Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 30 липня 2015 року

у справі «Риженко проти України»

за заявою № 55902/11

Щодо ефективного та своєчасного розслідування обставин смерті

Фабула справи: сина заявниці знайшли померлим у ставку, який він охороняв як нічний сторож. Було проведено експертизу та визначено, що смерть настала від втоплення. Правоохоронні органи багато разів відмовляли у відкритті кримінального провадження, але після набуття чинності новим Кримінальним кодексом, справу відкрито. Декілька разів кримінальну справу закривали за відсутністю ознак злочину. На момент подання заяви, кримінальне провадження ще не закінчилося. Заявниця скаржилася, що розслідування обставин смерті її сина було тривалим та неефективним. Так як заявниця померла під час розгляду справи в ЄСПЛ, заяву надалі підтримували її близькі родичі.

Правове обґрунтування: суд повторює, що якщо смерть сталася за підозрілих обставин, залишаючи вірогідним припущення про умисне позбавлення життя, держава має забезпечити певну форму ефективного офіційного розслідування (див. серед інших джерел рішення у справі «Поживотько проти України» (Pozhyvotko v. Ukraine), заява № 42752/08, п. 38, від 17.10.2013 року). Це не є обов’язком досягнення результату, але обов’язком вжиття заходів. Державні органи повинні вживати усіх обґрунтованих заходів для забезпечення доказів щодо події. Будь-який недолік розслідування, що унеможливлює встановлення причини смерті або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Муравська проти України» (Muravskaya v. Ukraine), заява №249/03, п. 41, від 13.11.2008 року). Ефективність розслідування втілює в собі вимоги щодо оперативності та розумної швидкості. Навіть якщо існують перешкоди або труднощі, які перешкоджають прогресу розслідування у конкретній ситуації, оперативне реагування національних органів влади є надзвичайно важливим для підтримання громадської віри в їх відданість принципам верховенства права та їх здатність запобігати проявам сприяння незаконним діям або терпимості до них (див. рішення у справі «Шиліх проти Словенії» (Šilih v. Slovenia [ВП], заява № 71463/01, п. 195, від 9.04.2009 року). Більше того, з перебігом часу перспектива проведення будь-якого ефективного розслідування зменшується. Суд вже розглянув низку справ проти України з аналогічними фактичними обставинами та доходив висновку, що повторення таких постанов про повернення справи на додаткове розслідування свідчить про серйозні недоліки розслідування кримінальних справ (див., наприклад, рішення у справі «Олейнікова проти України» (Oleynikova v. Ukraine), заява № 38765/05, п. 81, від 15.12.2011 року, та вищезазначене рішення у справі «Принда проти України» (Prynda v. Ukraine), п. 56).

Висновки: суд дійшов висновку, що органи влади України не провели ефективне та своєчасне розслідування обставин смерті сина заявниці у цій справі, як цього вимагає Конвенція. Держава зобов’язана відшкодувати моральну шкоду на користь правонаступників заявників.

Констатовані порушення: право на життя (ст.2 Конвенції).

Ключові слова: розслідування вбивства, розумність строків, неповнота розслідування