Справа № 127/15387/20
Провадження № 22-ц/801/1959/2020
Категорія: 76
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.
Доповідач:Сопрун В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2020 рокуСправа № 127/15387/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №127/15387/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Хмельницьке Шляхо-Будівельне Управління № 56» про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2020 року, яке ухвалене суддею Ан О.В. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, повний текст складено 11 вересня 2020 року,
в с т а н о в и в :
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПрАТ «Хмельницьке Шляхо-Будівельне Управління № 56» про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 15 лютого 2018 року по 15 червня 2020 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. При звільненні ОСОБА_1 невиплачена компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки передбаченої йому як ветерану війни - особі з інвалідністю внаслідок війни.
Тому, просив зобов`язати ПрАТ «Хмельницьке Шляхо-Будівельне Управління № 56» нарахувати та виплатити грошову компенсацію за всі дні невикористаної додаткової відпустки за період з 2018 року по 2020 рік.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2020 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на час звільнення з ним не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 та пунктом 17 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з 2018 року по 2020 рік
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду є законним, обґрунтованим, а апеляційну скаргу вважає безпідставною, тому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Судом встановлено, що 15 лютого 2018 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ПрАТ «Хмельницьке ШБУ № 56» на посаду механіка з ремонту транспорту (а.с.7).
З 10 лютого 2020 року ОСОБА_1 присвоєно статус ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни (а.с.8).
15 червня 2020 року ОСОБА_1 звільнений з ПрАТ «Хмельницьке ШБУ № 56» за згодою сторін (а.с.7).
Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Відповідно до ст. 77-2 КЗпП України учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Право учасника бойових дій на додаткову оплачувану відпустку закріплено також п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст. 16-2 Закону України «Про відпустки».
Згідно п. 17 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надається використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 83 КЗпП України).
Додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії щорічних, а тому має такі правила її надання, зокрема оплачуються та включаються в загальну тривалість відпустки.
Додаткова відпустка учасникам бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є пільгою, гарантованою державою, та, відповідно, не належить до категорії щорічних відпусток, визначених статтею 4 Закону України «Про відпустки» і надається повної тривалості незалежно від кількості відпрацьованого часу в році, з урахуванням святкових та неробочих днів, визначених статтею 73 КЗпП України.
Крім того, додаткову відпустку не можна перенести на інший період або подовжити у разі хвороби працівника; поділити на частини; замінити грошовою компенсацією.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано доказів щодо погодження з відповідачем питання терміну надання йому відпустки.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що задовольнити вимоги позивача щодо компенсації додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у повному обсязі за 2018 - 2020 роки з підстав, передбачених КЗпП України, є виключною компетенцією роботодавця.
Крім того, апеляційний суд не бере до уваги долучений до апеляційної скарги доказ посвідчення учасника бойових дій виданого на ім`я ОСОБА_1 25 грудня 2014 року, оскільки згідно ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Разом з тим, апелянт не надав докази неможливості подання цього посвідчення до суду першої інстанції, тому він не приймається судом.
При вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правові оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині, отже рішення суду першої інстанції є законним, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 26 жовтня 2020 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Войтко Ю.Б.
Матківська М.В.