Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 12 грудня 2013 року

у справі «Андріанова та інші проти України»

за заявами № 10319/04 та іншими

Щодо тривалого невиконання рішень суду

Фабула справи: заявники скаржилися на тривале невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, а також на відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту відносно таких скарг.
У період з січня по березень 2001 року районний судухвалив рішення, відповідно до яких органи державної влади були зобов’язані виплатити заявникам різні грошові надбавки, на які заявники мали право як вчителі відповідно до Закону України «Про освіту». Рішення стали остаточними і такими, що підлягають виконанню, однак заявники не домоглися своєчасного виконання своїх рішень.

Правове обґрунтування: беручи до уваги усталену практику з цього питання (див. рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), заява № 40450/04, пп. 56-58 і 66-70), Суд вважає, що було порушення п.1 ст.6 Конвенції і ст. 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявників. Суд також вважає, що мало місце порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

Висновки: рішення, винесені на користь заявників, не були виконані вчасно, відповідальність за що несли державні органи.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6), право на ефективний засіб юридичного захисту ( ст. 13 Конвенції), захист власності (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції).

Ключові слова: виконання рішень суду, своєчасне виконання рішення, невиконання рішення