Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 11 лютого 2016 року

у справі «Орлик проти України»

за заявою № 27454/11

Щодо надмірної тривалості і неефективності кримінального провадження

Фабула справи: заявниця скаржилась, що слідство у її справі було неефективним, а тривалість провадження - надмірною.

3 лютого 2007 року на заявницю було вчинено напад. Хоча заявниця подала до міліції скаргу про напад наступного дня після події, справу за цим фактом було порушено через півтора місяці. Заявниця стверджувала, що особами, які напали на неї, були пан та пані К., колишні свекор та свекруха її доньки, хоча національними органами влади було встановлено, що на заявницю напала тільки пані К.

Досудове слідство зупинялось 20 травня і 1 грудня 2007 року у зв’язку з неможливістю встановити особу, що вчинила злочин. 20 грудня 2011 року міськрайонний суд визнав пані К. винною у завданні заявниці тілесних ушкоджень середньої тяжкості та призначив їй покарання. Суд встановив, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо пана К. за фактом тієї ж події була законною. Пані К., прокурор та заявниця оскаржили вирок. 6 березня 2012 року апеляційний суд скасував вирок та закрив кримінальну справу щодо пані К. у зв’язку із закінченням строків давності.

Правове обґрунтування: Суд нагадує, що ст. 3 Конвенції вимагає від органів влади проведення ефективного розслідування стверджуваного жорстокого поводження, навіть якщо таке поводження мало місце з боку приватних осіб (див. рішення у справі «М.Ц. проти Болгарії» (М.С. v. Bulgaria), заява № 39272/98, п. 151, ECHR 2003-ХІІ, та «Денис Васільєв проти Росії» (Denis Vasilyev v. Russia), заява № 32704/04, п. 99, від 17 грудня 2009 року). Згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю (див., наприклад, згадане рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), п. 61).

Коли слідство призводить до вчинення процесуальних дій в національних судах, процесуальні вимоги ст. 3 Конвенції виходять за рамки стадії досудового слідства - вимогам ст.3 Конвенції має відповідати все провадження в цілому, включаючи судовий розгляд по суті. Це означає, що національні суди за жодних обставин не повинні допускати випадків, за яких завдання тілесних і моральних страждань залишатиметься безкарним. Це важливо для забезпечення громадської впевненості у принципі верховенства права і його підтримки, а також у попередженні будь-яких ознак толерантності органів влади до незаконних дій або співучасті у них (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Оккалі проти Туреччини» (Okkali v. Turkey), заява № 52067/99, п. 65, ECHR 2006-ХІІ (витяги)).

Висновки: органи влади не провели оперативного розслідування тверджень заявниці про жорстоке поводження, що призвело до закінчення відповідного строку давності і унеможливило подальше кримінальне переслідування одного з ймовірних правопорушників.

Констатовані порушення: процесуальний аспект заборони катування (ст.3 Конвенції)

Ключові слова: тривалість розслідування, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, оперативність розслідування, ефективність розслідування