Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 02 червня 2016 року

у справі «Шиянов проти України»

за заявою № 12552/09

Щодо відсутності ефективного розслідування факту смерті особи

Фабула справи: заявник скаржився за ст. 2 Конвенції на те, що розслідування за фактом смерті його доньки було неефективним.

19 червня 1998 року в полі у Харківській області було знайдено труп 17-річної доньки заявника М.

Розслідування вбивства М. було безуспішним. З 1998 по 2010 рік провадження у справі зупинялося щонайменше тринадцять разів у зв’язку з неможливістю встановити особу, яка вчинила вбивство. Щонайменше п’ять з цих постанов були скасовані як передчасні та у зв’язку з неповнотою проведеного розслідування. У решті випадків провадження у справі відновлювалося, але у відповідних постановах не наводилося жодних відомостей про підстави для цього. Щонайменше чотири рази (зокрема, у 1998, 2001 та у 2009 роках) слідчий скаржився до вищестоящих органів на те, що його доручення міліцією не виконувались. Зокрема, 20 січня 2009 року слідчий, надаючи доручення міліції провести певні слідчі дії, зазначив, що попередні доручення, надані у 2000 році, не були виконані. Загалом, впродовж зазначеного періоду доручення, які слідчий надавав міліції, залишались такими ж: встановити усіх можливих свідків вбивства та перевірити можливість причетності до нього знайомих М. або будь-яких осіб з попередньою судимістю, які проживають поблизу місця вчинення злочину.

Заявник подавав до органів прокуратури численні скарги на тривалість та неефективність розслідування. Заявник також подав до органів прокуратури цивільний позов, але суди трьох інстанцій залишили його без задоволення.

Правове обґрунтування: Суд нагадує, що ст.2 Конвенції за своєю суттю вимагає проведення ефективного офіційного розслідування у випадку смерті особи внаслідок застосування фізичної сили. Головною метою такого розслідування має бути забезпечення чіткого дотримання національного законодавства, яке захищає право на життя. Це не є обов’язком досягнення результату, але обов’язком вжиття заходів. Не кожне розслідування обов’язково буде успішним. Проте воно повинно бути здатним призвести до встановлення фактів справи та до встановлення і покарання винних осіб. Отже, розслідування повинно бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, покази свідків та висновки судових експертиз. Будь-який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин тілесних ушкоджень або винних осіб, є загрозою недотримання цього стандарту (див., наприклад, ухвалу щодо прийнятності у справі «Менсон проти Сполученого Королівства» (Menson v. the United Kingdom), заява № 47916/99, ECHR 2003-V, та рішення у справі «Юрій Слюсар проти України» (Yuriy Slyusar v. Ukraine), заява № 39797/05, пп. 76-78 та 82, від 17 січня 2013 року, з подальшими посиланнями).

Висновки: органи влади не дотримувалися принципу сумлінності при розслідуванні обставин смерті доньки заявника, вони не вжили всіх належних заходів для встановлення фактів, що призвели до цієї трагедії.

Констатовані порушення: процесуальний аспект права на життя (ст. 2 Конвенції).

Ключові слова: розслідування смерті, ефективне розслідування, встановлення обставин смерті, тривалість розслідування злочину, строки слідства