open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № «Коломбані та інші проти Франції»
Це рішення містить правові висновки

Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 25 червня 2002 року

у справі «Коломбані та інші проти Франції»

за заявою № 51279/99

Щодо порушення права журналіста на свободу вираження поглядів внаслідок засудження за образу глави іноземної держави

Фабула справи: заявники скаржилися на порушення їхнього права на свободу вираження поглядів.

Заявники - двоє громадян Франції, які проживають у Парижі: Жан-Марі Коломбані та Ерік Інсіан, а також компанія "Ле Монд".

У номері від 3 листопада 1995 року газета "Ле Монд", видавничим директором якої є п. Коломбані, опублікувала статтю п. Інсіана про конфіденційну версію доповіді Геополітичної обсерваторії з наркодосліджень стосовно виробництва і контрабанди наркотиків у Марокко. Доповідь було підготовлено після подання Марокко заяви на вступ до Європейського Союзу (далі - ЄС). Зокрема, зазначалося, що за обсягом і масштабом вирощування коноплі Марокко стала "серйозним претендентом на титул світового лідера з експорту гашишу".

Стислий виклад статті з'явився на першій сторінці газети під заголовком "Марокко: світовий лідер з експорту гашишу". Стаття піддавала сумніву заявлену рішучість марокканських властей, і головним чином короля, подолати зростання наркобізнесу на території Марокко.

Король Марокко подав офіційну заяву міністрові закордонних справ з проханням відкрити кримінальне провадження проти газети. Заявники були притягнуті до судової відповідальності за образу глави іноземної держави. Міський кримінальний суд виправдав їх, зазначавши, що журналіст діяв добросовісно, мав законну мету і посилався на доповідь, достовірність якої не підлягала сумніву.

Король Марокко та прокурор оскаржили це рішення. Апеляційний суд визнав заявників винними у завданні образи главі іноземної держави, покаравши їх штрафом та зажадавши від них сплатити королю компенсацію шкоди. Суд також наказав газеті оприлюднити докладну інформацію про ці рішення суду. Заявники подали апеляцію до колегії з кримінальних справ Касаційного суду, який відхилив її, встановивши, що їхні твердження образливі і зловмисно спрямовані на те, щоб привернути увагу читачів до особистості короля Марокко.

Правове обґрунтування: наголосивши на важливості ролі, яку відіграє преса в демократичному суспільстві, Суд з'ясував, що засудження заявників становило втручання у здійснення ними свого права на свободу вираження поглядів.

Що стосується питання обґрунтованості втручання та його необхідності в демократичному суспільстві, Суд зазначив найперше, що громадяни, зокрема у Франції, мають законний інтерес бути поінформованими про оцінку Комісії Європейського Співтовариства ситуації з виробництвом і контрабандою наркотиків у країні, яка домагається членства в ЄС.

Суд зазначив, що зміст доповіді Геополітичної обсерваторії з наркодосліджень не був предметом спору і що твердження, які містилися в ній, можна було законним чином вважати достовірними. Суд зауважив, що, сприяючи громадському обговоренню питань, які породжують законне занепокоєння, преса у принципі має бути спроможною посилатися на офіційні доповіді без необхідності проводити окремо свої власні розслідування. На думку Суду, газета мала підстави посилатися на доповідь, не перевіряючи її достовірність.

Суд також зазначив, що особа, обвинувачена у завданні образи главі іноземної держави, не має права захищати себе шляхом наведення доказів на підтвердження правдивості тверджень. Судове переслідування такого правопорушення було непропорційним засобом захисту репутації або прав інших, навіть коли цими особами є глави держав чи урядів.

Крім того, від часу постановлення судом загальної юрисдикції рішення національні суди виявили готовність визнати, що тлумачення судами правопорушення як такого, що підлягає під ст.36 Закону від 29.07.1881 року, призводить до порушення свободи вираження поглядів, яка гарантована ст.10 Конвенції.

Суд також взяв до уваги, що застосування ст. 36 Закону від 29.07.1881 року припускає можливість надання главам держав особливого статусу, що є частковим відступом від загального закону і не може узгоджуватися із сучасною практикою та політичними конценціями, оскільки такий статус забезпечував би їм імунітет від критики, виключно з огляду на їхню роль або становище і незважаючи на те, чи виправданою є така критика.

Висновки: з огляду на особливий характер захисту, передбаченого відповідним положенням Закону про свободу преси, засудження в завданні образи главі іноземної держави створює підстави для порушення свободи вираження поглядів, не задовольняючи "нагальної суспільної потреби", яка може виправдовувати обмеження такого характеру. Суд зауважив, що відповідного пропорційного співвідношення між обмеженнями, встановленими стосовно права заявників на свободу вираження поглядів, та поставленою законною метою не було.

Констатовані порушення: свобода вираження поглядів (ст.10 Конвенції).

Ключові слова: засоби масової інформації, публікація, керівництво держави, наркоторгівля, вступ до ЄС, критика публічної особи, державний службовець, публічне звинувачення

Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: