теплову енергію» та «тариф на надання послуг з централізованого опалення».
Не погоджувавався відповідач з твердженням позивачів про неправомірність встановлення абонентської плати (умовно-постійної частини двоставкового тарифу) при наявності будинкових засобів обліку теплової енергії, адже їх наявність жодним чином не унеможливлює використання двоставкового тарифу. При прийнятті оскаржуваного рішення №1647 від 23.07.2009 розрахунок витрат був перевірений Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницький області.
Посилання позивачів на порушення Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним, оскільки відповідач не належить до кола суб'єктів, відносини між якими регулює зазначений закон.
21. Третья особа - КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» також просила в позові відмовити з тих підстав, що населення, як кінцевий споживач, отримує саме послугу з централізованого опалення та гарячого теплопостачання, тариф на яку затверджений оскаржуваними рішеннями відповідача, а не на теплову енергію як товар. Оскаржуваним рішенням від 28.12.2010 №3006 тариф був скоригований, що передбачено Порядком формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, а наявність будинкового засобу обліку теплової енергії жодним чином не унеможливлює використання двоставкового тарифу.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Оцінюючи доводи та заперечення сторін, суди попередніх інстанцій дійшли таких висновків.
23. Відповідно до ст. ст. 13, 20 Закону України «Про теплопостачання» ( в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення станом на 23.07.2009) до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, і встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії. Тобто, станом на 23.07.2009 відповідач мав повноваження встановлювати тарифи на комунальні послуги, які надаються підприємствами комунальної власності територіальної громади, яким є КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».
24. Постановою №955 від 10.07.2006 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, відповідно до якого тарифи на теплову енергію це - грошовий вираз витрат з виробництва, транспортування, постачання 1Гкал теплової енергії з урахуванням інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно з методиками, розробленими Мінбудом. Тарифи на надання послуг з централізованого опалення - вартість надання одиниці послуги з централізованого опалення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість. Крім того, п.п. 9, 39 цього Порядку (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) було встановлено, що підприємства, застосовують двоставкові тарифи на теплову енергію та на надання послуг з централізованого опалення, затверджені в установленному порядку.
Суд звернув увагу на змінюваність редакції вказаного пункту та виключення в 2007 році з редакції пункту про альтернативність застосування виду тарифів.
25. Окрім того, відповідно до п. п. 1.2 - 1.5 Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 08.09.2000 № 191, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.2000 за № 776/4997, рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.
26. Відмовляючи в задоволенні вимог позивачів про скасування рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28.12.2010 № 3006, суди дійшли висновків, що аналіз нормативних актів вказує на розмежування законодавцем поняття «теплова енергія» та «послуги з централізованого постачання».
З липня 2010 року у зв'язку з внесенням змін до чинного законодавства були розподілені обов'язки щодо затвердження тарифів на теплову енергію та тарифів на послуги з централізованого опалення. Такий розподіл діяв до жовтня 2014 року і лише з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014, яким, було внесено зміни, зокрема, до ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження щодо затвердження тарифів на послуги з централізованого опалення віднесенні до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, до того часу такими повноваженнями були наділені органи місцевого самоврядування. Таким чином, виконавчий комітет Вінницької міської ради, приймаючи рішення від 28.12.2010 №3006, діяв в межах своїх повноважень.
27. Оскаржуваним рішенням від 28.12.2010 № 3006 було лише скориговано діючий на той час тариф на послуги централізованого опалення в частині умовно-змінної складової (вартості палива). Розрахунками витрат до вказаного рішення підтверджується, що в статті «прямі матеріальні витрати» змінена лише стаття «паливо» та становить 79 692,1 тис грн. (70017 +8316,2+1358,9), інші статті є незмінними в порівнянні з розрахунком витрат до оскаржуваного рішення від 23.07.2009 №1647.
28. Позивачі помилково ототожнюють поняття «встановлення тарифу» та «коригування тарифу», а відповідно вважають, що дії відповідача є неправомірними
29. При формуванні як одного, так і іншого виду тарифу складові витрат є незмінними, однак кожен вид має свій підхід до його формування. Суд звернув увагу на те, що при нормативному споживанні теплової енергії (такої ж яка закладена в розрахунок) річна плата як при застосуванні одноставкового, так і при застосуванні двоставкового тарифу буде однакова.
