Різноманітні спори правового характеру — це, на жаль, невід’ємна складова сучасної реальності. Непорозуміння між двома чи більше особами можуть виникати у абсолютно всіх сферах життєдіяльності. Тому розрізняють податкові, корпоративні, сімейні, господарські, житлові спори та багато інших. Класифікація конфліктів, порядок розгляду та шляхи їх вирішення прописані у законодавстві України (ЗУ).
Далі поговоримо про загальні особливості поняття «спори» та розглянемо приклади таких непорозумінь у реальному житті. Дізнаємося, чому усі непорозуміння мають свій час для вирішення. Якщо вам знадобиться більш детальна інформація з цієї теми, скористуйтеся юридичним порталом ЗаконОнлайн. Тут ви знайдете витяги із законів про порядок вирішення спорів та багато прикладів із судової практики.
Спори: загальні особливості, трудові та земельні конфлікти
Визначення поняття та його ключових особливостей
Спори — це юридичне непорозуміння між суб’єктами правовідносин. Наприклад, конфлікт може виникнути між власником квартири та її орендарем, або між керівництвом та колективом його підлеглих.
Характерні риси спорів:
- порушення суб’єктивних прав;
- вчинення протиправних дій;
- невизнання або незгода із суб’єктивними правами.
Закон України передбачив способи вирішення спорів. Конфліктуючі сторони можуть організувати перемовини та дійти таким чином згоди без сторонньої допомоги. Іноді, для мирного, швидкого та ефективного врегулювання конфліктів залучаються посередники.
Коли спори неможливо вирішити описаними шляхами, до справи залучається передбачені законодавством органи які розглядають факт непорозуміння або суб’єкти. Наприклад, постраждала людина, може звернутися до районної адміністрації. Суду, певного державного відомства і т. д.
Конфлікти у трудових взаємовідносинах
Трудові спори — своєрідні розбіжності у думці між працівником або групою працівників та їх роботодавцем з приводу трудових взаємовідносин. Зверніть увагу, що різні погляди на одну й ту ж ситуацію спочатку повинні обговорюватися між сторонами конфлікту з метою досягнення згоди без залучення сторонніх осіб. Незгоди досягають рівню трудових спорів тільки, якщо переговори не дали результатів.
Усі конфлікти між керівництвом та працівниками мають свої специфічні атрибути, а саме:
- суб’єкти;
- причини виникнення;
- порядок вирішення.
Залежно від того, між ким виник конфлікт, розрізняють колективні та індивідуальні трудові спори. Причиною непорозуміння може стати різне трактування одного й того ж закону із трудового кодексу. Працівники часто не виконують свої прямі обов’язки, що також є причиною для виникнення конфлікту. Не рідше загальні та індивідуальні трудові спори виникають через неправомірні дії керівництва.
Залежно від особливостей конфліктів, визначається й порядок їх вирішення. Усі алгоритми дій прописані у трудовому законодавстві. Щоб врегулювати індивідуальний конфлікт або колективні трудові спори, необхідно звернутися до спеціальної комісії зі скаргою або суду із позовом. Звісно, вирішити непорозуміння мирним шляхом легше, швидше і дешевше. Та якщо сторони конфлікту не можуть дійти згоди, необхідно звертатися за допомогою до виконавчої влади.
Приклад вирішення конфлікту між роботодавцем та підлеглим
Щоб краще зрозуміти природу спорів на основі трудових взаємовідносин. Розглянемо практичний приклад. Керівник вже два місяці не виплачує заробітну плату одному із своїх підлеглих, а працівник у свою чергу не збирається погоджуватися із порушенням власних прав. Порядок вирішення цього непорозуміння:
- Проведення бесіди із керівником та надання йому письмової заяви з метою вимагання нарахування невиплаченої заробітної плати та компенсації за затримку коштів.
- У разі відмови керівника звертання із позовом до прокуратури або суду з метою відкриття цивільної або навіть кримінальної справи.
- Отримання рішення суду та разом із ним усіх необхідних компенсацій зі сторони роботодавця.
- У разі невиконання судового рішення, подання оскарження бездіяльності відповідача до того ж самого суду.
Якщо людина не знає, як вирішуються спори із керівництвом, або з якихось причин не може написати заяву роботодавця, вона може зателефонувати на гарячу лінію, яку відкрило Міністерство праці. Телефонна консультація є абсолютно безкоштовною та максимально інформативною. Звісно, для отримання ще більш ефективної допомоги постраждалий може звернутися до юриста чи адвоката.
Якщо ви бажаєте ознайомитися із правовими актами, які стосуються вирішення персональних або колективних трудових спорів, користуйтеся порталом ЗаконОнлайн.
Земельні конфлікти
Земельні правовідносини складаються між двома основними суб’єктами — власником ділянки та особою, яка має право на її використання. Приклади таких правовідносин: оренда, сервітут, купівля-продаж і т. д.
Власник майна має право власності, а користувач — право користування. Якщо хтось із суб’єктів порушує права свого партнера стосовно ділянки, виникають конфлікти, які формально називаються земельними спорами.
Вирішити такі непорозуміння можна двома способами: у позасудовому та судовому порядку розгляду. Якщо особа хоче усунути конфлікт мирним способом без написання позовної заяви, вона завжди може звернутися за допомогою до місцевих органів самоврядування або територіального представництва виконавчих органів що розглядають земельні спори.
Основні особливості такого мирного вирішення конфлікту:
- Заяви постраждалих сторін розглядаються протягом тижня з моменту їх подання.
- Оповіщення сторін про рішення регулюючого органу відбувається протягом трьох днів з моменту його прийняття.
- Винувата сторона не отримує судимості за вчинені дії.
- Процес вирішення конфлікту є безкоштовним для його суб’єктів.
Якщо спори набули великого масштабу або призвели до негативних наслідків, їх вирішення слід довірити цивільним, загальним або адміністративним судам (залежно від особливостей справи). Особа, яка написала позовну заяву, має сплатити певний судовий збір. Винувата сторона, незаконні дії якої були доведені в суді, може отримати різні види покарання, наприклад штраф, судимість і не тільки.
Своєчасність вирішення конфлікту
Людині, яка хоче захистити свої інтереси у суді, слід пам’ятати про таке поняття, як позовна давність. Річ у тому, що для кожного виду конфлікту законодавство України визначає власний проміжок часу, за який постраждала особа може звернутися із позовом до суду. Наприклад, якщо орендар земельної ділянки хоче притягнути до відповідальності власника майна, який порушив права користування, це необхідно зробити не пізніше, аніж за три роки з моменту виникнення спорів.
Працівник, права якого були порушені керівництвом, має звернутися до суду із позовом у тримісячний період. Для деяких колективних трудових спорів цей термін ще коротший. Щоб дізнатися більше, про часові обмеження на захист прав, користуйтеся юридичним порталом ЗаконОнлайн. Тут ви знайдете витяги із законів, які містять у собі інформацію про правові спори та багато іншого корисного контенту.
