Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 21 травня 2015 року

у справі «Ігнаткіна проти України»

за заявою № 70758/12

Щодо затягування та неефективності кримінального провадження

Фабула справи: заявниця звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо неї злочину. У відкритті кримінального провадження їй було декілька разів відмовлено. Після проведення судово-медичного освідування кримінальну справу було все таки відкрито. Вироком місцевого суду злочинця було визнано винним та призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції та повернув справу на додаткове розслідування. Після повторного розслідування справи місцевий суд закрив кримінальну справу у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Апеляційний суд дотримався такої ж позиції, а касаційний суд повернув справу на новий розгляд. Суд зазначив, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності не закінчились, і справу слід розглянути по суті. На момент подання заяви провадження зупинене через оголошення злочинця в розшук. Заявниця скаржилася, що розслідування за фактом її побиття було тривалим та неефективним, а також, що вона не отримала відшкодування за своє побиття.

Правове обґрунтування: суд нагадує, що ст.3 Конвенції вимагає від органів влади проведення ефективного розслідування стверджуваного жорстокого поводження, навіть якщо таке поводження мало місце з боку приватних осіб (див. рішення у справі «Коваль та інші проти України» (Koval and Others v. Ukraine), заява № 22429/05, п. 59, від 15.11.2012 року, з подальшими посиланнями).Суд нагадує, що повторювані повернення справи на новий розгляд у межах одного провадження вказують на наявність серйозних недоліків судової системи (див. рішення у справі «Вєрцишевська проти Польщі» (Wierciszewska v. Poland), заява № 41431/98, пп. 46, від 25.11.2003 року). Суд нагадує, що «розумність» тривалості провадження має оцінюватися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливість предмету спору для заявника (див., серед інших джерел, рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ECHR 2000 -VII). У справах, що стосуються відповідальності за дії, які завдали серйозної шкоди здоров’ю, органи влади зобов’язані діяти зі зразковою ретельністю та здійснювати провадження з особливою швидкістю (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Сілва Понтеш проти Португалії» (Silva Pontes v. Portugal), від 23.03.1994 року, п. 39, Series A № 286‑A, та «Додов проти Болгарії» (Dodov v. Bulgaria), заява № 59548/00, п. 109, від 17.01.2008 року).

Висновки: суд вважає, що розслідування було неефективним, а його тривалість – невиправдано довгою. Важливість предмету спору для заявниці вимагала особливої швидкості прийняття рішення за її позовом. Суд зауважує, що заявниця шляхом подання низки клопотань та неявки на кілька судових засідань дійсно сприяла збільшенню тривалості провадження. Проте основна відповідальність за надмірну тривалість провадження лежить на органах влади. Суд доходить висновку, що зважаючи на обставини цієї справи, при проведенні розслідування у кримінальній справі допущено невиправдану затримку, з приводу чого уряд не надав жодного прийнятного пояснення. Щодо скарги на відсутність про відшкодування, то частина заяви є передчасною і має бути відхилена.

Констатовані порушення: заборона катування (ст.3 Конвенції), право на справедливий суд ( п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: оперативність розслідування, строки давності, розумність строків