Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 28 січня 2016 року

у справі «Васюнець проти України»

за заявою № 24738/11

Щодо неефективності розслідування смерті особи

Фабула справи: заявник скаржився на те, що розслідування обставин смерті його доньки було тривалим і неефективним.

4 листопада 2006 року донька заявника та дві особи, Л.М. та В.К., залишилися ночувати у приватному будинку. Вранці 5 листопада 2006 року С.В., Л.М. і В.К. були знайдені мертвими у кімнаті, в якій спали.

У незазначену дату після події комісія у складі п’яти працівників газопостачального підприємства провела за фактом інциденту перевірку і склала звіт (акт службового розслідування). Згідно з актом працівники газопостачального підприємства прибули на місце події вранці 5 листопада 2006 року і зауважили, що у кімнаті, в якій стався нещасний випадок, було вікно з кватиркою, але на час огляду вона була закрита. Усе газове обладнання було у робочому стані, а тяга у патрубку опалювальної печі була відповідною. В акті також зазначалося, що у ніч інциденту пані М.Т. включила у кімнаті, в якій спали С.В., Л.М. та В.К., газову опалювальну пічку, зачинила двері та залишила кімнату та газову опалювальну пічку без нагляду. Комісія дійшла висновку, що нещасний випадок було спричинено сильним вітром вночі, коли стався інцидент, та тим, що М.Т. не перевірила пічку.

У період з 14 листопада 2006 року по 24 травня 2012 року прокуратура одинадцять разів виносила постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом смерті. Усі ці постанови скасовувалися вищестоящими прокурорами або судами як передчасні у зв’язку з неповнотою проведеної перевірки та необхідністю проведення додаткових слідчих дій.

25 січня 2013 року було порушено кримінальне провадження щодо працівників газопостачального підприємства за підозрою у службовій недбалості, яка призвела до настання смерті доньки заявника. Після цього міліція двічі - 21 грудня 2013 року і 15 грудня 2014 року - закривала кримінальну справу у зв’язку з відсутністю у діях працівників газопостачального підприємства складу злочину. Ці постанови скасовувалися 3 лютого 2014 року та 19 серпня 2015 року.

Правове обґрунтування: Суд зазначає, що Уряд не стверджував, що заявник міг ефективно продовжувати справу щодо нещасного випадку з його донькою поза рамками кримінального провадження (див. рішення у справі «Сергієнко проти України» (Sergiyenko v. Ukraine), заява № 47690/07, пп. 40 і 42, від 19 квітня 2012 року). Тому Суд обмежиться розглядом питання про те, чи відповідало кримінальне розслідування смерті доньки заявника критеріям ефективності, що вимагаються ст. 2 Конвенції (див. рішення у справах «Антонов проти України» (Antonov v. Ukraine), заява № 28096/04, пп. 47-49, від 3 листопада 2011 року, та «Зубкова проти України» (Zubkova v. Ukraine), заява № 36660/08, п. 38, від 17 жовтня 2013 року).

Розглядаючи обставини цієї справи у світлі принципів, встановлених практикою Суду (див., зокрема, рішення у справах «Райлян проти Молдови» (Railean v. Moldova), заява № 23401 /04, пп. 27-29, від 5 січня 2010 року, та «Ігор Шевченко проти України» (Igor Shevchenko v. Ukraine), заява № 22737/04, п. 56, від 12 січня 2012 року), Суд зазначає, що розслідування за фактом смерті доньки заявника тривало більше дев’яти років. Більше того, факти свідчать про те, що впродовж цього значного періоду часу органи слідства не робили жодних справжніх спроб ретельно розслідувати обставини смерті. Так, з листопада 2006 року по серпень 2014 року органи слідства винесли тринадцять постанов або про відмову в порушенні кримінальної справи, або про її закриття. Проте усі ці постанови скасовувалися вищестоящими органами, які вважали, що розслідування не було ретельним та що слід здійснити додаткові слідчі дії.

Висновки: неодноразові випадки повернення матеріалів справи на додаткову перевірку викривають існування серйозних недоліків кримінального розслідування справи, органи влади України у цій справі не провели ефективного розслідування обставин смерті доньки заявника, як це вимагається ст. 2 Конвенції.

Констатовані порушення: процесуальний аспект права на життя (ст.2 Конвенції)

Ключові слова: розслідування смерті, ефективність розслідування, надмірна тривалість розслідування