Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 05 лютого 2015 року

у справі «Бочан проти України (№ 2)»

за заявою № 22251/08

Щодо свавільного позбавлення майна через несправедливість розгляду справи

Фабула справи: заявниця безуспішно претендує на частину будинку, яким на час подій володів один чоловік, та на землю, на якій будинок побудовано. Її позовна вимога ґрунтується на таких доводах: частину зазначеного будинку було побудовано на її кошти та кошти її покійного чоловіка; її чоловік законно отримав право на користування земельною ділянкою, яке вона згодом успадкувала; будинок не було продано цьому чоловіку незважаючи на існування попередньої згоди сина заявниці щодо цього; а договір купівлі-продажу, на якому ґрунтувався позов чоловіка щодо права власності, був підроблений. Позови заявниці неодноразово розглядалися національними судами. Зрештою після направлення Верховним Судом України справи на розгляд нижчестоящих судів з іншою територіальною підсудністю заявниці було відмовлено у задоволенні позову. Касаційний суд виніс остаточне рішення по справі, яким ухвали судів нижчих інстанцій було залишено без змін. Заявниця скаржилася на провадження за її «скаргою про перегляд судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами», що завершилося ухвалою касаційного суду. Зокрема, заявниця стверджувала, що при розгляді її скарги у зв’язку з винятковими обставинами суд не врахував висновки ЄСПЛ за п.1 ст.6 Конвенції щодо оцінки національними судами доказів. Суд також не розглянув деякі важливі аспекти справи, зокрема, цінність головних документальних доказів, на яких ґрунтувалися рішення національних судів. Більше того, його обґрунтування щодо результатів розгляду попередньої заяви заявниці суперечило висновкам ЄСПЛ. Заявниця стверджувала, що у зв’язку з провадженням за її скаргою у зв’язку з винятковими обставинами її було незаконно позбавлено майна.

Правове обґрунтування: відповідно до усталеної практики суду Конвенція не гарантує права на повторний розгляд завершеної справи. Скарги у зв’язку з винятковими обставинами, за якими вимагається відновлення закритого провадження, як правило, не включають в себе вирішення спору щодо «прав та обов’язків цивільного характеру» або «будь-якого кримінального обвинувачення», а отже ст.6 Конвенції вважається незастосовною до них. Справа в тому, що тією мірою, якою питання охоплюється принципом res iudicata остаточного рішення в рамках провадження на національному рівні, в принципі, не можна стверджувати, що наступна заява або скарга у екстраординарному порядку породжує небезпідставне твердження щодо наявності визнаного національним законодавством права або щодо того, що результати провадження, в рамках якого вирішувалось питання про перегляд справи, є вирішальними для «вирішення спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру ... або встановлення обґрунтованості будь-якого висунутого ... кримінального обвинувачення» (див., для порівняння, в якості протилежного прикладу рішення від 22.07. 2010 року у справі «Меліс проти Греції» (Melis v. Greece), заява № 30604/07, пп. 18-20, що відходить від зазначеного підходу). Проте у разі, якщо скарга в екстраординарному порядку стосується або призводить до повторного розгляду справи, ст.6 Конвенції застосовуватиметься до провадження щодо «повторного розгляду» за загальним правилом. Більше того, ст.6 Конвенції визнавалась застосовною у певних випадках, коли провадження, хоч і характеризувалось за національним законодавством як «екстраординарним» або «виключним», видавалися за своєю природою та обсягом схожими на звичайне провадження в рамках оскарження, при цьому кваліфікація провадження на національному рівні для питання застосовності не вважалася вирішальною.

Висновки: відповідно з огляду на висновки ЄСПЛ щодо характеру та наслідків недоліків ухвали касаційного суду слід зробити висновок, що оскаржуване провадження не відповідало вимозі п.1 ст.6 Конвенції щодо «справедливого суду» і що було порушення цього положення. Суд зауважує, що скарга про позбавлення власності пов’язана зі скаргою, що розглядалася вище, а отже має бути аналогічним чином визнана прийнятною.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: оскарження. перегляд рішень, виняткові обставини, приватна власність