Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 27 квітня 2017 року

у справі«Зоммер проти Німеччини»

за заявою № 73607/13

Щодо правомірності перевірки банківського рахунку адвоката, яка здійснюється в рамках кримінального провадження

Фабула справи: Заявник скаржився на те, що органи прокуратури без обґрунтування збирали, зберігали та надавали інформацію про його професійний банківський рахунок, і таким чином розкривали інформацію про його клієнтів.

Заявник працює адвокатом та спеціалізується на захисті в кримінальних провадженнях. У 2009 році Заявник захистив клієнта, який обвинувачувався у скоєнні кримінального правопорушення. Після закінчення провадження та коли клієнт вже відбував покарання, наречена клієнта перерахувала суму гонорара (1500 євро) з її приватного банківського рахунку на професійний рахунок Заявника. У 2010 та 2011 роках прокуратура провела розслідування щодо кількох осіб, яких підозрювали у вчиненні шахрайства на комерційній основі в якості членів банди. Одним із підозрюваних був колишній клієнт Заявника, який знову обрав Заявника захисником. Під час цих розслідувань було перевірено банківські рахунки кількох осіб, включаючи клієнта Заявника та наречену клієнта. Перевірка виявила, що наречена клієнта отримала гроші (7400 євро), як підозрюється, в результаті незаконної діяльності, і перерахувала на банківський рахунок Заявника 1500 євро за судові витрати. На цій підставі прокурор просив банк надати певну інформацію стосовно стану рахунку Заявника, в тому числі перелік усіх операцій з 1 січня 2009 року до цього дня. Він попросив банк не розкривати запит Заявнику. Отримана інформація була проаналізована поліцією та прокурором, а перелік п’ятдесяти трьох операцій, які вважалися актуальними, був включений до матеріалів слідства як докази. Отже, усі, хто мав доступ до матеріалів справи, наприклад, адвокати інших обвинувачених, також мали доступ до банківської інформації Заявника, включаючи імена його клієнтів, які перерахували гонорар. Після кількох невдалих клопотань Заявнику, як адвокату обвинуваченого, було надано доступ до матеріалів слідства. З матеріалів справи він вперше дізнався про слідчі заходи щодо власного банківського рахунку. Заявник попросив головного прокурора передати йому всі дані, отримані від банку, та знищити всі відповідні дані в прокуратурі. У своєму клопотанні Заявник наголосив на своїй ролі адвоката-захисника в кримінальних справах, що було відомо прокурору, та наслідках для його клієнтів, імена яких були доступні через банківську інформацію. Далі він стверджував, що слідчі заходи не мали юридичної підстави. Прокурор відхилив клопотання. Оскарження Заявником даних заходів в судовому порядку не маали позитивного результата.

Правове обґрунтування: щодо питання, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві" для досягнення законної мети, Суд послідовно доводив, що поняття "необхідність" означає, що втручання має відповідати нагальній соціальній потребі, і, зокрема, що воно є пропорційним законній меті, яку переслідувало (див. Бак проти Німеччини, №41604/98, п. 44, ЄСПЛ 2005-IV, з подальшими посиланнями). Розглядаючи необхідність втручання, Суд повинен переконатися, що існували достатні та адекватні гарантії проти свавілля, включаючи можливість ефективного контролю за цим заходом (див. MN та інші проти Сан-Марино, №28005/12, 7 липня 2015 року, § 73, з подальшими посиланнями). Більше того, Суд раніше визнавав важливість конкретних процесуальних гарантій, коли йдеться про захист конфіденційності обміну інформацією між адвокатом та клієнтом та привілеїв професійної юридичної діяльності (див. Мишо проти Франції, №12323/11, ЄСПЛ 2012, § 130). Він підкреслив, що за умови суворого нагляду можна покласти на адвокатів певні зобов'язання щодо їх відносин зі своїми клієнтами, наприклад, у разі наявності правдоподібних доказів причетності адвоката до злочину та в контексті боротьби проти діяльності, пов’язаної з відмиванням грошей. Суд також уточнив, що Конвенція не перешкоджає національному законодавству, яке дозволяє проводити обшуки в адвокатських конторах за умови забезпечення належних гарантій, наприклад, присутності представника (або президента) адвокатської колегії (див. Андре та інші проти Франції, №18603/03, 24 липня 2008 року, Ромен та Шміт проти Люксембургу, № 51772/99, § 69, ЄСПЛ 2003 ‑ IV, де не було виявлено порушення статті 8; та Ксав’єр Да Сільвейра проти Франції, №43757/05, пп.37, 43, 21 січня 2010 року, де було встановлено порушення статті 8 через відсутність такої гарантії).

Висновки: на підставі інформації та документів, наданих сторонами, Суд вважає, що підозра проти Заявника була досить розмитою та невизначеною. Перевірка банківського рахунку Заявника не була призначена судовим органом і жодні "конкретні процесуальні гарантії" не застосовувались для захисту професійних привілеїв. Беручи до уваги нескладні передумови для перевірки банківського рахунку Заявника, широкий обсяг запитів на інформацію, подальше розкриття та постійне зберігання персональних даних Заявника та недостатність процесуальних гарантій, Суд дійшов висновку, що втручання було непропорційним і, отже, не “необхідним в демократичному суспільстві”.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції).

Ключові слова: право на повагу до приватного і сімейного життя, шахрайство, відмивання грошей, професійна юридична діяльність, обшук