Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 16 січня 2014 року

у справі «Валерій Фуклєв проти України»

за заявою № 6318/03

Щодо порушення права на життя у зв’язку з неефективним проведенням розслідування за фактом настання смерті особи після медичної операції

Фабула справи: дружину заявника було прийнято до гінекологічного відділення клінічної лікарні з діагнозом метрофіброма. Їй було проведено операцію по видаленню метрофіброми. Після операції її стан став швидко погіршуватися. Медична комісія лікарів виявила, що дружина заявника страждала від післяопераційного перитоніту. Хоча після цього її почали лікувати від перитоніту, вона померла від перитоніту і сепсису. Заявник скаржився на те, що розслідування обставин смерті його дружини було неефективним. Він посилався на ст.ст. 2 і 13 Конвенції.

Правове обґрунтування: ст. 2 зобов’язує державу не лише утримуватися від «умисного» позбавлення життя, але й вживати належних заходів для захисту життя тих, хто перебуває в межах її юрисдикції (див. рішення від 9 червня 1998 р. у справі «L.C.B. проти Великобританії» (L.C.B. v. the United Kingdom), п. 36, Звіти про рішення та ухвали 1998-III).

Ці принципи також застосовуються у сфері охорони здоров’я. Зокрема, вони вимагають створення ефективної незалежної судової системи з метою забезпечення встановлення причини смерті пацієнтів, які знаходились на лікуванні як в державному, так і в приватному секторі, та притягнення до відповідальності винних (див., серед інших джерел,«Калвеллі і Чільйо проти Італії» (Calvelli and Ciglio v. Italy) [GC], заява № 32967/96, п. 49, ECHR 2002-I).

Ст. 2 Конвенції не буде дотримано, якщо захист, забезпечений національним законодавством, існуватиме тільки в теорії: насамперед, він повинен також ефективно працювати на практиці (див. вищезгадане рішення у справі «Калвеллі і Чільйо проти Італії» (Calvelli and Ciglio v, Italy), п. 53). Тому Суд повинен визначити, чи всі наявні засоби юридичного захисту в їх сукупності можуть, як теоретично, так і практично, вважатися юридичними засобами, що дозволяють встановлювати факти, забезпечувати притягнення до відповідальності винних та надавати відповідне відшкодування потерпілому. Іншими словами, замість того, щоб оцінювати правовий режим абстрактно, Суд повинен розглянути, чиє правова система в цілому відповідною щодо справи, що наразі розглядається (див. «Бижиковскі проти Польщі» (Byrzykowski v: Poland) від 27 червня 2006 року, заява № 11562/05, п. 107, і «Додов проти Болгарії» (Dodov v. Bulgaria), від 17 січня 2008 року, заява № 59548/00, пп. 83 і 86).

Вимога ефективного розслідування включає, серед іншого, вимогу «ретельності», яка означає, що органи влади завжди зобов'язані спробувати встановити, що сталося, і не повинні покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки для припинення розслідування або в якості основи для прийняття рішень. Вони повинні вжити всіх необхідних заходів, наявних у розпорядженні, для забезпечення доказів, що стосуються інциденту (див., наприклад, «Фіногенов та інші проти Росії» (Finogenov and Others v. Russia), заяви №№ 18299/03 і 27311/03, п. 271, ECHR 2011 (витяги). Крім того, в цьому контексті маються на увазі вимоги щодо своєчасності і належної швидкості (див. «Шіліх проти Словенії» (Silih v. Slovenia) [GC], заява № 71463/01, рішення від 9 квітня 2009 р., п. 195).

Висновки: не вбачається, що органи охорони здоров’я зробили належну спробу розглянути всі відповідні факти, які стосуються смерті дружини заявника, встановити винних осіб і, за потреби, вжити подальших заходів відповідно до вимог статті 2 Конвенції. Беручи до уваги те, яким чином проводилося розслідування у справі, а також загальну тривалість кримінального розслідування, Суд вважає, що органи влади не продемонстрували необхідної для розслідування кримінальної справи ретельності відповідно до вимог статті 2 Конвенції.

Констатовані порушення: право на життя (ст. 2 Конвенції). Не виявлено порушень принципу заборони катування (ст. 3 Конвенції).

Ключові слова: медичний інцидент, помилки медичного персоналу, неналежне лікування