Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 15 січня 2015 року

у справі «Міхель проти Словенії»

за заявою № 14204/07

Щодо відсутності обвинуваченого в судовому засіданні без поважних причин як підстава для його заочного засудження

Фабула справи: Заявник скаржився на те, що кримінальне провадження та заочне засудження після зміни обвинувального акту, про який він не мав жодних відомостей, а також його нездатність допитувати свідків обвинувачення, були несправедливими.

Заявника було викликано в якості обвинуваченого до слідчого судді та повідомлено про звинувачення у шахрайстві за обтяжуючих обставин. Заявник заперечував проти обвинувачення та подав низку документів на підтвердження своєї позиції про те, що звинувачення були сфабрикованими та необґрунтованими. Надалі в ході розслідування було заслухано двох свідків обвинувачення. Заявник не був присутній під час цих допитів. Отримавши обвинувальний акт, Заявник подав заперечення, яке було відхилено, дії перекваліфіковані як замах на шахрайство. Відповідно, окружний суд більше не мав юрисдикції у справі, яка мала бути передана до місцевого суду. Заявнику було вручено рішення, він його оскаржив; однак апеляційну скаргу було відхилено як необґрунтовану. Провадження у місцевому суді здійснювалось за правилами скороченого порядку. Заявник про судові засідання повідомлявся кур’єрською службою за місцем проживання та роботи. 29 березня 2002 року місцевий суд провів слухання за відсутності Заявника, встановивши, що він не надав обґрунтування своєї відсутності, хоча його було належним чином викликано, що його вже допитували під час слідства, і що його присутність у судовому засіданні не була необхідною для встановлення фактів справи. Таким чином, були дотримані законодавчі вимоги до заочного судового розгляду. Суд визнав Заявника винним у кримінальному правопорушенні, зазначеному в зміненому обвинувальному висновку, та засудив його до семи місяців ув'язнення. Заявник, оскаржуючи вирок, вказав, що положення про заочний судовий розгляд повинні застосовуватися лише до справ, коли обвинувачений був допитаний після подання обвинувального висновку. Суди апеляційної та касаційної інстанцій залишили вирок без змін. Заявник подав конституційну скаргу, розглянувши яку 9 листопада 2006 року Конституційний суд виніс рішення, в якому встановив, що конституційні права Заявника не були порушені. Суд зазначив, що Заявник був заслуханий під час розслідування, і що звинувачення у клопотанні про розслідування та обвинувальному висновку, яке було висунуто після розслідування та було вручено йому, стосувалося тих самих дій та того самого злочину, незалежно від деяких відмінності у формулюванні. Зауваживши, що в судовому засіданні обвинувальний акт був змінений, Конституційний суд постановив, що, хоча злочин було перекваліфіковано як фактичне шахрайство, а не як замах, звинувачення залишилось незмінним з точки зору поведінки Заявника та обставин, за яких було вчинено правопорушення. Беручи до уваги це, а також той факт, що Заявник був належним чином викликаний на слухання і не надав жодної вагомої причини відсутності, Конституційний суд постановив, що місцевий суд не зобов'язаний забезпечувати присутність Заявника в судовому засіданні. Також було встановлено, що Заявник міг подати клопотання про перенесення слухання, але не зробив цього, а натомість не з’явився без вказання поважних причин.

Правове обґрунтування: у кримінальних справах надання повної, детальної інформації щодо обвинувачення підсудного є важливою передумовою забезпечення справедливості провадження (див. Пелісьє та Сассі проти Франції, №25444/94, §52, ЄСПЛ 1999-II). Право бути поінформованим про природу та причину обвинувачення повинно розглядатися з урахуванням права обвинуваченого підготувати захист, гарантованого підпунктом (b) статті 6 § 3 (див. Пелісьє та Сассі цит. вище, § 54). Хоча надзвичайно важливо, щоб підсудний у кримінальному провадженні був присутнім під час судового розгляду, провадження, яке проводиться за відсутності обвинуваченого, не завжди є несумісним з Конвенцією, якщо згодом зацікавлена ​​особа може отримати від суду, який його засудив нове рішення по суті обвинувачення, як з точки зору закону, так і факту (див. Сейдович проти Італії, №56581/00, §82, ЄСПЛ 2006-II), або якщо вона може подати апеляційну скаргу на заочний вирок та може бути присутньою в судовому засіданні в апеляційному суді, що надає можливість нового фактичного та юридичного вирішення по суті кримінального обвинувачення (див. Джонс проти Сполученого Королівства, № 30900/02, 9 вересня 2003 року).

Висновки: хоча юридична характеристика правопорушення була змінена під час судового розгляду, фактичний опис її залишився по суті незмінним. Перекваліфіковане обвинувачення не погіршило ситуацію Заявника, оскільки згідно з національним законодавством замах на вчинення злочину карається в межах санкції, передбаченої за закінчене правопорушення, хоча покарання може бути призначене менш суворе. Заявник не стверджував, що він не мав можливості оскаржити до апеляційного суду перекваліфікацію обвинувачення. Однак, оскільки він не порушував цього питання, на думку Суду, він не міг очікувати, що будь-який з ймовірних недоліків, що виникли внаслідок перекваліфікації обвинувачення в суді, буде виправлений в апеляційному порядку.

Заявник був заслуханий під час слідства, був належним чином викликаний та попереджений, що слухання може відбутися за його відсутності, якщо він не надасть обґрунтування або будь-яку поважну причину своєї відсутності. Суд погоджується із висновком національних судів про те, що Заявник не надав поважної причини своєї відсутності у судовому засіданні, що вимагало б принаймні детального вивчення та обґрунтованої відповіді на його заперечення. Оскільки, здається, ніщо не заважало йому взяти участь у судовому засіданні, Суд погоджується з Урядом у тому, що Заявник був відсутній за власною волею. За цих обставин Суд переконаний, що судовий розгляд та заочне засудження Заявника та відмова національних судів скасувати рішення та призначити новий судовий розгляд не означали відмови у правосудді.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на справедливий суд (ст.6 Конвенції).

Ключові слова: право на справедливий суд, зміна обвинувального акту, перекваліфікація, шахрайство, заочний судовий розгляд, замах на вчинення злочину