Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 05 листопада 2015 року

у справі «Басюк проти України»

за заявою № 51151/10

Щодо ефективності розслідування дорожньо-транспортної пригоди, наслідком якої є смерть потерпілого

Фабула справи: 4 вересня 2005 року донька та онучка заявника були збиті автомобілем при переході через дорогу. Свідки вказують на те, що вони переходили дорогу на певній відстані від розмітки пішохідного переходу. Донька заявника у лікарні померла від завданих ушкоджень, життю онучки нічого не загрожувало. Було проведено декілька експертиз. Слідчий за фактом розслідування виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом ДТП. Було встановлено, що постраждалі переходили дорогу раптово і не по пішохідному переходу. А коли водій автомобіля побачила їх, для неї було технічно неможливо уникнути зіткнення. Заявник скаржився на дане рішення, вказував на тривалість та неефективність розслідування. У наслідку все ж таки було порушено кримінальне провадження за фактом пригоди. Станом на 29 листопада 2013 року розслідування ще тривало.

Правове обґрунтування: перше речення ст. 2 Конвенції вимагає, щоб у випадках, у яких має місце отримання смертельно небезпечного тілесного ушкодження або настання смерті, функціонувала ефективна, незалежна судова система, яка забезпечить застосування згаданих законодавчих положень шляхом надання відповідного відшкодування (рішення у справі «Анна Тодорова проти Болгарії» (Аnnа Todorova v. Bulgaria), заява № 23302/03, п. 72, від 24.05.2011 року).

Цей обов’язок безперечно застосовується у контексті створення механізму для захисту життя від дорожньо-транспортних пригод (див., наприклад, ухвали щодо прийнятності у справі «Райковська проти Польщі» (Rajkowska v. Poland), заява № 37393/02, від 27.11.2007 року, «Аль Файєд проти Франції» (Al Fayed v. France), заява № 38501/02, пп. 73-78, від 27.09.2007 року, та рішення у справі «Райлян проти Молдови» (Railean v. Moldova), заява № 23401/04, п. 30, від 5.01. 2010 року).

Ефективна судова система відповідно до ст.2 Конвенції може, а за певних обставин повинна, включати застосування кримінального законодавства (див., наприклад, згадане рішення у справі «Райлян проти Молдови» (Railean v. Moldova), п. 27, та рішення у справі «Федіна проти України» (Fedina v. Ukraine). заява № 17185/02, п. 62. від 2.09.2010 року).

Проте якщо нещасний випадок стався суто внаслідок недбалості за відсутності обтяжуючих обставин, Суд буде задоволений, якщо правова система забезпечить відшкодування потерпілим у порядку цивільного судочинства, що дасть змогу встановити відповідальність сторін провадження та отримати будь-яке відповідне цивільно-правове відшкодування, наприклад зобов’язання відшкодувати шкоду (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Фурдік проти Словаччини» (Furdik v. Slovakia), заява № 42994/05, від 2.12.2008 року, згадані рішення у справах «Федіна проти України» (Fedina v. Ukraine), п, 66, «Крівова проти України» (Krivova v. Ukraine), п. 50; рішення у справі «Цєхоньська проти Польщі» (Ciechonska v. Poland). заява № 19776/04, п. 77, від 14.06.2011 року, та згадане рішення у справі «Анна Тодорова проти Болгарії» (Anna Todorova v. Bulgaria), пп. 79-80).

Суд зауважує, що, незважаючи на низку проведених слідчих дій, самі національні органи влади піддали розслідування критиці. Суд також зазначає, що для зазначеного розслідування була характерна надзвичайно велика кількість повторних автотехнічних експертиз. Можна погодитись з тим, що у певних випадках для з’ясування обставин справи може вимагатися повторна експертиза. У той же час, факт неодноразового призначення одного і того ж виду судової експертизи у тій самій кримінальній справі є для Суду свідченням відсутності системного підходу при збиранні доказів на етапі досудового слідства (див. рішення у справі «Сергієнко проти України» (Sergiyenko v. Ukraine), заява № 47690/07, п. 52, від 19 .04.2012 року).

Крім того, Суд не залишає поза увагою чотири повернення справи на додаткове розслідування. У справі «Олейнікова проти України» (Oleynikova v. Ukraine), заява № 38765/05, п. 81, від 15.12.2011 року) Суд вже висловлював своє занепокоєння з приводу подібних випадків повернення справи на додаткове розслідування, оскільки вони виявляють серйозні недоліки кримінального розслідування та, у більш широкому сенсі, усієї системи правоохоронних органів, яка не здатна остаточно покласти край цій практиці. Суд у згаданій справі також зазначив, що у справах проти України ця проблема залишається невирішеною. Ця справа, як видається, знову вказує на зазначену проблему.

Висновки: суд доходить висновку, що за фактом смерті не було проведено ефективного розслідування, а заявникові не було забезпечено ефективні засоби правового захисту, які б відповідали процесуальним вимогам ст.2 Конвенції. Суд також зауважує, що кримінальну справу за фактом ДТП було порушено, а заявника у ній визнано потерпілим більше ніж через три з половиною роки після смерті його доньки. Суд не залишає поза увагою той факт, що автомобіль, який здійснив наїзд, було долучено до речових доказів майже через п’ять з половиною років після ДТП.

Констатовані порушення: процесуальний аспект права на життя ( ст.2 Конвенції).

Ключові слова: розслідування за фактом смерті, тривалість розслідування, ефективність провадження