Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 28 липня 2016 року

у справі «Марчук проти України»

за заявою № 65663/12

Щодо порушення процесуального аспекту права на життя у зв’язку з надмірною тривалістю розслідування

Фабула справи: заявник скаржився, що національні кримінальне та цивільне провадження не відповідали процесуальним вимогам ст. 2 Конвенції.

9 вересня 2003 року заявник подав до прокуратури скаргу щодо смерті його доньки у лікарні.

Кримінальне розслідування тривало 7 років. 30 червня 2010 року районний суд визнав лікаря Г. винною у ненаданні доньці заявника медичної допомоги.Суд призначив лікарю Г. покарання у вигляді штрафу із позбавленням права займатися медичною діяльністю на строк три роки. Проте суд звільнив її від покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

24 вересня 2010 року Апеляційний суд залишив цей вирок без змін.

23 вересня 2011 року заявник звернувся з цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ненаданням лікарнею належної медичної допомоги його доньці. Лікаря Г. було залучено до участі у справі як третю особу.

7 березня 2012 року районний суд встановив, що заявник зазнав моральної шкоди у зв’язку з неналежним виконанням лікарем Г. своїх професійних обов’язків. Суд присудив заявнику 20000 грн- відшкодування моральної шкоди.

Заявник доводив, що слідство у кримінальній справі не проводилось із розумною швидкістю. Кримінальне провадження було необґрунтовано затягнуто, а відшкодування за цивільним позовом було можливе лише після встановлення обґрунтованості висунутих проти лікаря кримінальних обвинувачень.

Правове обґрунтування: Суд неодноразово наголошував на тому, що ефективна судова система відповідно до вимог ст. 2 Конвенції може, а за певних обставин повинна включати застосування кримінального законодавства. Проте, якщо порушення права на життя чи фізичну недоторканність не здійснюється навмисно, позитивне зобов’язання за ст. 2 Конвенції щодо створення ефективної судової системи не обов’язково вимагає надання кримінально-правового засобу юридичного захисту в кожному випадку. У конкретному випадку недбалості медичних працівників це зобов’язання, наприклад, може бути виконано, якщо правова система надасть потерпілим можливість отримати відшкодування за допомогою або виключно цивільно-правових засобів юридичного захисту, або у поєднанні останніх із кримінально-правовими засобами юридичного захисту, що дозволить встановити відповідальність певних лікарів і отримати будь-яке відповідне цивільно-правове відшкодування, таке як відшкодування завданої шкоди та оприлюднення рішення. Також можуть бути передбачені дисциплінарні заходи (див. рішення у справі «Во проти Франції» (Vo v. France) [ВП], заява № 53924/00, п. 90, ECHR 2004-VIII, з подальшими посиланнями).

Ст. 2 Конвенції не буде дотримано, якщо захист, забезпечений національним законодавством, існуватиме тільки в теорії: насамперед, він повинен також ефективно працювати на практиці, а це вимагає швидкого розгляду справи без непотрібних затримок (див. рішення у справі «Шиліх проти Словенії» (<…>) [ВП], заява № 71463/01, п. 195, від 9 квітня 2009 року, з подальшими посиланнями). У справах цієї категорії Суд повинен розглянути, чи належним чином правова система в цілому розв’язала питання, яке розглядається у справах «Биржиковський проти Польщі» (Byrzykowski v. Poland), заява № 11562/05, п 107, від 27 червня 2006 року, та «Додов проти Болгарії» (Dodov v. Bulqaria), заява № 59548/00, пп. 83 та 86, від 17 січня 2008 року).

Висновки: провадження на національному рівні за фактом смерті доньки заявника тривало надмірно довгий час, а, отже, було несумісне з обов’язком держави за ст. 2 Конвенції щодо проведення ефективного розслідування. Наслідком цієї затримки стало те, що винного лікаря було звільнено від кримінальної відповідальності (штраф та позбавлення права займатися медичною діяльністю на строк три роки).

Констатовані порушення: процесуальний аспект ст. 2 Конвенції.

Ключові слова: право на життя, процесуальний аспект права на життя, ефективне розслідування, надмірна тривалість провадження, звільнення лікаря від відповідальності, належна медична допомога