Правова позиція
Європейського суду з прав людини
згідно з Рішенням
від 09 січня 2014 року
у справі «Кисельова та інші проти України»
за заявами № 6155/05 та іншими
Щодо порушення права на справедливий суд та права мирно володіти своїм майном у зв’язку з тривалим невиконанням рішення суду, ухваленого на користь особи
Фабула справи: національні суди та комісія з трудових спорів винесли рішення, відповідно до яких заявники мають право на різні суми відшкодування або на вчинення певних дій на їхню користь. Рішення набрали законної сили та стали такими, що підлягають виконанню. Однак заявники не змогли домогтися своєчасного виконання рішень. Заявники скаржилися на тривале невиконання рішень, винесених на їх користь, та на відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг. Вони посилались прямо чи по суті на п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції і ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Правове обґрунтування: беручи до уваги свою усталену практику з цього питання (див. рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), заява № 40450/04, nn. 56-58 та 66-70), Суд постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявників. Суд також вважає, що було порушення статті 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.
Висновки: Суд вважає, що рішення, ухвалені на користь заявників, не були виконані своєчасно, відповідальність за що несуть органи державної влади.
Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції), право на мирне володіння своїм майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) та право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).
Ключові слова: захист власності, приватна власність, виконавче провадження, розумність строків виконання судового рішення