Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 21 лютого 2013 року

у справі «ПМП «Фея» та інші проти України»

за заявами № 27617/06 та іншими

Щодо тривалого невиконання рішень національних судів

Фабула справи: заявники скаржилися на тривале невиконання рішень національних судів, ухвалених на їхню користь, та на відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг.

Національні суди та комісії з трудових спорів ухвалили рішення, відповідно до яких заявники мають право на різні суми відшкодування або на вчинення певних дій на їхню користь. Рішення набрали законної сили та стали такими, що підлягають виконанню. Однак заявники не домоглися повного або своєчасного виконання цих рішень через невжиття органами влади певних заходів.

Правове обґрунтування: враховуючи усталену практику Суду з цього питання (див. згадане вище рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v.Ukraine), п. 56-58 та 66-70), Суд постановляє, що було порушено п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявників. Суд також вважає, що було порушено ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

Висновки: рішення, ухвалені на користь заявників, не були виконані своєчасно, відповідальність за що несуть державні органи.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції) та захист власності (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту(ст.13 Конвенції).

Ключові слова: виконання рішення суду, своєчасне виконання рішення, виконавче провадження