Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 16 жовтня 2014 року

у справі «Воробйов проти України»

за заявою № 28242/10

Щодо порушення заборони катування у зв’язку з неналежністю умов тримання обвинуваченого під вартою та ненаданням адекватної медичної допомоги

Фабула справи: заявник скаржився, що умови тримання його у виправній колонії № 7, СІЗО та ІТТ були неналежними та не відповідали вимогам ст. 3 Конвенції. Зокрема, умови тримання його під вартою в останньому закладі призвели до рецидиву його захворювання на туберкульоз. Заявник зазначав, що під час тримання його під вартою йому не було надано належного лікування від туберкульозу. Лікування, яке йому надали, було неналежним і призвело до алергії та погіршення його зору. Більше того, під час тримання заявника під вартою він захворів на остеохондроз та бронхіт.

Правове обґрунтування: для того, щоб підпадати під дію ст. 3 Конвенції, жорстоке поводження має досягнути певного мінімального рівня жорстокості. Оцінка цього мінімуму є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як тривалість поводження, його фізичні та психічні наслідки, а в деяких випадках мають враховуватися також стать, вік і стан здоров’я потерпілого. Справи щодо скарг на неадекватні умови тримання під вартою не зводяться до неухильного застосування принципу affirmant incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження), оскільки у таких випадках лише Уряд держави-відповідача має доступ до інформації, яка може підтвердити або спростувати відповідні твердження. Отже, Суд бере до уваги, що заявник може мати певні труднощі в отриманні доказів на підтвердження своїх скарг з цього приводу. Однак у таких справах розумно очікувати від заявників подання принаймні детального викладу оскаржуваних фактів та надання - максимально можливою мірою - певних доказів на підтвердження своїх скарг (див. рішення від 13 березня 2014 року у справі «Данілов проти України» (Danilov v. Ukraine), заява № 2585/06, п. 78, з подальшими посиланнями).

У цій справі не було дотримано цієї вимоги, оскільки скарги заявника щодо умов тримання у виправній колонії № 7 обмежувалися нечіткими та загальними твердженнями, що не дає Судові змоги дійти висновку, що страждання заявника досягли мінімального рівня жорстокості, що вимагається ст. 3 Конвенції.

Суд ніколи не встановлював порушення ст. 3 Конвенції у зв’язку з умовами тримання у виправній колонії № 7, на підставі чого він міг би зробити висновок на користь твердження заявника у цій справі (див., наприклад, рішення від 15 вересня 2011 року у справі «Іззетов проти України» (Izzetov v. Ukraine), заява № 23136/04, п. 42). Суд зазначає, що твердження заявника щодо умов тримання його під вартою не було підтверджено свідченнями інших засуджених, разом з якими він перебував у камерах. Суд також зазначає, що у виправній колонії № 7 заявник одужав від туберкульозу.

Під час тримання заявника в ІТТ він пройшов низку діагностичних тестів з метою встановлення того, чи потребує він лікування від туберкульозу. Ґрунтуючись на результатах цих тестів, лікарі закладів охорони здоров’я встановили, що, хоча у заявника і були деякі прояви змін після захворювання на туберкульоз, він не потребував лікування. Суд не вбачає підстав для сумнівів у цьому висновку.

Як тільки у заявника було встановлено рецидив туберкульозу, його забезпечили комплексним лікуванням, що призвело до його одужання. У матеріалах справи немає доказів того, що у заявника була алергія на це лікування або що лікування завдало шкоди його зору. Більше того, заявник не навів жодних деталей щодо проявів алергії або ступеню чи характеру погіршення його зору. Суд також зазначає про відсутність підтвердження того, що прохання заявника про надання медичної допомоги було залишено без задоволення.

Висновок: скарга на умови тримання у виправній колонії № 7 не була належним чином обґрунтованою. Неможливо констатувати, що медична допомога, яку отримав заявник у зв’язку із захворюванням на туберкульоз, була неналежною.

Констатовані порушення: не виявлено порушень принципу заборони катування (ст. 3 Конвенції).

Ключові слова: позбавлення волі, приниження гідності, нелюдське поводження, побутові умови виправної колонії