Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 01 грудня 2015 року

у справі «BRITO FERRINHO BEXIGA VILLA-NOVA проти Портулагії»

за заявою № 69436/10

Щодо неправомірності розкриття інформації стосовно банківських рахунків адвоката в рамках кримінального провадження проти нього

Фабула справи: Заявниця скаржилася на те, що рішення суду, яким було знято професійну таємницю, щоб дозволити ознайомлення з виписками з її особистих банківських рахунків, підірвало її репутацію як адвоката, що не змогла здійснювати свій захист, оскільки її не повідомляли про скасування професійної та банківської таємниці, поки їй не стало відомо про вказане рішення суду. Крім того, Заявник скаржився на те, що не мала можливості оскаржити це рішення в касаційному порядку.

Заявник є адвокатом. Не встановленої дати податкова адміністрація перевірила рахунки юридичної фірми, до якої вона належить. Зазначивши, що вона не сплачувала податок на додану вартість ("ПДВ") та збори, що стягувались у 2005 та 2006 роках, податкові органи попросили Заявника надати виписки з її особистого рахунку, проти чого вона заперечила, посилаючись на адвокатську та банківську таємницю. Проти Заявника було порушено кримінальне провадження по обвинуваченню в ухиленні від сплати податків. 18 вересня 2009 року Заявнику було висунуто обвинувачення та в ході допиту вона визнала, що виплати її гонорарів здійснювались на її особистий банківський рахунок, а не на рахунок юридичної фірми. Однак вона відмовилася надавати виписки з банківських рахунків на тій підставі, що дана інформація пов'язана з професійною таємницею. Вона також посилалася на банківську таємницю. У клопотанні від 30 жовтня 2009 року прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням надати доступ до інформації, яка містить професійну та банківську таємницю. 12 січня 2010 року суд задовольнив клопотання прокурора, вказавши, що відмова Заявника надати доступ до її особистого банківського рахунку була законною у світлі професійної та банківської таємниці, але державний інтерес повинен переважати приватний. Суд постановив скасувати професійну та банківську таємницю, зобов’язав банк ідентифікувати всі банківські рахунки, що були у Заявника у 2005 та 2006 роках, та операції, що здійснювалися за цими рахунками довести до відома сторони обвинувачення. 9 лютого 2010 року Заявник оскаржив рішення суду, проте дана скарга була залишена без задоволення. Суд вважав, що скарга не була достатньо обґрунтована, Заявник не вказала, чи стосуються банківські операції банківських переказів, здійснених клієнтами, і чи розголошення цієї інформації має суттєве значення для захисту прав клієнтів. 29 липня 2011 року прокуратура припинила кримінальне провадження проти Заявника за ухилення від сплати податків.

Правове обґрунтування: скарги, що стосуються здійснення оскаржуваного заходу та його судового перегляду, стосуються головним чином права на повагу до приватного життя та таємниці листування, що стосується, зокрема, конфіденційності, яка пов'язана з відносинами між адвокатом та його клієнтом, і тому її слід аналізувати лише з точки зору статті 8 Конвенції, яка також включає процесуальний аспект (Xavier da Silveira проти Франції, №43757/05, §21, 21 січня 2010 року). Поняття "приватне життя" може включати професійну чи комерційну діяльність (Niemietz проти Німеччини, 16 грудня 1992 року, §29, Серія A № 251-B). Крім того, Суд «надає особливу вагу ризику порушення професійної таємниці адвокатів, оскільки вона є основою довірчих відносин між адвокатом та його клієнтом (André та інші проти Франції, №18603/03, § 41, 24 липня 2008 року) і це може мати наслідки для належного здійснення правосуддя» (Wieser and Bicos Beteiligungen GmbH проти Австрії, №74336/01, §§65-66, ЄСПЛ 2007-IV). Втручання не порушує статтю 8 Конвенції, якщо воно “передбачене законом”, спрямоване на досягнення однієї або кількох законних цілей згідно з пунктом 2 та “необхідне в демократичному суспільстві” для досягнення цієї мети. Відповідно до послідовної практики Суду, поняття "необхідність" передбачає втручання, засноване на нагальній соціальній потребі, і, зокрема, пропорційне законній меті, що переслідується. Суд повинен переконатися, що існують адекватні та достатні гарантії проти зловживань (Xavier da Silveira, цитоване вище, §34), включаючи "ефективний контроль" для оскарження оскаржуваного заходу (див. Miailhe проти Франції (№ 1), 25 лютого 1993 року, §37, Серія A №256 - C, Funke проти Франції, 25 лютого 1993 року, § 56, Серія A №256 - A, Crémieux проти Франції, 25 лютого 1993 року, § 39, Серія A №256-B, а також Klass та інші проти Німеччини, 6 вересня 1978 року, §§ 50, 54 та 55, Серія A № 28 та Matheron проти Франції, №57752/00, §35, 29 березня 2005 року). Суд також нагадує, що захист професійної таємниці, пов’язаний з листуванням, яким обмінюються адвокат та його підзахисний, є, зокрема, наслідком права останнього не сприяти власному інкримінуванню (André та інші, цитоване вище, §41) та що, отже, це листування отримує посилений захист (Michaud проти Франції, № 12323/11, §§ 117-118, ЄСПЛ 2012, з цитованими посиланнями).

Висновок: ознайомлення з виписками з банківських рахунків Заявника справді являло собою втручання у її право на повагу до професійної таємниці, що є питанням приватного життя. Процесуальний інцидент, спрямований на зняття професійної таємниці, з якою була пов’язана Заявник в якості адвоката, був порушений державним обвинувачем після відмови Заявника надати виписки з її банківських рахунків в контексті кримінального провадження, яке було порушено проти неї за податкове шахрайство. Це провадження було розглянуте судом без участі Заявника. Їй стало відомо про скасування професійної та банківської таємниці стосовно її виписок з банківських рахунків, коли вона отримала повідомлення про рішення суду, тому Заявник не втручалася жодного разу під час цього провадження. В результаті вона не змогла представляти свої інтереси в справі. Пункт 4 статті 135 КПК та пункт 4 статті 87 Статуту Колегії адвокатів передбачають консультації з Колегією адвокатів у рамках процедури, спрямованої на скасування професійної таємниці. Однак у цьому випадку очевидно, що до Асоціації адвокатів не звертались. Навіть якщо з урахуванням національної судової практики думка Асоціації адвокатів не мала б обов'язкової сили, Суд вважає, що в цій справі було необхідним втручання незалежного органу, оскільки запитувана інформація охоплювалась професійною таємницею. Суд повторює, що його завдання полягає не в тому, щоб замінити національні суди, оскільки в першу чергу національні органи влади, зокрема суди і трибунали, повинні тлумачити національне законодавство. Це не заважає Суду вважати, що сам факт визнання касаційної скарги Заявника Верховним Судом неприйнятною не задовольняє вимогу "ефективного контролю", встановлену статтею 8 Конвенції, тому Заявник не мала права на оскарження оскаржуваного заходу. Беручи до уваги відсутність процесуальних гарантій та ефективного судового перегляду оскаржуваного заходу, Суд вважає, що в цій справі органи влади не дотримались справедливого балансу між вимогами загального інтересу та вимогами захисту права Заявника на повагу до її приватного життя.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції).

Ключові слова: право на повагу до приватного і сімейного життя, банківська таємниця, адвокатська таємниця, ухилення від сплати податків, таємниця листування