30. В разі, якщо фактичне споживання теплової енергії (що залежить від погодних умов) відрізнятиметься від нормативного, то виникне різниця у вартості. Однак вказані порівняння не свідчать про незаконність рішення про затвердження двоставкового тарифу, а лише вказують на особливість при його застосуванні.
31. Посилання позивачів на постанову Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 є безпідставним, оскільки вказаний нормативний акт був прийнятий пізніше оскаржуваного рішення.
32. Позивачами в своїх розрахунках здійснюється порівняння одноставкового тарифу на теплову енергії (296,44 грн/Гкал) та двоставкового тарифу на надання послуг з централізованого опалення (1,49 грн/кв.м. та 190,07 грн/Гкал), що не є тотожним, а тому не може бути взяти до уваги.
33. Оскаржувані рішення органу місцевого самоврядування, хоч і нормативно-правовими актами, проте реєстрації відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» не підлягають.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
34. Позивачі у касаційній скарзі не погоджуються з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і вважають, що висновки судів не відповідають обставинам справи, а також було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Скаржники заявляють, що:
А) при визначені розміру виплат застосуванню підлягають саме ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а не пункт 9 та 39 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води затвердженого Постановою KM № 955, оскільки такі істотно звужують обсяг встановлених законом прав. Відповідно до зазначених статтей законів споживачі оплачують послуги з теплопостачання лише за фактично отриману теплову енергію, тому ні абонентська плата чи оплата без врахування показників засобу обліку споживачів не стосується;
Б) суди не взяли до уваги розбіжності між постановами КМУ № 630 та № 955;
В) суди не застосували ст. 22 Закону України «Про теплопостачання», яка передбачає, що зміна форми власності або перехід права власності на відповідні об'єкти з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, яка здійснюється в порядку, передбаченому законами України, не повинна призводити до погіршення умов та якості теплопостачання споживачам. Всупереч цій нормі постачальник тепла КП «Вінницяміськтеплоенерго» погіршило умови теплопостачання та змінило вартість теплової енергії;
Г) суди не надали оцінки тому, що рішення від 23.07.2009 № 1647 суперечить Правилам розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 191 від 08.09.2000. Оскаржуваним рішенням затверджено двоставковий тариф на постачання теплової енергії, в якому плата за одиницю приєднаного теплового навантаження визначена не з розрахунку 1Гкал/год, як того вимагає законодавство, а затверджено з розрахунку 1 кв.м. приведеної площі;
Д) суди не надали належної правової оцінки рішенню від 28.12.2010 № 3006, яким затверджено скорегований двоставковий тариф, оскільки згідно зі ст. 8 Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України», ч.2 ст. 28 Закон України «Про місцеве самоврядування», орган місцевого самоврядування позбавлений повноважень затверджувати, змінювати чи корегувати тарифи на постачання теплової енергії. Це компетенція НКРЕ;
Е) не взято до уваги наявні у справі докази (листи Антимонопольного комітету України, Вінницького територіального відділення Антимонопольного комітету України) в яких розкрито питання структури тарифів, собівартості, хто має право їх затверджувати, підтверджено, що дані тарифи містять однакові складові витрат, які включаються до повної собівартості послуг і що при оплаті за послуги з централізованого опалення на протязі року суми повинні бути рівними;- суди зробили неправильний висновок, що оскаржувані рішення не підлягають реєстрації в органах юстиції;
Є) суд не надав належної оцінки тому, що оскаржуваними рішеннями фактично порушуються права позивачів як споживачів, а саме порушено принцип рівності сторін договору, принцип реалізації свободи волевиявлення споживача.
35. Відповідач та третя особа заперечень на касаційну скаргу не подавали.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
36. Перевіривши у межах доводів касаційної скарги застосування норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов таких висновків.
37. У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність органу місцевого самоврядування встановлювати, змінювати чи коригувати двоставковий тариф за споживання теплової енергії для населення (при наявності приладів обліку).
38. Судами встановлено, що 23.07.2009 Виконавчим комітетом Вінницької міської ради було прийнято рішення №1647, пунктом 1 якого було затверджено двоставкові тарифи на теплову енергію, опалення та одноставкові тарифи на підігрів води та гаряче водопостачання для населення, що виробляється КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго". Згідно з додатком до цього рішення абонентська плата за 1 м.кв. опалювальної площі в місяць упродовж року складала 1,48 грн., а плата за одиницю споживання теплової енергії для населення за 1 Гкал упродовж опалювального сезону складає 162,95 грн.
39. Надаючи правову оцінку рішенню №1647 від 23.07.2009, суди дійшли висновку, що відповідач був наділений правом приймати рішення про перехід на двоставковий тариф за умови надання виробником розрахунку економічно обґрунтованих витрат на виробництво теплової енергії для населення. Колегія суддів погоджується з таким висновком.
40. Відповідно до ст.ст. 13, 3 статті 20 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, і встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Тариф на теплову енергію для споживача визначається, як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
41. Згідно з підпунктом 2 пункту «а» статті 28 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення у порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.
42. На час прийняття оскаржуваних рішень правила розрахунку двоставкових тарифів затверджувались Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2006 № 955 «Про затвердження порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» (втратила чинність18.08.2011) (надалі - Постанова КМУ від 10.06.2006 № 955).
43. Пунктом 9 Постанови КМУ від 10.06.2006 № 955, зазначено, що підприємства застосовують двоставкові тарифи на теплову енергію, затверджені в установленому порядку. Пункт 39 Порядку передбачає, що підприємства застосовують двоставкові тарифи на надання послуг з централізованого опалення, затверджені в установленому порядку. Двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Відповідно до пункту 95 висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, надається Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономіки.
44. До цього розрахунок двоставкового тарифу здійснювався згідно з Правилами розрахунку двоставкого тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №191 від 08.09.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2000 № 776/4997 (втратив чинність 07.08.2010). Дія цих Правил поширюється на всі теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів. Рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (пункт 1.2. Правил). Плата за одиницю приєднаного теплового навантаження включає в себе умовно-постійну частину витрат теплопостачальної організації на виробництво, транспортування та розподілення теплової енергії. Плата за фактичний об'єм спожитої енергії компенсує умовно-змінну частину витрат теплопостачальної організації.
45. Як встановлено судами, на підтвердження обґрунтованості затверджених тарифів надано розрахунки витрат на виробництво теплової енергії, послуг з централізованого опалення, що подавались КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» на затвердження, які були перевірені Державною інспекцією з контролю за цінами на предмет економічної обґрунтованості, про що складено висновок № 144 від 09.07.2009.
46. Також колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що під час прийняття іншого оскаржуваного рішення № 3009 від 28.12.2010, Виконавчий комітет Вінницької міської ради діяв у межах та спосіб, визначений законодавством, на виконання своїх повноважень.
47. Постановою НКРЕ № 1582 від 14.12.2010 було затверджено КП ВМР "Вінницяміськтеплокомуненерго" тариф на теплову енергію для населення - 247,03 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), що, відповідно, визначався, виходячи з витрат на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води.
48. На виконання Постанови НКРЕ №1851 від 14.12.2010 Виконавчий комітет Вінницької міської ради рішенням №3006 від 28.12.2010 затвердив тариф для споживачів теплової енергії, які обліковують її тепловими лічильниками (приладами обліку теплової енергії) в сумі 190,07 грн. за 1 Гкал і 1,48 грн. за 1 кв.м. опалювальної площі у місяць упродовж року. Крім того, пунктом 3 рішення №3006 від 28.12.2010 вирішено, що з дня запровадження даного рішення визнаються такими, що втратили чинність пункти 1, 2 рішення №1647 від 23.07.2009.
49. Листом НКРЕ від 27.12.2010 №8329/23/17-10 роз'яснено, що постановою НКРЕ № 1582 від 14.12.2010 тариф був затверджений, як одноставковий. У зв'язку з підвищенням вартості природного газу з 01.08.2010 та враховуючи те, що КП ВМР "Вінницяміськтеплокомуненерго" використовує двоставковий тариф, відповідному корегуванню підлягає стаття "паливо" в змінній складовій, відповідно до його структури тарифу.
50. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до повноважень Комісії належало встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України.
51. Відповідно до cт. 19 цього Закону Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.
До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
52. Відповідно до ч. 3 cт. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі, не нижче економічно обґрунтованих витрат. При встановлені цін/тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, регулювання діяльності яких здійснюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та Національною комісією регулювання електроенергетики України відповідно до чинного законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який не підлягає встановленню Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг.
53. Листом НКРЕ України від 17.09.2010 № 5880/23/17-10 доведено до відома, що до компетенції органів місцевого самоврядування належить встановлення тарифів на послуги централізованого опалення, у свою чергу, НКРЕ встановлює тарифи на теплову енергію (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).
54. Такий розподіл повноважень діяв до жовтня 2014 року і лише з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 внесено зміни до законодавства, зокрема, до cтатті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
55. Оскаржуваним рішенням від 28.12.2010 №3006 відповідач здійснив корегування чинного двоставкового тарифу (змінна складова стаття «паливо») на надання послуг з централізованого опалення (газу), встановленого НКРЕ, що було передбачено нормативними актами, у зв'язку з підвищенням вартості палива, а саме з 01.08.2010.
56. Порядок корегування було визначено пунктом 81 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 №955. У разі зміни протягом установленого строку дії тарифів ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), рівня заробітної плати на підприємствах відповідно до актів законодавства, генеральної, галузевої угод, ставок орендної плати, інших обов'язкових платежів і зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси запроваджується механізм корегування тарифів. Корегуванню підлягають лише ті індивідуальні складові витрат, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення або зменшення, що сприятиме забезпеченню економічної обґрунтованості та прозорості запровадження зазначеного механізму.
57. Також суди правильно встановили та надали оцінку доводам позивачів, що застосування абонентської плати, як складової двоставкового тарифу на централізоване опалення при наявності засобів обліку теплової енергії не суперечить діючому законодавству.
Відповідно до п.2 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №955 від 10.07.2006 року визначено, що двоставковий тариф - тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, який складається з річної абонентської плати (вартості обслуговування одиниці теплового навантаження об'єкта теплоспоживання), яка компенсує умовно-постійну частину тарифу, та вартості одиниці реалізованої теплової енергії, послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, яка компенсує умовно-змінну частину тариф. Тобто, діючий порядок формування тарифів передбачає наявність умовно-постійної частини тарифу - абонентську плату. Пунктом 96 розділу IV вказаного Порядку встановлено, що кількість теплової енергії, спожитої для надання послуги з централізованого опалення, визначається за показаннями приладів обліку, а за їх відсутності - розрахунком за договірними технічними показниками системи опалення або для житлових будинків - за нормативними питомими витратами теплової енергії для опалення будинків даного населеного пункту. Таким чином, відповідач, застосовуючи абонентську плату на послуги з централізованого опалення діяв правомірно.
58. Щодо посилань скаржників на те, що оскаржувані рішення міської ради підлягали державній реєстрації відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Суд такі відхиляє, оскільки, як правильно з'ясовано судами попередніх інстанцій, державній реєстрації не підлягають нормативно-правові акти, видані органом місцевого самоврядування.
59. Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає порядок взаємовідносин між фізичною особою - споживачем та суб'єктом господарювання (виробником, продавцем, виконавцем). Державний захист прав на отримання якісних товарів та послуг гарантуються громадянам статтею 42 Конституції України та статтею 5 Закону України «Про захист прав споживачів». Водночас, Закону України «Про захист прав споживачів» гарантує споживачам захист щодо отримання якісної продукції та її безпеки. Відтак, цей закон не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами цього спору щодо встановлення тарифу на теплову енергію.
60. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими в задоволенні позову було відмовлено.
61. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
62. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню позивачам не підлягають.
Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10- залишити без задоволення.
Постанову постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17.08.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 -- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Кравчук В.М.
Суддя Анцупова Т.О.
Суддя Стародуб О.П.
