Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 29 жовтня 2015 року

у справі «Устименко проти України»

за заявою № 32053/13

Щодо порушення принципів справедливого судового розгляду внаслідок необґрунтованого поновлення строку апеляційного оскарження

Фабула справи: заявник звернувся до суду з позовом про збільшення розміру його пенсії у зв'язку з тим, що середня заробітна плата у країні підвищилася (з моменту його виходу на пенсію). Місцевий суд позов задовольнив. Відповідач оскаржив дане рішення до апеляційного суду, але йому повернули апеляційну скаргу на тій підставі, що її було подано з порушенням строку апеляційного оскарження і відповідач не пояснив причин подання апеляційної скарги з порушенням встановлених строків та не подав клопотання про поновлення строку оскарження. Апеляційне провадження все таки було відкрите. Заявник скаржився на те, що відновлення провадження та скасування постанови, яку було ухвалено на його користь і яка набрала законної сили, порушили принцип правової визначеності, а також що в апеляційному провадженні було порушено принцип рівності сторін.

Правове обґрунтування: принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див. рішення у справі «Dombo Beheer B.V. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27.10.1993 року, п. 33, Series А № 274). Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пп. 17-20, від 6.02.2001 року).

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3.04.2008 року).

Висновки: національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд.

Констатовані порушення: право на спрведливий суд (п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: апеляційне оскарження, позовна заява, судові повідомлення, повістка, принципи судового розгляду