Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 21 січня 2016 року

у справі «Л.Е. проти Греції»

за заявою № 71545/12

Щодо обов’язку органів влади вживати оперативних заходів, спрямованих на захист жертви торгівлі людьми

Фабула справи: Заявниця стверджує, що вона стала жертвою торгівлі людьми, оскільки її примусово залучили до проституції. Крім того, вона скаржиться на надмірну тривалість кримінального процесу та на відсутність доступу до ефективного засобу правового захисту щодо тривалості судового процесу.

Заявниця є громадянкою Нігерії 1982 року народження. У червні 2004 року вона в'їхала на територію Греції разом з К. А., чоловіком, з яким вона познайомилася в Нігерії, і який пообіцяв перевезти її до Греції для роботи в барах і нічних клубах в обмін на обіцянку заплатити йому 40 000 євро і зберігати мовчання. Після приїзду до Греції К. А. відібрав у неї паспорт і примусив до заняття проституцією. Близько двох років Л. Е. займалася примусово проституцією. Весь цей час вона підтримувала контакт з громадською організацією «Неа Зої», яка надає моральну і матеріальну підтримку жінкам, які займаються проституцією по примусу. 12 липня 2004 року Заявниця подала клопотання про надання притулку. В задоволенні клопотання було відмовлено. 29 серпня 2005 року Л. Е. була арештована за заняття проституцією, а також за незаконний в'їзд і перебування на території Греції. Її виправдали, однак 30 травня 2006 року знову заарештували за заняття проституцією; в третій раз вона була арештована в листопаді 2006 року. Заявницю взяли під варту з метою подальшої висилки в зв'язку з відсутністю у неї дозволу на перебування в Греції. Заявниця, будучи під вартою, за допомогою «Неа Зої» подала заяву про порушення кримінальної справи проти К. А. і його дружини Д. Ж., в якому стверджувала, що стала жертвою торгівлі людьми. Вона була переведена в департамент по боротьбі з торгівлею людьми та отримала можливість давати показання. Керівник «Неа Зої» також дав показання, стверджуючи, що Л. Е. стала жертвою торгівлі людьми і повинна отримати захист з боку держави. 28 грудня 2006 року прокуратура відхилила скарги Заявниці, не прийнявши до уваги свідчення керівника згаданої громадської організації. 11 січня 2007 року показання керівника цієї громадської організації були долучені до матеріалів справи, і на прохання Заявниці від 26 січня 2007 року досудове розслідування поновили. Ордер на депортацію Заявниці було припинено. 1 червня 2007 року було відкрито кримінальне провадження щодо К. А. і Д. Ж. за звинуваченням їх у торгівлі людьми, У серпні 2007 року Л. Е. була визнана «жертвою торгівлі людьми». К. А. і Д. Ж. були викликані повістками в суд, але знайти їх не вдалося. Протягом декількох тижнів Д. Ж. ховалася, а 19 травня 2011 року була заарештована. Пізніше суд її виправдав, вирішивши, що вона не була співучасницею К. А., а навпаки, також стала жертвою торгівлі людьми. Місцезнаходження К. А. досі не встановлено.

Правове обґрунтування: Суд посилається на свою відповідну судову практику щодо загальних принципів, які регулюють застосування статті 4 у конкретному контексті торгівлі людьми (див. Ранцев проти Кіпру та Росії, №25965/04, ЄСПЛ 2010, §§ 283-289). З огляду на важливість статті 4 в рамках Конвенції, сфера її застосування не може бути обмежена лише прямими діями державних органів. Це положення також покладає на держави-члени низку позитивних зобов'язань, що стосуються, зокрема, захисту жертви торгівлі людьми, а також попередження та покарання винних (Сіліадін проти Франції, №73316/01, ЄСПЛ 2005, §§ 7 і 89). Що стосується, зокрема, торгівлі людьми, існує необхідність прийняти комплексний підхід до боротьби з цим явищем, запровадивши, крім того, заходи, спрямовані на санкції проти торговців людьми, а також для запобігання торгівлі людьми та захисту жертв (див. Ранцев, згадане вище, § 285). З судової практики випливає, що держави передусім беруть на себе відповідальність за створення відповідної правової та нормативної бази, що забезпечує конкретний та ефективний захист прав жертв, реальних та потенційних, щодо торгівлі людьми. Крім того, державні закони про імміграцію повинні передбачати відповідальність щодо підбурювання, сприяння або терпимості до торгівлі людьми (Ранцев, вище, § 287). Стаття 4 накладає процесуальне зобов'язання розслідувати ситуації потенційної торгівлі людьми. Обов'язок проводити розслідування не залежить від скарги потерпілого або його родича: після того, як питання буде донесено до їх відома, органи влади повинні діяти (див. Дінк проти Туреччини, №№2668/07, 6102/08, 30079/08, 7072/09 та 7124/09, § 76, 14 вересня 2010 року, Пол і Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства, №46477/99, § 69, ЄСПЛ 2002-II). Вимога оперативності та належної ретельності передбачається у всіх випадках, але там, де можливо вивести зацікавлену особу із шкідливої ​​ситуації, слід проводити розслідування терміново. Потерпілий або родич повинні брати участь у процесі в повній мірі, необхідній для захисту своїх законних інтересів (див. Пол та Одрі Едвардс, згадані вище, § 70-73).

Висновки: хоча Заявниця явно повідомила владу про свою ситуацію як жертву торгівлі людьми 29 листопада 2006 року, компетентний прокурор не визнав за нею цей статус до 21 серпня 2007 року, тобто приблизно через дев’ять місяців. Отже, період приблизно дев’яти місяців, що минув до того, як Заявницю визнали жертвою торгівлі людьми, не можна охарактеризувати як обґрунтований. Це тим більше вірно, що бездіяльність компетентних органів могла мати негативні наслідки для особистої ситуації Заявниці. Звідси випливає, що затримка національних органів влади з визнанням Заявниці жертвою торгівлі людьми означає суттєвий недолік в оперативних заходах, які органи влади могли вжити для її захисту.

Суд виявляє недостатню швидкість вжиття оперативних заходів на користь Заявниці та недоліки щодо процесуальних зобов’язань, покладених на грецьку державу згідно зі ст. 4 Конвенції.

Констатовані порушення: заборона рабства і примусової праці (ст.4 Конвенції), право на справедливий суд (п. 1 ст.6 Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Ключові слова: надмірна тривалість кримінального процесу, заборона рабства і примусової праці, право на справедливий суд, право на ефективний засіб юридичного захисту