Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 12 березня 2015 року

у справі «Сердюк проти України»

за заявою № 61876/08

Щодо бездіяльності слідчих при розслідуванні факту вбивства

Фабула справи: сина заявниці було знайдено мертвим з численними тілесними ушкодженнями. За фактом його смерті було порушено кримінальну справу. Через певний час, склавши план слідчих дій, допитавши заявницю в якості потерпілої, провадження було зупинене через неможливість встановити особу, що вчинила злочин. Двічі були виявлені особи, які вказували на свою причетність до вбивства сина заявниці. Але перші два підозрюваних згодом відмовилися від своїх виправдувальних показань, стверджуючи, що їх було отримано під примусом. Кримінальне провадження зупинялося ще декілька разів. З’явився ще один підозрюваний, але через час він помер і справу закрили. Заявниця заперечила проти клопотання міліції, доводячи, серед іншого, що обвинувачення слід пред’явити особі, на якого покійний у своїх показах вказав як на учасника побиття її сина. На момент подання заяви справу було передано іншому слідчому, а до слідчого, який вів її справу, було накладено дисциплінарне стягнення за погану організацію розслідування. Заявниця скаржилась, що розслідування обставин смерті її сина було тривалим і неефективним.

Правове обґрунтування: розглядаючи факти цієї справи з урахуванням своєї усталеної практики, Суд нагадує, зокрема, що ст.2 Конвенції зобов’язує органи влади вжити всіх розумних заходів для збереження доказів, які стосуються підозрілої смерті. Хоча це є обов’язком засобів, а не обов’язком результату, вимога щодо оперативності і розумної швидкості також передбачається статтею (див., наприклад, рішення у справах «Гонгадзе проти України» (Gongadze v. Ukraine), заява № 34056/02, пп. 175-177, ECHR 2005; «Меркулова проти України» (Merkulova v. Ukraine), заява № 21454/04, пп. 49-51, від 3.03.2011 року, та «Юрій Слюсар проти України» (Yuriy Slyusar v. Ukraine), заява № 39797/05, пп. 76-78 і 82, від 17.01.2013 року з подальшими посиланнями). Суд вже встановлював порушення ст.2 Конвенції в інших справах проти України, які ґрунтувались на подібних фактах (див., наприклад, рішення від 13.11.2008 року у справі «Муравська проти України» (Muravskaya v. Ukraine), заява № 249/03, пп. 46-49; вищенаведені рішення у справах «Дудник проти України» (Dudnyk v. Ukraine), п. 36, та «Юрій Слюсар проти України» (Yuriy Slyusar v. Ukraine), пп. 83-89).

Висновки: у цій справі компетентні органи не забезпечили ефективне і своєчасне розслідування обставин насильницької смерті сина заявниці, як цього вимагає ст.2 Конвенції.

Констатовані порушення: право на життя (ст.2 Конвенції).

Ключові слова: зволікання, затягування розслідування, халатність, недотримання строків, дисциплінарна відповідальність