Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 22 жовтня 2015 року

у справі «Сокіл проти України»

за заявою № 9414/13

Щодо ненадання належної медичної допомоги ВІЛ-інфікованому засудженому

Фабула справи: заявника було засуджено за вчинення крадіжки та призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Згідно з наявними медичними документами заявник є наркозалежним з 1996 року. У 1997 році у заявника було діагностовано гепатит С та цироз печінки. Заявник є ВІЛ-інфікованим з 2008 року. У 2008 році у нього також було виявлено туберкульоз. У березні 2010 року заявника було взято під варту і поміщено до СІЗО. 13 липня 2010 року районним судом заявникові за вчинення крадіжки та збут наркотичних засобів було призначено покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі. 4 вересня 2010 року заявника було переведено до виправної колонії для відбування покарання. У травні 2011 року у заявника було діагностовано IV клінічну стадію ВІЛ-інфекції.

Заявник скаржився на те, що під час відбування покарання він не отримував належної медичної допомоги у порушення Конвенції.

Правове обґрунтування: суд неодноразово наголошував на тому, що держава повинна забезпечити тримання ув’язненої особи в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, а також належним чином забезпечити її здоров’я та добробут з огляду на практичні потреби ув’язнення (див. рішення у справі «Кудла проти Польщі» (Kudła v. Poland) [ВП], заява № 30210/96, пп. 92-94, ECHR 2000-XI).

Відсутність належної медичної допомоги може, таким чином, становити поводження, що суперечить статті 3 Конвенції (див. серед інших джерел рішення у справах «Хумматов проти Азербайджану» (Hummatov v. Azerbaijan), заяви №№ 9852/03 і 13413/04, від 29.11.2007 року; «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, від 18.12.2008 року, і «Петухов проти України» (Petukhov v. Ukraine), заява № 43374/02, від 21.10.2010 року).

Суд нагадує, що питання неналежної медичної допомоги ВІЛ-інфікованим особам, які перебувають в установах тримання під вартою та виконання покарань України, вже розглядалось Судом у низці справ (див. рішення у справах «Кац та інші проти України» (Kats and Others v. Ukraine), заява № 29971/04, від 18.12.2008 року, «Похлєбін проти України»(Pokhlebin v. Ukraine), заява № 35581/06 від 20.05.2010 року, та «Салахов та Іслямова проти України» (Salakhov and Islyamova v. Ukraine). заява № 28005/08, від 14.03.2013 року). Зокрема у справі «Кац та інші проти України» (Kats and Others v. Ukraine), незважаючи на те, що органам влади було відомо про ВІЛ-інфекцію у доньки/матері заявників, відповідного лікування не надавалося взагалі, і це призвело до смерті особи. У справі «Салахов та Іслямова проти України» (Salakhov and Islyamova v. Ukraine) лікування заявника від інфекції, пов’язаної з ВІЛ, було нерегулярним і неналежним. Загальна ситуація з лікуванням ВІЛ-інфікованих ув’язнених в Україні також розглядається в рішенні у справі «Сергій Антонов проти України»(Sergey Antonov v. Ukraine) (заява № 40512/13, від 22.10.2015 року).

Висновки: Суд вважає, що саме Уряд має надати правдоподібні та переконливі докази на підтвердження того, що заявник під час тримання під вартою отримував комплексну та належну медичну допомогу. Докази, надані Урядом на підтвердження свого доводу про те, що медична допомога заявнику була належною та що він отримував призначені ліки у повному обсязі, є незадовільними. Копія медичної картки заявника - дуже низької якості та у багатьох місцях є непридатною для читання. Дуже часто неможливо дійти висновку про те, які скарги заявника було розглянуто, та встановити, якою мірою виконувалися призначення. Проте Суд зазначає, що заявник не заперечує, що він повністю одужав від туберкульозу. Тим не менш, зважаючи, зокрема, на ненадання адміністрацією СІЗО своєчасного та відповідного лікування від ВІЛ-інфекції, Суд доходить висновку, що під час тримання під вартою заявникові не було надано належної медичної допомоги, що становило нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження у порушення статті 3 Конвенції.

Констатовані порушення: заборона катування ( ст.3 Конвенції).

Ключові слова: лікування засудженого, медична допомога в місцях відбування покарання, інфекційні захворювання