Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 11 червня 2015 року

у справі «Мащенко проти України»

за заявою № 42279/08

Щодо ефективного розслідування за фактом смерті

Фабула справи: чоловік заявниці помер. За даними органів прокуратури смерть настала внаслідок черепно-мозкової травми, отриманої в результаті випадкового падіння, а тому не було підстав для порушення кримінальної справи. Заявниця оскаржувала постанову прокуратури. Місцевий суд скасував оскаржувану постанову, дійшовши висновку, що дослідча перевірка була поверховою. Але, незважаючи на це, заявниці було відмовлено в порушенні кримінального провадження. Вона стверджувала, що впродовж провадження прокуратура, як правило, не повідомляла її про хід справи або про винесені постанови, не надавала їй копій цих постанов та відповідала на її запити з належною чіткістю та змістовністю. Заявниця скаржилась, що розслідування обставин раптової смерті її чоловіка було неефективним. Заявниця також зазначала, що пережиті нею біль і страждання у зв’язку зі ставленням органів влади до свого обов’язку розслідувати обставини смерті її чоловіка, зокрема систематичне неповідомлення її про хід розслідування та нереагування на її запити і вимоги, становили нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження.

Правове обґрунтування: суд повторює, що у випадках настання смерті за підозрілих обставини держава має забезпечити певну форму ефективного офіційного розслідування (див., наприклад, рішення у справах «Шіліх проти Словенії» (Šilih v. Slovenia) [ВП], заява № 71463/01, пп. 156-57, від 9.04.2009 року, та «Олейнікова проти України» (Oleynikova v. Ukraine), заява № 38765/05, п. 60, від 15.12.2011 року). Це не є обов’язком досягнення результату, але обов’язком вжиття заходів. Органи влади повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, які стосуються події. Будь-який недолік у розслідуванні, який підриває його здатність встановити причину смерті або винних осіб, може суперечити такому стандарту (див., наприклад, рішення у справі «Муравська проти України» (Muravskaya v. Ukraine), заява № 249/03, п. 41, від 13.11.2008 року).

Суд повторно зазначає, що суттєва затримка при встановленні причин смерті, якщо вона не виправдана об’єктивними обставинами, може сама по собі підірвати довіру суспільства до забезпечення верховенства права та, таким чином, порушити питання за Конвенцією (див., наприклад, рішення у справах «Меркулова проти України» (Merkulova v. Ukraine), заява № 21454/04, пп. 50-51 та 61, від 3 березня 2011 року; «Качурка проти України» (Kachurka v. Ukraine), заява №4737/06, п. 50, від 15 вересня 2011 року, та «Сергієнеко проти України» (Sergiyenko v. Ukraine), заява № 47690/07, пп. 52-53, від 19 квітня 2012 року). Вказане є ще більш актуальним у випадках, коли провадження, як у цій справі, характеризується неодноразовими поверненнями справи на додаткове розслідування у зв’язку з недостатністю вжитих слідчими заходів (див., наприклад, вищенаведене рішення у справі «Качурка проти України» (Kachurka v. Ukraine), там само; рішення у справах «Дудник проти України» (Dudnyk v. Ukraine), заява № 17985/04, п. 36, від 10 грудня 2009 року; «Олейнікова проти України» (Oleynikova v. Ukraine), заява № 38765/05, п. 81, від 15 грудня 2011 року; «Зубкова проти України» (Zubkova v. Ukraine), заява № 36660/08, п. 40, від 17 жовтня 2013 року, та «Поживотько проти України» (Pozhyvotko v. Ukraine), заява № 42752/08, п. 40, від 17 жовтня 2013 року), а також постійним погіршенням стану доказів (див., наприклад, рішення у справах «Хайло проти України» (Khaylo v. Ukraine), заява № 39964/02, п. 68, від 13 листопада 2008 року, та «Антонов проти України» (Antonov v. Ukraine), заява № 28096/04, п. 50, від 3 листопада 2011 року).

Суд зазначає, що ефективне розслідування вимагає, щоб дії органів влади були предметом громадського контролю, і щоб найближчі родичі померлих мали можливість брати активну участь у розслідуванні, зокрема шляхом оперативного доступу до відповідних документів та рішень (див., наприклад, рішення у справі «Сергій Шевченко проти України» (Sergey Shevchenko v. Ukraine), заява № 32478/02, пп. 74-75, від 4 квітня 2006 року; зазначене вище рішення у справі «Качурка проти України» (Kachurka v. Ukraine), п. 51; рішення у справах «Михалкова та інші проти України» (Mikhalkova and Others v. Ukraine), заява № 10919/05, п. 48, від 13 січня 2011 року; «Маснєва проти України» (Masneva v. Ukraine), заява № 5952/07, п. 56, від 20 грудня 2011 року, та «Принда проти України» (Prynda v. Ukraine), заява № 10904/05, п. 56, від 31 липня 2012 року).

Висновки: Суд вважає, що компетентні органи влади не провели ефективне розслідування за фактом смерті чоловіка заявниці. Відповідно, було порушення статті 2 Конвенції.

Констатовані порушення: право на життя ( ст.2 Конвенції).

Ключові слова: мінімальний рівень жорстокості, інформування про хід розслідування