Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 14 лютого 2017 року

у справі«С.К. проти Росії»

за заявою № 52722/15

Щодо обов’язкового доведення відсутності ризику жорстокого поводження при прийнятті рішення про висилку особи

Фабула справи: Заявник скаржився на те, що адміністративна висилка з Росії до Сирії становить ризик для його життя.

Заявник, громадянин Сирії, з лютого 2015 року перебуває в центрі утримання іноземних громадян міста Махачкала (Республіка Дагестан, РФ). С.К. прибув до Росії в 2011 році по тимчасовій візі. Після закінчення терміну дії візи він залишився в країні і вступив у відносини з громадянкою Росії. У 2013 році у пари народилася дитина, а в 2014 році вони одружилися. У 2015 році Заявник був визнаний винним в адміністративному правопорушенні - перебуванні на території Росії після закінчення терміну дії його візи. Суд постановив стягнути з Заявника штраф і застосувати адміністративну висилку. С.К. був поміщений до центру утримання іноземних громадян до здійснення адміністративної висилки. Дане рішення було залишено без змін після оскарження. Заявник подав клопотання про надання тимчасового притулку в Росії в контексті продовження бойових дій у Сирії, зокрема в його рідному місті Алеппо, а також зважаючи на можливість його призову на військову службу, що тим самим збільшує ризики для його життя. Дане клопотання було відхилено міграційними органами, оскільки Заявник був притягнутий до адміністративної відповідальності. Заявник оскаржив відмову до суду, однак йому було відмовлено. У своїй аргументації суд вказав, що С.К. в разі висилки зазнає не більшої небезпеки, ніж інші жителі Сирії. Апеляція Заявника була залишена теж без задоволення.

Правове обґрунтування: загальні принципи були узагальнені Судом у справі «Л.М. та інші проти Росії», №№40081/14, 40088/14, 40127/14, 15 жовтня 2015 року, §§ 119-22. Зокрема, Суд заявив наступне: “загальна ситуація насильства, як правило, сама по собі не тягне за собою порушення статті 3 у разі висилки (див. H.L.R. проти Франції, 29 квітня 1997 року, § 41, Звіти 1997 ‑ III); однак він ніколи не виключав можливості того, що загальна ситуація з насильством у країні призначення може мати достатній рівень інтенсивності, що призведе до того, що будь-яка висилка до неї обов'язково порушує статтю 3 Конвенції. Тим не менше, Суд застосовує такий підхід лише у найекстремальніших випадках загального насильства, коли існує реальний ризик жорстокого поводження просто через те, що особа зазнає такого насильства при поверненні (див. Н.А. проти Сполученого Королівства, №25904/07, §115, 17 липня 2008 року) ".

Оскільки характер відповідальності Договірних Держав згідно зі статтею 3 Конвенції у таких випадках залежить від того, чи наявний реальний ризик смерті або жорстокого поводження щодо особи; існування ризику слід оцінювати в першу чергу з посиланням до тих фактів, які були відомі або повинні були бути відомі Договірній Державі на момент висилки. Оцінка повинна бути зосереджена на ймовірних наслідках висилки заявника в країну призначення у світлі загальної ситуації там та його особистих обставин (див. Салах Шик проти Нідерландів, №1948/04, §136, 11 січня 2007 року, Вільварая та інші проти Сполученого Королівства, 30 жовтня 1991 року, §§ 107-08, Серія A, № 215). Наявні матеріали розкривають повідомлення про незаконне застосування сили, нещодавні напади без розбору та напади на цивільних осіб та цивільні об'єкти (див. Суфі та Ельмі проти Сполученого Королівства, № 8319/07 та 11449/07, § § 241-50, 28 червня 2011 року).

Висновки: в першу чергу Уряд-відповідач мав надати докази того, що загальна ситуація в Сирії є такою, що гарантує захист згідно зі статтею 3 Конвенції. Безпека та гуманітарна ситуація, а також тип і масштаби бойових дій в Сирії різко погіршились між приїздом Заявника в Росію в жовтні 2011 року та наказом про висилку, виданим у лютому 2015 року, а також між тим часом та відмовою в його заяві про надання притулку. Наявна інформація містить вказівки на те, що, незважаючи на домовленість про припинення бойових дій, підписану в лютому 2016 року, різні сторони бойових дій застосовували методи та тактики ведення війни, що збільшували ризик цивільних жертв або безпосередньо нападали на цивільних осіб. Не було надано жодних матеріалів, які підтверджували б, що ситуація в Дамаску є достатньо безпечною для Заявника, який стверджує, що його призовуть на строкову військову службу, або що Заявник може поїхати з Дамаска до безпечної зони в Сирії.

Констатовані порушення: висилка призвела б до порушення права на життя (ст.2 Конвенції) та заборони катування (ст.3 Конвенції), було порушено право на свободу та особисту недоторканність (ст.5 Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Ключові слова: право на життя, заборона катування, право на свободу та особисту недоторканність, право на ефективний засіб юридичного захисту