Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 29 січня 2013 року

у справі «Zolotas проти Греції»[1]

за заявою № 66610/09

Дотримання строку позовної давності

42. Суд нагадує юриспруденцію, відповідно до якої сам факт, що претензії заявника мають строк давності, не створює жодної проблеми з точки зору Конвенції. Інститут строків давності є спільною рисою правових систем держав-учасниць і має на меті гарантувати правову певність, встановлюючи межу для дій або ж перешкоджаючи несправедливості, яка могла б бути скоєна, якби суди мали ухвалювати рішення щодо подій, які відбули у далекому минулому (J. A. Pye (Oxford) Ltd і J. A. Pye (Oxford) Land Ltd проти Сполученого Королівства [ВП], № 44302/02, § 68, CEDH 2007-III; Stubbings і інші проти Сполученого Королівства, 22 жовтня 1996 року, § 51, Recueil des arrêts et décisions 1996-IV).

52. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Şahin і Perihan Şahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20жовтня 2011 року). Тому, на думку Суду, держава має позитивне зобов’язання захищати громадянина і, таким чином, передбачати обов’язок для банків, з урахуванням негативних наслідків, які може мати строк давності, повідомляти власника неактивного рахунку про наближення спливу строку давності, і надати йому можливість перервати перебіг строку давності, здійснивши, наприклад, операцію на рахунку. Відсутність обов’язковості такого повідомлення ризикує порушити справедливий баланс між вимогами загального інтересу громади і імперативами захисту основоположних прав особи.

Джерело: книга 2 "Таблиці судових рішень неоднакового застосування норм права з кредитних, сімейних, страхових та зобов'язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ.

Співавтор: Ростислав Кравець - адвокат, старший партнер АО «Кравець і партнери»

Співавтор: Анна Мартиненко - адвокат АО «Кравець і партнери»