Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 31 жовтня 2017 року

у справі «Драгош Іоан Русу проти Румунії»

за заявою № 22767/08

Щодо незаконного перехоплення кореспонденції

Фабула справи: Заявник скаржився, що перехоплення його кореспонденції було незаконним та порушувало його права, а також стверджував, що перехоплена кореспонденція є основним доказом його засудження, однак, це було незаконно отримано і, таким чином, перешкоджало його засудженню.
Працівниками поштового відділення були відкриті неотримані адресатами поштові конверти та виявлено невідому речовину, з приводу чого вони звернулися до поліції. Поліція вилучила конверти та з”ясувалося, що вони містять заборонений наркотик Діазепам. Протягом наступного місяця було відкрито ще певна кількість конвертів та їх вміст виявився аналогічним. Прокуратурою було видано наказ, що дозволяє вилучення підозрілих конвертів, а на наступний день прокурор надіслав до окружного суду своє рішення в порядку інформування суду. Було розпочато кримінальне провадження та за клопотанням прокурора дозволено аудіо- та відеоспостереження. За допомогою заходів спостереження Заявник був помічений, коли він здавав на зберігання ще два підозрілих конверти для відправлення за кордон. Конверти були вилучені в межах термінової процедури, а наступного дня прокурор надіслав до суду наказ про інформування суду. За результатами судового розгляду Заявника було засуджено до трьох років ув'знення за незаконний збут наркотиків, заперечення щодо незаконного перехоплення кореспонденції були відхилені.

Правове обгрунтування: при визначенні справедливості судового розгляду в цілому слід встановити, чи були дотримані право особи на захист. Зокрема, слід дослідити, чи було надано заявнику можливість оскаржити достовірність доказів та протидіяти їх використанню. Крім того, слід враховувати якість доказів, включаючи те, чи були обставини, в яких вони були отримані, такими, що давали підстави сумніватися в їх достовірності та точності. І хоча зовсім необов'язково, що виникає проблема в тих випадках, коли отримані докази не підтверджуються іншими матеріалами справи, можна помітити, що в тих випадках, коли докази досить переконливі, і немає небезпеки, що вони є недостовірними, потреба в доказах, що їх підкріплюють відповідно є меншою (див. серед інших джерел з даного питання рішення ЄСПЛ у справі «Хан проти Сполученого Королівства, §§35 та 37, та «Аллан проти Сполученого Королівства», цитований вище, §43). Верховенство права між іншим передбачає, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватись судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження (див. "Волохи проти України", № 23543/02, п. 52, 2 листопада 2006 р.).

Висновки: навіть якщо припустити, що термінова процедура, яка дозволяє прокурорам обходити судовий контроль, може вважатись законною, вона ні за яких обставин не повинна бути зловживанням. Отже, використання цієї процедури має бути виправданим, і обґрунтування її застосування слід розглядати національним судам. Однак нічого в цій справі не вказує на таку актуальність. Крім того, національні суди не розглянули, чи була і в якій мірі законною процедура прокурора звернення до невідкладної процедури. З цього випливає, що використання термінової процедури для конфіскації кореспонденції заявника не супроводжувалося належними гарантіями щодо можливих зловживань. Відповідно, його використання було відкрите для свавілля і не відповідає вимозі про те, щоб втручання було здійснене "згідно із законом" у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного життя (ст.8 Конвенції), не виявлено порушення права на справедливий суд (ст.6 Конвенції).

Ключові слова: недостовірні докази, аудіо- і відеоспостереження, гарантії щодо зловживань