Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 16 травня 2013 року

у справі «Гарнага проти України»

за заявою № 20390/07

Щодо права особи на зміну імені, прізвища чи по батькові

Фабула справи: заявниця скаржилась на те, що, відмовивши їй у зміні по батькові, державні органи влади втрутилися у її приватне життя.

24 березня 2004 року заявниця подала до відділу реєстрації актів цивільного стану міського управління юстиції заяву про зміну її по батькові з «Володимирівна» на «Юріївна».

Листом від 27 березня 2004 року відділ РАЦС відмовив у задоволенні заяви заявниці, посилаючись на затверджені Міністерством юстиції України Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, згідно з якими по батькові фізичної особи може бути змінено тільки у разі зміни її батьком свого власного імені.

23 квітня 2004 року заявниця оскаржила цю відмову до міськрайонного суду. Вона скаржилась у зв’язку з тим, що її по батькові, як і її ім’я та прізвище, є складовою частиною її повного імені, та вона має право змінити його.

Суд дійшов висновку, що відділ РАЦС діяв згідно із законодавством. Суд дійшов висновку, що зміна по батькові можлива тільки у тому випадку, коли батько такої особи попередньо змінив своє ім’я.

Правове обґрунтування: визнаючи, що в особи можуть існувати справжні причини, щоб бажати змінити своє ім’я, Суд визнає, що законодавчі обмеження такої можливості можуть бути виправдані інтересами суспільства, наприклад, для забезпечення точного обліку населення або схоронності засобів ідентифікації особи та зв’язку носіїв певного імені з сім’єю (див. вищезазначене рішення у справі «Ст’єрна проти Фінляндії» (Stjerna v. Finland), п, 39).

По батькові як частина особистого імені традиційно походить від імені батька відповідної особи. Однак законодавство України визнає, що коли особа досягає достатньо дорослого віку для того, щоб приймати самостійні рішення щодо зміни імені, вона може зберегти або змінити ім’я, надане їй при народженні. Вартий особливої уваги той факт, що особа може зберегти по батькові, навіть якщо її батько більше не носить імені, від якого походить по батькові. У цьому випадку розірвання традиційного зв’язку між по батькові особи та іменем її батька визнається можливим. Новий Цивільний кодекс України, чинний з 1 січня 2004 року, передбачає можливість зміни особою по батькові, якщо її батько змінив ім’я. Державні органи розтлумачили це положення як чітку вказівку на те, що зміна імені батьком особи є єдиною можливою підставою для зміни по батькові відповідної особи. Заявниця стверджувала, що це спірне положення не забороняє зміну по батькові за інших ситуацій та що інші нормативні акти не містять подібних обмежень. На думку заявниці, така відмова у будь-якому випадку була необґрунтованим та зайвим обмеженням її права на ім’я як частину її особистої та сімейної індивідуальності.

Суд зазначає, що сторони оспорюють те, чи ґрунтується обмеження права заявниці на законі чи на неправильному тлумаченні закону. На час подій чинними були різні положення, що свідчить про те, що питання зміни по батькові не було визначено з достатньою чіткістю. Проте, навіть якщо існує суперечність стосовно правильного тлумачення закону, безперечним є те, що право особи на збереження свого імені, як і право на його зміну, визнається законодавством України. Слід зауважити, що українська система зміни імен видається доволі гнучкою та особа може змінити своє ім’я, дотримуючись спеціальної процедури, яка передбачає тільки мінімальні обмеження, які застосовуються у дуже конкретних випадках, здебільшого пов’язаних з кримінальним судочинством. У той самий час, як видається, будь-яких ширших міркувань для накладення обмежень на зміну імені особи - таких як точний облік населення або зв’язок носіїв певного імені з сім’єю - державними органами не висувається.

Висновки: обмеження, накладені на зміну по батькові, не видаються належним чином та достатньою мірою мотивованими національним законодавством. Крім того, державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Державні органи не виконали своє позитивне зобов’язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного та сімейного життя (ст.8 Конвенції).

Ключові слова: зміна імені, зміна по батькові, процедура зміни імені, особисті немайнові права, право на ім’я