open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № «INMOBILIZADOS Y GESTIONES S.L. проти Іспанії»
Це рішення містить правові висновки

 

Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 14 вересня 2021 року

у справі «INMOBILIZADOS Y GESTIONES S.L. проти Іспанії»

за заявою № 79530/17

 

Щодо прийняття судом протилежних за змістом ухвал стосовно відповідності процесуальним вимогам касаційної скарги

 

Фабула справи: компанія-заявник скаржилася на те, що рішення Верховного Суду про визнання неприйнятними її касаційних скарг порушили право на доступ до суду.

Компанія-заявник володіла нерухомістю в муніципалітеті Сан-Лоренцо-дель-Ескоріал (громада Мадрида). Це майно було частково експропрійовано муніципальною радою у 2011 році, що спричинило п’ять судових адміністративних проваджень щодо п’яти експропрійованих земельних ділянок, що знаходяться у зазначеній власності. У кожному з цих судових проваджень ціна, визначена для експропріації, оспорювалася, сторони були однаковими. У 2011 році компанія-заявник подала п’ять апеляцій. Вони були розглянуті Адміністративною палатою Вищого суду Мадрида. Суд апеляційної інстанції залишив без задоволення п’ять апеляційних скарг компанії-заявника. П’ять відповідних рішень були винесені у 2015 році та містили подібні підстави для залишення без задоволення апеляційних скарг. Компанія-заявник згідно діючих норм законодавства надала відповідні п’ять повідомлень про касаційне оскарження, з поданнями, що є практично однаковими з точки зору обґрунтування їх прийнятності та суті. Суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційні повідомлення були подані та викликав сторони з’явитися до Верховного Суду для офіційного подання касаційної скарги протягом тридцятиденного строку. П’ять повідомлень про касаційне оскарження містили відповідно до формальних вимог посилання на правові положення, що порушуються, які компанія-заявник вважала вирішальними стосовно оскаржуваного судового рішення. У різні дати протягом 2015 року компанія-заявник подавала до Верховного Суду п’ять касаційних скарг з правових питань на п’ять рішень суду апеляційної інстанції. П’ять скарг були практично однаковими з точки зору обґрунтування. Рішеннями від 11 та 14 січня 2016 року Верховний Суд визнав дві з цих п’яти скарг прийнятними і двома рішеннями від 13 березня 2017 року скасував оскаржувані рішення апеляційного суду та ухвалив рішення на користь компанії -заявника, задовольнивши вимоги касаційних скарг. Щодо інших трьох касаційних скарг з правових питань, Верховний Суд повідомив компанію-заявника про щодо існування підстав для не прийнятності у повідомленнях про касаційне оскарження, зокрема відсутність посилання на підстави оскарження та на відповідні правові норми чи судову практику, які нібито були порушені оскаржуваними рішеннями. Верховний Суд надав компанії-заявнику термін у десять днів для подання пояснень з цього приводу. Компанія-заявник своєчасно подала відповідні заяви і зазначила, що інші, по суті, однакові повідомлення про касаційну скаргу були визнані Верховним Судом прийнятними, в результаті чого два рішення були винесені на користь заявника. Тим не менш, ухвалою від 7 липня 2016 року та двома рішеннями від 6 жовтня 2016 року Верховний Суд визнав три касаційні скарги неприйнятними внаслідок недотримання вимог процесуального законодавства.

Правове обґрунтування: суд посилається на загальні принципи доступу до суду, викладені у справі Zubac проти Хорватії, №40160/12, §§76-79, 5 квітня 2018 року, а також справі Gil Sanjuan проти Іспанії, №48297/15, §§29-31, 26 травня 2020 року). У прецедентній практиці Суду закріплено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. Зокрема, право на доступ до суду порушується, коли правила перестають служити цілям правової визначеності та належному здійсненню правосуддя та утворюють своєрідний бар’єр, що перешкоджає розгляду справи по суті компетентним судом (див. Gil Sanjuan, цит. вище, §31, 26 травня 2020 року). Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, принцип, який передбачається Конвенцією. Конфліктні рішення у подібних справах, які винесені одним і тим же судом, який, крім того, є судом останньої інстанції у цій справі, можуть порушити цей принцип і тим самим підірвати довіру громадськості до судової влади, оскільки така довіра є однією з найважливіших складових держави щодо верховенства права (див. Vusić проти Хорватії, №48101/07, §§44-45, 1 липня 2010 року). У зв'язку з цим Суд постановив, що різні рішення національних судів у справах, заснованих на однакових фактах, можуть спричиняти порушення проти принципу правової визначеності і навіть можуть означати відмову у правосудді (див. Santos Pinto проти Португалії, №39005/04, §§40-45, 20 травня 2008 року).

Висновки: у цій справі оцінка Суду стосується ймовірного свавілля Верховного Суду у винесенні суперечливих рішень без розумного обґрунтування щодо прийняття п’яти касацій з питань права, які стосуються однієї юридичної проблеми та зачіпають тих самих сторін у провадженні. Верховний Суд у складі одного й того ж судді, який виступав як доповідач на стадії визначення прийнятності п’яти апеляційних скарг, поданих компанією-заявником, видав різні ухвали. П’ять касаційних скарг, поданих компанією-заявником, - усі вони стосувалися процедури експропріації, проведеної стосовно п’яти земельних ділянок, що належать компанії-заявнику, - торкалися тих самих процесуальних питань і були обґрунтовані однаковими правовими підставами. З огляду на п’ять рішень, винесених Верховним Судом у справах, оцінених тим самим суддею як доповідачем, та на підставі документів у матеріалах справи, Суд не знаходить підстав для обґрунтування різних висновків щодо прийнятності, які перешкоджали компанії -заявнику отримати рішення Верховного Суду по суті своїх вимог. Не було надано жодних пояснень для виправдання таких суперечливих рішень. Крім того, скарги про скасування, подані компанією-заявником до Верховного Суду, з проханням узгодити свої рішення з огляду на п'ять касаційних скарг, узятих разом, були відхилені. Рішення про неприйнятність щодо трьох скарг не лише не дозволило компанії-заявнику захистити свої інтереси у Верховному Суді, але й не сприяли створенню правової впевненості щодо вимог доступу до касаційного засобу правового захисту. Розбіжності в оцінці Верховним Судом стосовно однакових ситуацій мали наслідком позбавлення компанії-заявника можливості розгляду її трьох касаційних скарг у вищому суді, тоді як вона змогла це зробити у провадженні, що стосується двох інших земельних ділянок. З огляду на вищевикладене, Суд вважає, що невиправдана різниця у застосуванні критеріїв щодо прийнятності вищезазначених касаційних скарг позбавила компанію-заявника її права доступу до Верховного Суду, яке по суті було порушено.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: право на справедливий суд, право на доступ до суду, експропріація, верховенство права

Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: